“Не білими нитками шито”: про виставку Ольги Туруті-Прасолової

24 травня 2017 року у Галереї Сценографії у львівському театрі Лесі, що на вул. Городоцькій 36, відбулося відкриття першої виставки Ольги Туруті-Прасолової – молодого сценографа, режисера, та майстра усіх видів ляльок.

У першій кімнаті виставкової зали представлено ескізи та елементи сценографій, реквізит до її чотирьох постав, які успішно ідуть на сценах театрів. Оформлення виставки дуже просте та концептуальне: усі роботи пов’язані кольоровими нитками, за якими цікаво відслідковувати, що з чим пов’язано.

О. Турутя-Прасолова в одній експонованій роботі є лише сценографом, а для інших трьох – ще й режисером. «Художнику легше знайти з режисером  спільну мову, якщо це одна і та сама людина», – жартує Ольга. Проте вона дуже добре вміє розмежовувати ці професії і працювати лише як художник або лише як режисер і поєднувати їх в одній особі теж вміє.

Перша експозиційна станція – це постава «Ножі в курях» Девідда Герровера. Опанувавши художню освіту, Ольга відчула, що може вирішувати й більші завдання, і тому стала режисером. Розраховуючи лише на власні сили, вона подала заявку на конкурс молодих режисерів, що організований Британською радою в Україні, де, несподівано для всіх, перемогла, представивши своє оригінальне художнє бачення постави п’єси шотландського драматурга Девіда Гарровера «Ножі в курях».

Її стиль – це негроміздкі, проте багатофункціональні конструкції, що не перевантажують ігровий простір та залишають глядачеві місце для фантазування; мінімалізм, монохромність, тобто надання переваги одному провідному кольорові у декораціях, костюмах і реквізиті, який задає атмосферу вистави. Кожен взятий на сцену предмет має свою місію, він має слугувати певною метафорою і обов’язково бути задіяним, подібно до прийому «чеховської рушниці», яка, висячи на стіні усю виставу, повинна вистрілити бодай у кінці. В іншому випадку, використання «недієвих» предметів художниця-режисерка вважає нераціональним. Щодо кольору, то кожна постава має свій – особливий і настроєвий. До прикладу, у вищезгаданих «Ножах..» на нейтральному сірому фоні виділяються кислотно-зелені книги, лайми, вміст пляшок. Саме цей колір, як розповіла у розмові зі студентами-театрознавцями Ольга, асоціюється у неї із рідним селом, коли до нього – спокійного і стабільного, раптом завезли розчинні хімічні напої зі специфічним кольором, що різав око. На виставці є можливість переглянути ескізи костюмів і декорацій (у «Ножах..» ними були пересувні ширми-трансформери), а також фото з вистави, зроблені В. Ландар.

Нитки від першої постави приводять до другої: до ескізів до постави «Дракула», харківського театру «Прекрасні квіти», режисером якої є Артем Вусик. Своєю гордістю Ольга вважає конструкцію, яка у виставі виконує функції: столу, труни, підвалу, нічного клубу, виходу з нього, кімнати, входу в будинок, хвіртки тощо. Така багатофункціональність зумовлена тим, що режисерові А. Вусику було потрібно багато локацій, але, сконструювавши їх окремо, використання та транспортування було б неможливим, через їхню масштабність. Макет цієї конструкції та опис її функцій можна переглянути поманіпулювавши макетним варіантом цього багатофункціонального предмету. Зазвичай в оформленні вистави художниця використовує кольори моделі RGB (red, green, blue), які вдало контрастують на тлі чорного, сірого та білого тла, і сценографія вистави «Дракула» – є саме такою.

У кутку поміж «Дракулою» та «Тінями забутих предків», представлено малюнки сценографії та костюмів із чаруючим темно синім кольором для «Чайки» А. Чехова у харківському театрі російської драми ім. С. Пушкіна.О. Турутя-Прасолова використала у сценографії поєднання білого та синього кольорів на чорному тлі сцени. На фотографіях з вистави ми маємо змогу побачити, що на сцені стоїть багато білих меблів, на столі – блакитний посуд, у глибині сцени стоять двері, а над ними, зверху із лівого боку, розміщений великий білий Місяць. Відвідувачі мають змогу подивитися на макет простору вистави, фотографії з вистави, зроблені П. Алдошиним та малюнки-ескізи персонажів.

Як режисер О. Турутя-Прасолова вирішила «Чайку» у комедійному ключі, дозволивши акторам експериментувати і не вводити себе у рамки щодо певної техніки гри. Як усе працює разом – можна побачити лише на харківській сцені.

На четвертому стенді представлено сценографію до постави «Тіні забутих предків» за твором М. Коцюбинського. О. Турутя-Прасолова є режисером цієї вистави, а також сценографом і художником з костюмів. Нитки, які обплутують простір галереї, взяті саме із цієї вистави. У ній вони відіграють чи не найважливішу роль – великою білою ниткою-полотном проходить річка через усю сцену і одразу ділить усіх персонажів – виходу немає: зажди хтось має бути по одну або по другу сторону річки. Головні персонажі поміж собою пов’язані червоними нитками, що символізують приятельські, родинні, любовні зв’язки та нагадують нам, що ми пов’язані одні з одними: з родиною міцніше, з коханими ще міцніше, з іншими – не дуже.

У виставковій залі можна побачити костюми з вистави, елементи реквізиту та намисто, яке здалеку виглядає як справжнє, наче з червоного каменю та зблизька дивує своєю фактурою: «На нього, – із посмішкою розповідає художниця, – пішло п’ять багряних футболок». Така підміна цілком виправдана – театральний художник може по-доброму «обманювати» глядача, щоб досягнути одночасно ілюзії  справжніх речей і легкості у театральному костюмі, біжутерії та ін., щоб актору було не важко існувати у них.

У другій виставковій залі можна переглянути відео-трейлери, уривки з вистав О. Туруті-Прасолової, а також інтерв’ю із нею.

У третьому залі розташовані великі постери з вистав – сценографія в дії (хоч в статичній фотографії, але сценічному просторі).

Виставка надає нам чудову можливість познайомитися з мистецтвом театральної художниці та режисерки Ольги Туруті-Прасолової. Через споглядання представлених речей, малюнків та реквізиту світ постави уявляється дуже легко і своєрідно, а тому дуже хочеться побачити як усе діє на сцені з акторами, музикою та світлом. Будемо мати надію, що вистави художниці та режисера О. Туруті-Прасолової завітають не тільки у Галерею сценографії, а й на якусь львівську театральну сцену.

Відвідати виставку можна до 14 червня з 14:00 до 19:00 кожного дня, окрім понеділка, за адресою м. Львів, вул. Городоцька 36, мистецький центр «Агов».

Беатріс Лань

студентка-театрознавець ІІ курс

ЛНУ імені Івана Франка

Фото – Галина Венглінська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *