КОВЗАНКА

Здається, герої п’єси «Ковзанка» можуть жити просто і легко, проте вони продовжують вишукувати незбагненного, концентрованого щастя, якого їм нібито бракує для гармонії. Гірке розчарування чекає того, хто, шукаючи льодовика, натрапляє на звичайну ковзанку.

Світлини: Тетяна Джафарова

Драматургиня — Лаура Сінтія Черняускайте
Перекладачка — Беатріче Белявців
Режисер — Дмитро Захоженко

Читають:

Фелікс — Андрій Кравчук
Лючя — Катерина Кудлач
Мама — Зоряна Дибовська
Тато — Сергій Литвиненко
Таня — Ісабель Меркулова
Парубок — Віталій Гордієнко
Жінка — Оксана Цимбаліст
Касирка — Анастасія Лісовська

Перформативне читання відбувалося в рамках проєкту «Книжка на сцені» Видавництва Анетти Антоненко

Прем’єра — 20 вересня 2020 року

СЦЕНІЧНІ ЧИТАННЯ П’ЄС / «АНТОЛОГІЯ24»

В рамках співпраці із PARADE-FEST, Театр Лесі створив 7 сценічних читань, презентуючи видання «Антологія24» — збірку текстів для театру, написаних після 24 лютого 2022.

Про антологію:

«Все, що було «до» втратило сенс. Говорити, дихати, робити театр стало тісно, важко. Але війна йде — в тому числі за ідентичність та за цінності, за нашу свободу. Це стало фундаментом проєкту “Антологія24”». 

Жанрових обмежень для текстів майже не було. Команді PARADE-FEST було важливо отримати найсвіжішу реакцію на все те, що люди пережили після 24 лютого.

До «Антології24» ввійшло 23 тексти. Це п’єси, есеї, щоденникові записи, польові нотатки, віршовані нариси, створені як досвідченими драматургами та драматургинями, так і авторами/-ками-початківцями.

Разом ці тексти складають мапу подій з 24 лютого і до дати дедлайну прийому робіт (20 квітня 2022). Вони будуть перекладені кількома мовами, аби поділитися зі світом реакціями та рефлексіями на перші перші тижні російського повномасштабного вторгнення через призму драматургії. А також для проведення сценічних читань чи постановок на сценах іноземних театрів.

Про реактивні бліц-вистави, створені на основі текстів з «Антології24»:

Два тексти з антології — «Повітряна тривога» та «Моя мама чайник» – увійшли в репертуар театру.

«МОЯ МАМА ЧАЙНИК»

Драматургиня — Людмила Тимошенко
Режисерка та виконавиця — Тетяна Фролова

Стається диво — і ось ти живеш у місті мрії. Воно зручне, красиве і близько до найрідніших. Але росіяни перетворюють його на пекло, а тебе — на заручницю.
Рятують тебе старі звички, кнопковий телефон і… чергове диво.

«ПОВІТРЯНА ТРИВОГА»

Драматург — Ден Гуменний
Режисер — Владислав Білоненко
Діють: Андрій Кравчук, Андрій Росчіс

Нема нічого безглуздішого, ніж поради щодо подолання тривоги психологів з інтернету.
Як не читати новини, коли вони сповіщають про чергові просування ворога?
Як обійняти близьких, коли вони за сотні кілометрів?
Як їсти і пити щось гаряче, коли нема електрики?
Тривога зникла. Окей, гугл, як подолати страх, відчай, лють?

Прем’єра бліц-вистав відбулась 10 листопада 2022 

ТЕКСТ. ДРАМА. ПРОФІТРОЛІ

VIII Конкурс україномовних п’єс «Драма.UA» (2021)

Мистецька майстерня «Драбина»
та Перша сцена сучасної драматургії «Драма.UA» —
за підтримки Театру Лесі Українки.

З 17 по 19 грудня 2021 року в Театрі Лесі відбувався міні-фестиваль сучасної драматургії «Текст. Драма. Профітролі» за підсумками конкурсу п’єс «Драма.UA».

З часу свого заснування конкурс п’єс «Драма.UA» спрямований на популяризацію сучасної української драматургії, пошук та підтримку молодих авторів-драматургів, просування актуальної української драматургії на театральні сцени та до спеціалізованих видань.

