Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки – це сучасна мистецька платформа і молода активна команда, яка бореться зі стереотипами та привидами минулого і творить новий український театр.



Але не завжди цей театр дихав на повні груди, не завжди він взагалі дихав. Його історія залишила у спадок теперішньому поколінню безліч запитань, які вимагають відповідей. І тепер першочергове завдання – відновлення та розвиток театру, як мистецького осередку Львова та України.


Від зведення у 1911 році до сьогодні будівля на вулиці Городоцькій, 36 бачила чимало. І пам’ять про кожен з етапів розвитку чи занепаду, ремонтів чи розрухи, багатства чи бідності живе у кам’яних стінах та час від часу нагадує про себе перегорілою проводкою, покритими кіптявою стінами, відлущеною побілкою…

Яскрава і насичена історія одного із найбільших та найвідоміших військових театрів перегоріла як лампочка на колись розкішній люстрі у глядацькій залі. Щоб усвідомити, чому зараз ми маємо те, що маємо, потрібно зазирнути за лаштунки столітніх перипетій.


Народжується будівля як «Католицький дім» за проектом архітекторів І. Кендзерського та А. Опольського, який існує до Першої світової. У міжвоєння тут деякий час функціонує Малий міський театр, де ставляться камерні штуки, а після війни – Театр музичної комедії.

Театр часто змінює назви: Всеукраїнський Театр Червоної Армії, Театр Українського Військового округу, Театр Київського особливого військового округу, Театр Північно-Західного фронту, Театр Сталінградського фронту, Театр Забайкальського фронту, Театр Одеського військового округу, Львівський Російський Драматичний театр Прикарпатського військового округу, Драматичний театр Прикарпатського військового округу, Театр Радянської Армії Прикарпатського Військового Округу.


В різні періоди тут працюють відомі актори: народний артист СРСР А. Аркадьєв, народні артисти УРСР В. Щербаков, З. Дегтярьова, Л. Калачевська, А. Кравчук, заслужений діяч мистецтв УРСР А. Ротенштейн, заслужені артисти УРСР К. Байбакова, Р. Воробйова, І. Кравчук, Г. Кирик, М. Лук’яненко, І. Макогон, Ю. Сатаров, Ж. Тугай (пізніше – народна артистка України), заслужений артист РРФСР Б. Молчанов, заслужений артист Комі АРСР Г. Щербаков та режисери: Ю. Лішанський, О. Максимов, В. Лизогуб, Б. Норд, В. Чєрмєньов, А. Ротенштейн, А. Кравчук та інші. На сцені театру неодноразово йшли вистави у постановці С. Данченка.


 


Єфим Якович Лішанський,
художній керівник, головний режисер
Театру Червоної Армії КВО
1931-1941 рр.


 


Бенедикт Наумович Норд,
художній керівник, головний режисер
Театру Червоної Армії
1941-1947 рр.


 


Василь Федорович Федоров,
художній керівник і головний режисер
Театру Радянської Армії
Одеського воєнного округу
1947-1952 рр.


 

 


У цьому театрі творять також і знані художники: заслужений художник УРСР М. Івніцький, заслужений художник РРФСР П. Бєлов, Я. Нірод, І. Нірод, В. Борисовець, Ю. Стефанчук, Д. Мохов, Ю. Ковальчук, Ю. Зимовець, Л. Боярська. Музичне оформлення вистав створюють композитори: Е. Денисов, О. Янченко, Е. Філіпов, І. Шварц, В. Тітов, Г. Гладков.


Засідання художньої ради Львівського російського драматичного Театру Радянської Армії Червонознаменного Прикарпатського воєнного округу. Затвердження макету до вистави «Майор як майор» А. Пінчука.

На фото: заступник начальника театру А. Агасьянц, народний артист УССР, лауреат Державної премії СССР, лауреат медалі ім. О. Попова А. Аркадьєв, начальник театру С. Смирнов, режисер В. Гаврилов, художник М. Ющенко, завідувачка літературної частини театру Т. Зоріна, головний художник, заслужений діяч мистецтв УССР, лауреат Державної премії СССР Б. Борисовець, головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв УССР А. Ротенштейн


Репертуар тих часів відповідає ідеологічному спрямуванню країни: «Людина з рушницею» М. Погодіна, «Більшовики» М. Шатрова, «А зорі тут тихі…» Б. Васільєва, «Останні» та «Васса Желєзнова» М. Горького, «Океан» О. Штейна, «Василь Тьоркін» за О. Твардовським, «Генерал Ватутін» Л. Дмитренка, «Прага залишається моєю» Ю. Буряківського тощо. Були постановки і за творами світових драматургів та українська класика.


