«Сакральна» норма, якій ми з усіх сил стараємось відповідати, все більше нагадує прокрустове ложе, що не вміщає найціннішого. Натомість воно переповнене страхами, найбільший з яких — страх бути собою.
Чому ми так сильно хочемо втиснутись в шпарину норми, безжально обрізаючи частини, що не вміщаються?
Іван Павло ІІ натякав свого часу: в декалог не увійшла одна важлива теза — не бійся!
Усі ми — Інші. Більшості не існує. Зірки засвічуються, бо відбувається термоядерний синтез. І не важливо, що люди думають з цього приводу.
А коли ви дивитесь на зоряне небо, куди показує ваш моральний компас?
Режисер — Дмитро Захоженко
Драматургиня — Оксана Данчук
Сценограф — Мачєй Боґдановіч
Композитори — Володимир Помірко, Оксана Цимбаліст
Художники зі світла — Євгеній Петров, Артур Темченко
Художники з костюмів — Руслан Багінський та Оксана Пігель
Діють: Назар Бонящук, Зоряна Дибовська, Ростислав Колачник, Михайло Понзель, Сергій Литвиненко, Оксана Цимбаліст, Ісабель Меркулова
Прем’єра — 8 вересня 2021 року
Вистава реалізована спільно з Освітнім центром з прав людини у Львові на основі соціологічного дослідження якості життя ЛГБТ-людей у Львові за підтримки УКФ, Посольства Нідерландів, Національного демократичного інституту та Уряду Швеції.
Hi – не всі ми готові до таких одкровень. Так – це, безумовно, перший мій театр таких глибоких сенсів. Дякую за те, що піднімаєте настільки критичні для суспільства теми. Це свідчить про те, що наші діти житимуть у трішечки добрішому, менш залежному від соціальних кліше світі
Рекомендую! Про рівність, різність, свободу, сміливість, толерантність, страх, відкритість, повагу чи її відсутність?
Агітую вас, львів’яни, сходити на виставу, якщо ви хоч колись в своєму житті:
– боялись бути собою, боялись засудження
– соромились свого тіла
– стикались з дискримінацією/булінгом через іншість
– не визначилися зі ставленням до ЛГБТК+ спільноти
– визначилися зі ставленням до ЛГБТК+ спільноти і вірите в цінності кожної людини (якщо це не росіянин, звісно)
Театр Лесі, ви космос, як завжди
Шануємо та відстоюємо не лише територіальні кордони, але й власні. “146 зірок, видимих неозброєним оком” вистава, яка змінює ваше уявлення про театр.