Основна мета конкурсу — відкривати широкому загалу імена талановитих українських драматургів та інтегрувати їх в актуальний театральний контекст.

В рамках фестивалю у 2021 році показували 3 п’єси й 3 сценічні чинання від 3 режисерів/-ок. Також відбулась онлайн-дискусія «Хто головний в українському театрі» та презентація «Театру Драматургів».

17 грудня, 19:00: Пеніта ля трагедія (18+) – сценічне читання тексту Тетяни Куценко у режисурі Анастасії Торос
Локація – велика сцена

Про п’єсу:

Чому жінки вбивають? В п’єсі Тетяни Киценко на це питання відповідають не американські телевізійники, а реальні українські жінки з-за грат, засуджені довічно.
Їхні відповіді вас здивують, і, може, навіть розчулять. Але засудженим довічно жінкам байдуже до наших з вами почуттів. Їх хвилює рододендрон з кабінету замдиректора і ще кілька справді важливих речей.
Цікаво, чи показують в українських тюрмах серіали з американських стрімінгових сервісів?
До речі, і п’єса, і серіал вийшли в 2019 році. А жінки не вийшли. І не вийдуть.

Драматургиня – Тетяна Киценко
Режисерка – Анастасія Торос
Читають: Микола Береза, Зоряна Дибовська, Василь Колісник, Софія Лешишак, Ісабель Меркулова, Олександр Міщук, Михайло Понзель, Оксана Цимбаліст

18 грудня, 16:00: Онлайн-дискусія «Хто головний в українському театрі».
Учасники/-ці: Артем Вусик, Максим Курочкін, Ольга Пужаковська, Ксенія Ромашенко
Модераторка: Вероніка Склярова

Про дискусію:

Українські театральні середовища в різних містах – неспокійні. Так і повинно бути. Однак, дуже часто середовища здригаються не від вибухів експериментів, а від скандалів пов’язаних з харасментом, незаконними призначеннями, корупцією, непрозорим фінансуванням та іншими зашкварами.

Риба гниє з голови, кажуть в народі. А в кулуарах перешіптуються, що більшість очільників державних театрів України – практикують все вищеперераховане, крім експериментів.
Хто повинен очолити театр, аби він перестав обслуговувати амбіції однієї людини? Як працювати з глядачами, аби не впадати в кон’юнктуру? Яким чи якою має бути директор_ка театру здорової людини? Відповіді на ці питання шукали разом з очільницями державних театрів та лідерами незалежних театрів.

Запис розмови можна переглянути тут.

18 грудня, 19:00: В полоні (18+) – сценічне читання п’єси Ігоря Білиця у режисурі Влада Білоненка.
Локація – мала сцена

Про п’єсу:

Колись. Тоді. Тепер. Це – три різних світи, де діють герої п’єси Ігоря Білиця. Колись і Тоді – примарні спогади з минулого. Тепер – не дає жодних гарантій реальності.
Ідея дуже проста: Хлопцеві тоді кололось і колеться тепер. Чи розколеться він? Чи розколять його?
Знаєте це відчуття, коли перед сном згадуєш про ситуацію, яка відбулась багато років тому, а страх переслідує досі?
Це теж своєрідний полон.

Драматург – Ігор Білиць
Режисер – Влад Білоненко
Читають: Назар Бонящук, Ростилав Колачник, Андрій Кравчук, Сергій Литвиненко, Таїсія Малахова, Олександр Міщук, Дмитро Наумець, Василь Сидорко.

19 грудня, 18:00: Презентація Театру Драматургів у Львові. Тут ви з перших уст дізнаєтеся про важливу реформативну ініціативу та про театр, в центрі якого буде текст.
Локація – велика сцена

Учасники/-ці: Андрій Бондаренко, Ірина Гарець, Максим Курочкін (онлайн), Людмила Тимошенко

Поява нового театру в Україні – сама по собі, подія непересічна. Відкриття Театру Драматургів – незалежного театру з фокусом на текст зі стаціонарним майданчиком в центрі Києва – подія десятиліття, без перебільшення.