 

 


«Сірано де Бержерак» Е. Ростана
У ролі Сірано – А. Старицький


 

 

 

 

 


«Місяць для знедолених» Ю. О’Ніла
У ролях: Філ Хоген – А. Аркадьєв,
Джозі – З. Дехтярьова,
Джеймс Тайрон – Б. Чінкін


 

 

 

 

 


«Гамлет» В. Шекспіра
У ролі Гамлета – Г. Полєжаєв


 

 

 

 

 


«Ханума» А. Цагарелі
У ролях: Ануш – Т. Залевська,
Сона – Ж. Тугай,
Коте – Г. Раюшкін


 

 

 

 

 


«Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка
У ролях: Мотря – В. Бондарівна,
Шельменко – В. Дальський


 

 

 

 


«Комедія помилок» В. Шекспіра
Сцена з вистави


 


Із проголошенням Незалежності України театр отримує назву Театр Української Армії та стає першим армійським театром, який переходить на українську мову. Через велику кількість народних та заслужених артистів України, випускників столичних театральних шкіл, серед яких народна артистка України Дехтярьова Зінаїда Миколаївна, народний артист України Щербаков Віктор Генадійович, народний артист України Кравчук Анатолій Андрійович, у тогочасній публіцистиці театр іменують “Український МХАТ” (або “Другий МХАТ”).


У той час театр відзначається двома гучними постановками. У 1993 році – “Інтелігент, або Сповідь колишнього зека” за повістю І. Мотринця (режисер-постановник – народний артист України Анатолій Кравчук) та у 1994 році – “Адвокат Мартіан” за п’єсою Лесі Українки (режисер-постановник – народний артист України Анатолій Кравчук). Саме ця вистава стає візитівкою театру. У 1995 році театр перейменують у Драматичний театр Західного оперативного командування. З часом театр втрачає свою актуальність і починає поступово занепадати.


 

 

 


Анатолій Кравчук


 

 

 


2008 рік: відбувається перезавантаження театру під назвою Львівський Муніципальний театр на чолі з директором Миколою Лисюком. Хоча стара будівля вже не перший рік перебуває в аварійному стані та потребує капітального ремонту, театр отримує шанс на подальше існування. На посаду художньої керівниці приходить заслужена артистка України Людмила Колосович, яка разом з оновленим адміністративним, художньо-керівним складом та зі студентами акторського відділення факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка розпочинає новий виток в історії театру.


 


«Лісова пісня» Лесі Українки
У ролях: Мавка – Галина Риба
Лукаш – Василь Когут


 

 

 


«Моя дорога Памела» Дж. Патріка
У ролях: Глорія – Анна Єпатко
Памела – народна артистка України Жанна Тугай
Сол Бозо – Тарас Кіцинюк


 

 


«Великі пригоди Ріккі-Тіккі-Таві» Р. Кіплінга
У ролях: Батько – Сергій Литвиненко
Ріккі-Тіккі-Таві – Наталія Довгалюк
Мама – Анна Єпатко


 

 


2011 рік: театру присвоюють ім’я Лесі Українки. З того часу його повна назва – Львівський драматичний театр імені Лесі Українки. Тут працюють досвідчені актори: народна артистка України Жанна Тугай, заслужена артистка України Валентина Купріянова, Тарас Кіцинюк, Анастасія Непомняща, Тетяна Фролова та молоде покоління: Галина Риба, Василь Баліцький, Марія Дзвонік (Городечна), Інна Лиховид, Валерія Новак, Оксана Цимбаліст, Сергій Литвиненко, Володимир Пантєлєєв, Рита Гуркач, Наталія Липко (Довгалюк), Іван Довгалюк та інші. Вони творять у тандемі з художницями Оксаною Радкевич і Наталією Руденко-Краєвською та балетмейстерками Наталією Каспшишак і Нінеллю Збєрею.


 


«Стіна» за творами Т. Шевченка та Ю. Щербака
Сцена з вистави
У ролі Тараса Шевченка – Дмитро Благий


 

 

 


«Собака на сіні» Лопе де Веги
У ролях: Графиня де Бельфлор – Інна Лиховид,
Теодоро – Василь Баліцький,
Марчелла – Марія Городечна
Анарда – Анна Єпатко,
Доротея – Валерія Новак


 


Репертуар розширюється, кількість вистав збільшується. В афіші з’являються імена таких драматургів як Леся Українка, Тарас Шевченко, Джон Патрік, Неда Неждана, Ерік-Еммануель Шмітт, Карел Чапек, Лопе де Вега та ін. У цьому ж році театр започатковує та проводить Всеукраїнський театральний фестиваль «Ні, я жива, я буду вічно жити!», присвячений 140-річчю від дня народження Лесі Українки та 100-річчю виходу у світ драми-феєрії «Лісова пісня». Театральний колектив запрошують на всеукраїнські та міжнародні фестивалі.


Афіша до І Всеукраїнського театрального фестивалю «Ні, я жива, я буду завжди жити»


2014 рік: директором-художнім керівником стає Олексій Коломійцев, який позиціонує себе скандальним та епатажним режисером. Репертуар театру кардинально міняється. На зміну класичним постановкам приходять трешові та нестандартні мюзикли – «Вівісекція», «DIVKA», «HEROD».


 

 


«Вівісекція»
Сцена з вистави


 

 

 


«DIVKA» за творами І. Озаркевича та
І. Котляревського
Сцена з вистави


 


Окрім Олексія Коломійцева працюють над створенням вистав і запрошені режисери. Саме в цей період у репертуарі театру з’являється унікальна у своїй інтерпретації вистава за п’єсою відомого українського драматурга Павла Ар’є «Баба Пріся» (режисер-постановник – Олексій Кравчук). До речі, ця вистава й досі у репертуарі театру.


