“ВХІД ПОРУЧ”
Колонка директорки-художньої керівниці Ольги Пужаковської про перші кроки Театру Лесі на шляху до безбарʼєрності.
Це буде історія про те, що неможливого не існує. Головне – наполегливість та віра в свої сили.
З першого року робити в театрі, я мріяла вирішити проблему недоступності нашого театру для людей, які мають порушення опорно-рухового апарату. Тоді я думала, що найбільший міський театр має бути “міським” у буквально розумінні цього слова: усі мешканці та мешканки мають мати доступ до театру. Я радилась з експертами та експертками, вивчала нормативні документи, проходила різні навчання і, все одно, не знаходила комплексного рішення цієї проблеми. Завжди ми у щось впирались: то сходи занадто стрімкі та округлі, то вбиральню нема де зробити, то пандус занадто довгий і з викрутасами, то кнопку виклику треба встановлювати тощо. Ще кілька років тому, я не могла цілісно уявити, як зробити будівлю театру Лесі, яка є пам’яткою архітектури, доступною для людей, які користуються колісними кріслами, милицями чи мають труднощі в подоланні крутих сходів. Руки опускались і я вже не вірила, що це, взагалі, можливо.
Два роки тому, ми мали кількамісячну сесію зі стратегічного планування роботи театру. На одній із зустрічей ми розмовляли про важливість інклюзії і я зловила інсайт. Обожнюю такі миті: коли окрилююче знання раптом сходить на тебе. Я нарешті зрозуміла, де можна зробити нову вбиральну (а не зупинятись через те, що стару неможливо адаптувати). Стало очевидно: якщо неможливо зробити безбарʼєрним центральний вхід через стрімкі і круті сходи, то, що нам заважає зробити таким вхід поруч, перетворивши бічну сходову клітку в ліфтову шахту? Простір “Галереї” так і проситься стати частиною фоє з гардеробом та додатковою вбиральнею. Для цього треба підняти тротуар на Городоцькій? “І не таке підіймали”, – думала я. Втілення моєї мрії знову замайоріло на горизонті. Вже не стояло питання “Як?”, стояло – “Коли?”.
Я поставила собі за ціль, що у 2024 році зробимо малу сцену доступною для людей з порушеннями опорно-рухового апарату, а у 2025 – велику. І процес пішов. Так за минулий рік ми перетворили одне з непридатних раніше приміщень у сучасну універсальну вбиральню. Я була така захоплена цими змінами, що власноруч зайнялась її дизайном. Далі виготовили підйомник та новий амфітеатр для малої сцени, розробили нову розкладку з маркуванням місць, які доступні для людей, які користуються колісним кріслом. У нас вийшло! Зараз мала сцена, а це більше 40% репертуару, вже відкрита для людей, які користуються кріслом колісним.
Цього літа ми провели тендер на роботи з встановлення внутрішнього ліфта і “Креативна фабрика “Вікторія” вже розпочала роботи, тому зараз так багато пилюки у фоє. Я сподіваюсь, що в кінці 2025 року ліфт повезе перших відвідувачок і відвідувачів на вистави великої сцени. Я вже мовчу про те, що мої колеги Вікторія Швидко та Еріка Бринь займаються доступністю наших вистав для людей з порушенням зору і ми вже плануємо зробити аудіодескрипцію до кількох наших вистав – слідкуйте за цими та іншими нашими новинами в соц.мережах театру.
P.S. Спостерігати за тим, як люди, інколи вперше в житті, відкривають для себе світ театру дуже надихаюче. Радію щоразу, як адміністратори запускають підйомник на малій сцені – це означає, що прямо зараз хтось користується можливістю, якої вчора ще не було.
15.08.2025
Ми відкрили на нашому сайті першу авторську колонку учасників та учасниць команди Театру Лесі, у якій вони ділитимуться своїми міркуваннями про актуальні події та процеси у театральному середовищі, а також матимуть змогу розповісти про власний досвід та нагальні новини театру Лесі.