Як народжується цей театр, на яких засадах він буде існувати та яких прем’єр чекати найближчим часом дізнаємось від чотирьох із двадцяти співзасновників-драматургів нового Театру.

19 грудня, 19:00: П’ять пісень Полісся (16+) – сценічне читання п’єси Людмили Тимошенко у режисурі Iрини Гарець.
Локація – велика сцена

Про Полісся неможливо розказати одну історію. Тому ми пропонуємо вам цілих п’ять. Людмила Тимошенко дуже тонко, місцями моторошно і цинічно, пише картину Полісся в п’яти сюжетах. Щоразу вам щемітиме в грудях, щоразу ви потай (або й вголос) посміхатиметесь, щоразу щось рідне зринатиме в пам’яті і щоразу хотітиметься почути продовження. Це – альманах проявів людської природи, глибокоегоїстичної, як поліські болота, і темної, як грудневий вечір на віддаленому хуторі.

Драматургиня – Людмила Тимошенко
Режисерка – Ірина Гарець
Читають: Назар Бонящук, Анна Єпатко, Василь Колісник, Анастасія Лісовська, Анастасія Перець, Михайло Понзель, Тетяна Фролова

Аудіосцена

АУДІОСЦЕНА ТЕАТРУ ЛЕСІ

Аудіосцена Театру Лесі — це нагода слухати українську драматургію у виконанні акторів та акторок театру Лесі Українки на зручних для вас платформах.

Наразі у вільному доступі є п’ять аудіоп’єс:

«Повітряна тривога» — створена за текстом драматурга та перформера Дена Гуменного і за режисурою Влада Білоненка. Її можна послухати у виконанні Андрія Кравчука та Андрія Росчіса:

«Я, війна і пластикова граната» — створена за п’єсою драматургині й театральної діячки Ніни Захоженко та за режисурою Андрія Кравчука. Ця п’єса звучить голосами Миколи Берези, Влада Білоненка, Назара Бонящука, Наталії Мазур, Ісабель Меркулової, Михайла Понзеля, Василя Сидорка і Тетяни Шелельо:

«Як моя мама зіграла в російську рулетку» — аудіоп’єса драматургині та докторки політичних наук Людмили Тимошенко у режисурі та виконанні Тетяни Фролової:

«Садити яблуні» — аудіоп’єса, створена за одноіменним текстом драматургині Ірини Гарець у режисурі Василя Колісника та виконанні Анастасії Перець.

«Як говорити з мертвими» — аудіоп’єса за одноіменною п’єсою Анастасії Косодій та у режисурі Світлани Ілюк.

Ролі виконували: Віра Ганчар, Світлана Ілюк, Ростислав Кузик.

Також аудіоп’єси можна слухати на:

«Аудіосцена театру Лесі — це доступність сучасного театру в будь-який час, адже вона дає нагоду слухати п’єси у акторському виконанні будь-коли — дорогою на роботу, вдома чи на березі моря. Вистава починається тоді, коли захочуть глядачі — варто лише натиснути кнопку “play”.

Аудіосцена — це один з інструментів взаємодії театру і глядачів. А також нагода не втрачати зв’язок між театром та аудиторією — і не тільки місцевою, зі Львова, а й з усієї України та навіть інших країн», — каже Василь Колісник, актор театру Лесі та продюсер Аудіосцени театру Лесі.

Допрем’єрні вистави Аудіосцени першими почують наші патрони та патронки. Долучайся, підтримуй Театр Лесі і отримуй бонуси.

Прем’єра Аудіосцени відбулась 1 березня 2023 року

СВІДКИ

П’єса Тадеуша Ружевича
Тривалість: 1 година

Спочатку ти прагнеш хоч якоїсь стабілізації, а потім понад усе бажаєш змін. Потім знову стабілізації, потім змін. Стабілізація-зміни. Так і живемо. Якщо обідній стіл захитається, підкладемо якусь книжку, наприклад, «Занепад Європи» Освальда Шпенґлера. Будемо спостерігати за котами і дітьми, вигадувати милі прізвиська одне для одного, плекати байдужість та конформізм і повторювати, що життя прекрасне. Життя попри все таки прекрасне. Так, — якщо жити його, а не бути свідком.
Перекладачка — Лариса Андрієвська
Режисерка — Світлана Ілюк
Художник з освітлення — Артур Темченко
Звукорежисер — Володимир Помірко
Монтувальник — Сергій Литвиненко
Сценографія — Вікторія Романчук
Відео — Владислав Білоненко
Читають:

Марія Городечна
Ростислав Колачник
Роман Кривдик
Володимир Мельніков
Оксана Цимбаліст

За підтримки Польського Інституту в Києві та Видавництва Анетти Антоненко.