 


Прем’єра вистави «Баба Пріся». У ролях: Баба Пріся – лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Олег Стефан,
Вовчик – Сергій Литвиненко


 

 


2015 рік: директором призначають Миколу Павліва – колишнього очільника відділу орендних відносин управління комунальної власності Львівської міської ради. Виконуючим обов’язки художнього керівника стає Євген Худзик, який як режисер здебільшого реалізовує студентські вистави – «Декамерон» за Дж. Бокаччо, «Великий льох» за поезіями Тараса Шевченка, «Мама Маріца – дружина Колумба» Марії Матіос.


 

 


«Слава героям» Павла Ар’є
У ролях: Андрій Васильович Чумаченко – заслужений артист України Юрій Хвостенко
Остап Ількович Шемеля – лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Олег Стефан


 

 

 


2016 рік: у театр приходить новий художній керівник – драматург та режисер Павло Ар’є. У цьому ж році, завдяки спільним старанням талановитої команди, театру присвоюють звання «академічний». Сучасність та актуальність – ось нові принципи діяльності театру.
До акторської трупи приєднуються молоді талановиті артисти: Анастасія Лісовська, Дмитро Наумець, Андрій Кравчук, Василь Сидорко.


 


Павло Ар’є (справа) з артисткою Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки Анною Єпатко та фотографинею Олею Дмитрів


 

 


 

 

 


«Людина в підвішеному стані» Павла Ар’є
Режисер – Ігор Білиць
У ролі Людини в підвішеному стані – Дмитро Наумець


 

 

 

 


2017 рік: театр очолює наймолодша в Україні директорка-художня керівниця Ольга Пужаковська – менеджерка культури та громадська активістка. Театр змінює творчий курс, помітною стає тенденція активного руху до сучасності, європейськості, пошуків, експериментів, всебічного розвитку, відбувається реорганізація адміністративної частини колективу та розпочинаються перші ремонтні роботи фасаду театру за підтримки міста.


І що ж зараз відбувається в Львівському академічному драматичному театрі імені Лесі Українки? Відбуваються перезавантаження та оновлення, орієнтовані на сучасність і сьогодення. Проводяться ремонтні роботи фасаду та внутрішніх приміщень, які не проводилися вже десятиліттями. Реконструкції підлягають камерна сцена, внутрішній дворик, глядацька зала.


Повністю оновився та набуватиме вдосконалення і надалі фірмовий стиль театру.

 



Кількість глядачів за сезон 2017/18 зросла майже вдвічі. Проводилися соціологічні та маркетингові дослідження для оптимізації робочих процесів та залучення нових категорій глядачів.
Масштабні зміни відбуваються у руслі творчості на чолі з головною режисеркою, кандидаткою мистецтвознавства Оленою Апчел, яка шукала, аби творити та творила, аби знаходити. Експериментальні, дослідницькі, документальні, новітні і завжди вражаючі вистави про актуальне, сьогоднішнє. Те, що горить, турбує, болить, ріже, змушує. Те, що між нами, з нами і в нас. Адже для творчості, як і для почуттів, меж не існує.

За період роботи у Театрі Лесі Олена Апчел, окрім ряду сценічних читань, здійснила масштабні постановки “Різдвяна історія” та “Горизонт 200”.


 

 


“Горизонт 200”  Олени Апчел і Оксани Данчук

Сцена з вистави


 

 

 

 


«Різдвяна історія» за повістю Чарльза Діккенса

Сцена з вистави


 

 

 


Над постановками працюють режисери Ігор Білиць та Артем Вусик.


«боженька» Валерія Пєчєйкіна
Режисер – Ігор Білиць
Ведмедик – Дмитро Наумець
Мишеня – Богдан Грицюк
Лисичка – Анастасія Лісовська
Зайчик – Анна Єпатко
Їжачок – Андрій Кравчук


«Любов)» – вистава-дослідження за мотивами драми “Блакитна троянда” Лесі Українки
Режисер-постановник – Артем Вусик
Сцена з вистави


У 2019 році в конкурсі на заміщення вакантної посади головного режисера перемогу здобув Дмитро Захоженко, який вже встиг попрацювати над перформативним сценічним читанням “Монстри руйнують висотки”.


“Монстри руйнують висотки”  Лукаса Голлігера


Головний режисер Дмитро Захоженко та директорка-художня керівниця Ольга Пужаковська. Тренінги для команди Театру Лесі 


Як писала патронеса нашого театру Леся Українка: «Я маю в серці те, що не вмирає». От і команда Лесі має у серцях силу духу, міцність характерів та безмежну любов до своєї роботи. Тому, наші дорогі глядачі, чекайте нових сюрпризів, нових пошуків, нових експериментів та нових ідей вже у цьому сезоні, який проходитиме під гаслом “страх-стьоб-емапсипація”!


Використані фото Назарія Пархомика, Тетяни Джафарової, Романи Яремин, Мар’яни Павлюк, Вікторії Солов’юк.