Світлини: Тетяна Джафарова

ОПЕРЕТА

Перекладачка — Лариса Андрієвська
Режисер — Дмитро Захоженко
Композитори — Володимир Помірко, Оксана Цимбаліст
Музиканти: Володимир Помірко — гітара, Остап Шупер — гітара, Артур Темченко — перкусія, Дмитро Захоженко — кларнет
Звукорежисери — Володимир Помірко, Остап Шупер
Художники зі світла — Вікторія Романчук, Артур Темченко

Читають:
Шарм — Віталій Гордієнко
Фірулет — Андрій Кравчук
Фіор — Зоряна Дибовська
Князь — Анастасія Лісовська
Княгиня — Оксана Цимбаліст
Гуфнаґель — Михайло Понзель
Професор — Сергій Литвиненко
Альбертинка — Ісабель Меркулова
Злодюжка 1 — Назар Бонящук
Злодюжка 2 — Ростислав Колачник

У карнавальному хаосі хтось прагне захопити світ, а хтось — простого дотику.
Аристократів знищено. Ті, які ще залишились — виродились. Інтелектуали — збились на манівці. Лакеї та злодюжки — беруть реванш. Яка різниця, хто є хто? Зрештою, всі у масках.
Ласкаво просимо у декорації Центрально-Східної Європи ХХ століття!

Вітольд Ґомбрович (1904–1969) — польський письменник та драматург. Був лівим, бісексуалом та антиклериком. Його книги тривалий час були заборонені в Польщі. Мешкав в Аргентині та Франції. Визнання прийшло в останні роки життя завдяки перекладам та постановкам п’єс. Зараз вважається одним із найвизначніших польських письменників.

 

Лариса Андрієвська — проєктна менеджерка, театральна перекладачка, гостьова кураторка «Колекції театральної» у Видавництві Анетти Антоненко, видавничого-театрального проєкту «Особливі прикмети: 10 бесід про ідентичність» (за підтримки «Креативної Європи», «Художній переклад»), дослідниця польського театру абсурду.

Перформативне читання відбулось в рамках проєкту «Книжка на сцені» Видавництва Анетти Антоненко. Керівниця проєкту — Лариса Андрієвська.

Світлини: Тетяна Джафарова

ДІАЛОГ БЕЗ КОРДОНІВ

Термін реалізації проєкту — 2018-2019 рр.

«Діалог без кордонів» — це спільний проект двох театрів: Театру Лесі Українки (Львів, Україна) та Činoherní studio Theatre/Театру «Драматична студія»  (Усті-над-Лабем, Чехія), що відбувався за підтримки Чеського центру в Києві. 

Мета проекту полягала в тому, аби знайти спільні точки дотику, представляючи свою сучасну драматургію на професійній театральній сцені. Це один зі способів познайомитись ближче, не зважаючи на мовні бар’єри; це ідея співпраці для створення можливостей для спілкування.

«Діалог без кордонів» було розділено на три етапи:

І етап — Пошук: восени 2018 року обидва театри знайшли та обмінялись найкращими текстами сучасної драматургії — чеської та української. В результаті з 5 п’єс від кожного з партнерів було обрано по одній для постановки. 

ІІ етап — Постановка: в 2019 році Činoherní studio Theatre/Театр «Драматична студія» розпочали роботу над постановкою п’єси Анастасії Косодій «Міністерство освіти і науки України”»(режисерка — Гана Марванова), прем’єра якої відбулась 19 квітня 2019 року. Театр Лесі Українки в свою чергу зупинився на постановці п’єси «Люди» Моніки Каньової (режисер — Василь Колісник), прем’єра якої відбулась 8-9 червня 2019 року.

ІІІ етап — Візит: наступний етап проекту — безпосередня зустріч команд на сценах одне одного. Так, в жовтні 2019 року Львів побачив інтерпретацію української п’єси Анастасії Косодій про подорожі в часі, а Усті-над-Лабем — бачення українського режисера п’єси Моніки Каньової про людей. 

FIT (found-in-translation)

Проєкт триває з 2019 року

FIT (found-in-translation) — це наш спосіб за допомогою якісного перекладу пізнавати культуру, відкривати нові виміри театрального мистецтва та літератури, знаходити точки дотику, заповнювати білі плями, будувати мости і руйнувати стіни. Це також і унаочнення свого місця на європейській культурній мапі.

Мета проекту FIT — перекласти та представити публіці актуальні європейські драматургічні тексти. Окрім цього, серед основних завдань проекту — представити нові переклади безпосередньо українським театральним діячам: режисерам, драматургам, акторам, перформерам, завлітам. Оскільки саме з їхньою допомогою ці п’єси можуть реалізуватись у вигляді вистав на українських сценах.

Окрім перекладів та презентації текстів у вигляді сценічних читань, в рамках FIT відбувається  публікація уривків п’єс в онлайн-виданні «Український театр 2.0.», який виступає головним інформаційним партнером проекту.

Не менш важливим для нас є те, щоб усі переклади відбувались легально, з оригінального тексту, та отримали авторизацію, а відтак були доступними для ознайомлення. Ми усвідомлюємо важливість праці авторів та перекладачів і переконані, що дотримання авторського законодавства є однією з передумов розвитку українського театрального середовища та культури загалом.

Проект було розпочато за підтримки Ґете Інституту в Україні, Польського Інституту в Києві та Британської Ради в Україні.

В рамках проекту вже відбулися: переклад і перформативне читання п’єси «Нюрнберг»  Войцеха Томчика (перекладачка — Лариса Андрієвська, режисерка — Олена Апчел), «Монстри руйнують висотки» Лукаса Голлігера (перекладачка — Наталка Сняданко, режисер — Дмитро Захоженко), «Дами чекають» Сибілле Берг в перекладі Наталки Сняданко (режисер — Дмитро Захоженко) і п’єси «Європа» британця Девіда Грейга (режисер — Дмитро Захоженко).
На черзі підготовка читання та перекладу п’єс «Ображені. Україна» білоруського драматурга Андрія Курейчика та «Top Girls» Керіл Черчіл.


Читання відбулися 13 та 26 червня 2019
Перекладачка — Лариса Андрієвська
Режисерка — Олена Апчел
Читають: Іван Довгалюк, Оксана Цимбаліст, Роман Кривдик
Діють: Світлана Ілюк, Андрій Кравчук, Мар’яна Кривдик, Анастасія Лісовська, Світлана Мельник, Дмитро Наумець

Як багато ми не знаємо про себе? Як багато ми не знаємо про своє минуле? Як це невідоме впливає на наше теперішнє і майбутнє?

Польща. Наш час. Журналістка приходить до офіцера спецслужб у відставці на інтерв’ю. «Ви знаєте, як виривають нігті?» — питає він. Просить її стати свідком його викривальної сповіді. Хоче персональний Нюрнберг (який нарцисизм!). Натомість, обіцяє розповісти правду про життя і смерть батька журналістки, який теж був військовим. «Брехня – це фундамент комунізму. Брехня й нудьга» — каже досвідчений офіцер радянських спецслужб і піднімає слухавку, коли дзвонять у двері.

За підтримки Польського Інституту в Україні.

Нюрнберг. Перформативне читання

Нюрнберг. Перформативне читанняЯк багато ми не знаємо про себе? Як багато ми не знаємо про своє минуле? Як це невідоме впливає на наше теперішнє і майбутнє?Польща. Наш час. Журналістка приходить до офіцера спецслужб у відставці на інтерв’ю. “Ви знаєте, як виривають нігті?” – питає він. Просить її стати свідком його викривальної сповіді. Хоче персональний Нюрнберг (який нарцисизм!). Натомість, обіцяє розповісти правду про життя і смерть батька журналістки, який теж був військовим. “Брехня – це фундамент комунізму. Брехня й нудьга” – каже досвідчений офіцер радянських спецслужб і піднімає слухавку, коли дзвонять у двері.СЬОГОДНІ, 26-ГО ЧЕРВНЯ о 19:00 ОСТАННІЙ ПОКАЗ.Квитки на подію тут – https://my.su/f2x5bДо зустрічі в #ТеатрЛесі

Geplaatst door Театр Лесі Українки op Dinsdag 25 juni 2019


Читання відбулися 6 вересня та 11 жовтня 2019 року
Перекладачка — Наталка Сняданко
Режисер — Дмитро Захоженко
Сценографія — Олексій Хорошко
Читають: Анна Єпатко, Роман Кривдик, Софія Лешишак, Зоряна Дибовська, Василь Сидорко

Дві подружні пари помилково орендували одну й ту ж квартиру. У тісному просторі зіткнулись не просто різні люди, а різні світоглядні і ціннісні системи.
Кожен діалог, навіть, кожна репліка персонажів, розширює і поглиблює прірву, що розділяє умовних інтелектуалів та обивателів. На чиєму боці правда? А сила?
Що в підсумку перемагає в сучасному світі і чому в швейцарській квартирі всі так переймаються через мексиканський капелюх?


Читання відбулося 8 листопада 2019 року
Драматургиня — Сібілле Берґ
Перекладачка — Наталка Сняданко
Режисер — Дмитро Захоженко
Сценограф, художник з костюмів — Олексій Хорошко
Медіа-художниця — Діана Ходячих
Художники з освітлення — Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери — Володимир Помірко, Остап Шупер
Медіа-забезпечення — Владислав Білоненко
Керівниця художньо-постановочної частини — Марія Антоняк
Реквізиторка — Марта Божик
Монтувальники — Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Сергій Литвиненко
Костюмери — Галина Гладун, Діана Янчук
Помічниця режисера — Світлана Ілюк
PR — Вікторія Солов’юк
Головна адміністраторка — Ірина Чаниж
Дизайн — Вікторія Солов’юк

Діють:
Пані Мерц-Дульшманн, пані Луманн, пані Тьосс, пані Ґрау — Оксана Цимбаліст
Чоловік — Михайло Понзель

Історії про мрії і тривоги від чотирьох випадкових жінок, котрі на мить вивільнились з лещат щоденної рутини. Історії про чоловіків, які зазвичай розповідають в день 8-го березня. 
Історії про своє тіло, які інколи розповідають, сидячи в салоні краси. Історії кар’єрного росту і карколомних падінь, які показують зворотній бік життя кожної з них — сексуальної красуні, милої домогосподарки, завзятої професіоналки та люблячої матері. 
Історії про те, як насправді складно чоловікам і жінкам жити поруч щасливо і поважати одне одного. 

Так, в цій п’єсі є чоловік і він помирає в кінці. Так, це — спойлер, але це очевидно від початку, без огляду на вашу стать. 

"Якщо говорять коні про кохання…"

Сумний та іронічний залаштунковий хіт Oxana Cymbalist. Почути його та ще багато всього можна буде 8-ГО та 9-ГО ЛИСТОПАДА на Дами чекають. Перформативне читання.Квитки тут:8/11 – https://cutt.ly/Nem1iBD9/11 – https://cutt.ly/Nem1sszP.S. І якщо персонажка з п'єси переконана, що варто дбати про свою зовнішність, то ми впевнені, що, в першу чергу, треба пам'ятати про льодяники від кашлю та внутрішню красу.

Geplaatst door Театр Лесі Українки op Donderdag 7 november 2019


Читання відбулися 24 і 26 січня 2020 року

П’єса Девіда Грейга
Перекладачка — Олеся Камишникова
Режисер — Дмитро Захоженко
Сценографія — Олексій Хорошко
Художники з освітлення — Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери — Володимир Помірко, Остап Шупер
Відеозйомка — Владислав Білоненко
Читають: Назар Бонящук, Зоряна Дибовська, Роман Кривдик, Сергій Литвиненко, Ісабель Меркулова, Дмитро Наумець, Михайло Понзель, Василь Сидорко

Що таке Європа? Гострі шпилі готичних соборів? Гарно освітлені набережні річок? Затишні кав’ярні в пастельних тонах з смачними тістечками? Безтурботні і яскраві прайди? Комфортний громадський транспорт?

Так.

А ще…

Депресивне містечко. Люди там втрачають роботу і одне одного. Єдиний зв’язок з цивілізованим світом — залізниця. Станція, яка її обслуговує — занедбана і стара. Потяги зазвичай минають її на великій швидкості, залишаючи за собою тривожне гудіння у вухах і клубки диму. Про прийняття іншого і милосердя, тут не чули, бо вони не входять в меню єдиного місцевого бару чи в програму передач локального телеканалу.
Якщо не втечеш, то помреш. Це ясно, як білий день. Але куди тікати, якщо ти в Європі?

"Європа". сценічне читання

Це історія, як ви уже зрозуміли, про маленьке містечко на кордоні, що досі живе минулою славою і старими здобутками. А ще жителі та жительки цього міста "харчуються" сексизмом, расизмом і радикальним націоналізмом. Тож, тобі точно буде непереливки, якщо ти мислиш інакше. Бо "ні-ні-ні" інакодумству і "ата-та-та" за те, що ти не місцевий/ -а.Отака собі Європа. Перформативне читання (18+).Показ уже завтра, 24-ГО СІЧНЯ, о 19:00.Квитки для тебе тут – https://cutt.ly/VrmJzxuP.S. В січні буде всього два покази, тому встигни побачити щось геть інше ;).

Geplaatst door Театр Лесі Українки op Donderdag 23 januari 2020

ПРИКОРДОННІ ТЕРИТОРІЇ (Borderlands)

Терміни реалізації проєкту — 2019-2021 рр.

Прикордонні території (Borderlands) — ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після.

Німецько-український проект об’єднує три театри:

Державні: «Нова сцена» (м. Зенфтенберг, Німеччина), Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки (Україна) та незалежний Futur3 (м. Кьольн, Німеччина).

Це перша співпраця трьох партнерів, яка тривала 2 роки. Завдяки попередньому досвіду роботи в обох країнах, театр Futur3 виконує функцію медіатора не лише в цьому проекті, а й також між культурами України та Німеччини. Оскільки Україна для більшої частини німецького суспільства залишається все ще невідомою, а Німеччина для більшості українців, навіть після відміни віз на зовнішньому кордоні ЄС, залишається, як і раніше, віддаленим сусідом.

Метою проекту є вивчення впливу прикордонних відносин — суспільних, політичних або індивідуальних — на ідентичність суспільств, груп або осіб. Для досягнення цієї мети будуть створені три постановки, які в різних форматах будуть відображати конфлікти та загрози відкритого суспільства, і транслюватимуть необхідність постійно знаходити шляхи подолання конфліктів, стимулюватимуть міжкультурне спілкування в майбутньому.

«From Germany with love»
Прем’єра — 1 лютого 2020 року 

Інтерактивний перформенс, що відбуватиметься паралельно у двох містах. Через листи і предмети буде складено повідомлення для передачі зі Львова у Зенфтенберг і навзаєм. Цей перформенс дозволить чітко побачити образ себе і свого міста очима іноземців і зрозуміти, як змінюються ці образи та їхнє значення, коли ми стаємо безпосередньо причетні до їхнього творення.

«Я хочу жити»

Музично-поетичний перформенс на основі біографії та віршів буковинської німецькомовної поетеси Зельми Меєрбаум-Айзінгер. Її життя, що закінчилось у 18 років в німецькому концентраційному таборі, залишило нам, поміж іншого, питання у контексті історичної відповідальності: ким були ми, та яку історію ми приймаємо як нашу.

«Війна, що змінила Рондо»

Інсценізація відомої української книги для дітей Романи Романишин та Андрія Лесіва. Фактичний досвід війни в Україні перекладено на універсальну мову картин. Молоді герої історії — друзі Зірка, Фабіан і Данко — шукають шлях з темряви. Вибір, який вони роблять, надихає і дає надію багатьом, але і ставить важкі питання: як жити зі слідами війни?
Спільна робота над трьома постановками передбачає тісну співпрацю практично всіх підрозділів театрів: від драматургії до виробництва декорацій та реквізиту.
Підсумками співпраці стануть не лише створені вистави, а й нові знання, навички, досвід.