Це пекло. І це тільки початок – пророкують Мойри. Вони добре справляються зі своєю роботою. Тепер твоя черга увійти туди – каже Провідник. Ніхто не обіцяє безтурботної прогулянки, буде – складно, але ж це комедія (божественна, прости Господи)! Треба домовитись з гопниками, хамовитими перевізниками, мутними рішалами, задобрити мольфарів, розрахуватись з колядниками. Для чого це все? Питання недоречне. Так просто є: кожне покоління в цій частині світу проходить Дантовими слідами в пошуках істини. Ось вам і поети, які цей шлях оспівають. Ось вам і музи, що надихнуть поетів. Тож, не зупиняйся, коли йдеш крізь пекло.
У виставі використовуються уривки «Божественної комедії» Данте в перекладі Максима Стріхи, уривок поеми «Вертеп» Грицька Чубая, протоколи допитів КДБ та композиції і варіації на основі традиційних пісень з різних регіонів України.
Режисер – Дмитро Захоженко
Драматургиня – Ніна Захоженко
Сценограф та художник з костюмів – Костянтин Зоркін
Музика – Мар’яна Садовська і ансамбль.
Композитори: Володимир Помірко, Мар’яна Садовська
Художник зі світла – Євгеній Петров
Ролі виконують
Данте – Назар Бонящук/ Наталія Мазур
Беатріче – Єлизавета Пустовалова/ Жанна Ференц
Мольфари та мольфарки: Ростислав Колачник / Андрій Кравчук, Анастасія Лісовська / Анастасія Перець, Владислав Георгішан / Олександр Петрина
Колядники та колядниці: Леся Задорожна/ Світлана Федєшова, Віра Ганчар / Таїсія Малахова, Василь Колісник / Сергій Литвиненко, Яна Колодійчук / Тетяна Шелельо
Прем’єра — 6 грудня 2025 року
ЗМІ про нас
Вистава створена спільно з ГО Мистецька майстерня «Драбина» в рамках проєкту «На світанку світу» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Вистава представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Ще один шедевр у театрі Лесі
Всі ми відчуваємо яскраві емоції по-різному і від різного, але та буря емоцій, яку вони передали через кожну, навіть найменшу деталь цієї вистави, це щось неймовірне…
Дуже раджу всім, навіть тим, хто думає, що не любить театр, прийти і подивитись, заглибитись в це море неймовірної естетики. І обовʼязково зауважте, в який саме момент(а такий точно буде) ви зрозумієте, що забули як дихати…
Вау!!! Просто відвал всього!!!
Найкраща сценографія, яку я бачив на сцені. Йдіть купуйте квіточки на наступні покази. Це треба бачити!
Люблю таке: коли на сцені відбувається сучасне переосмислення класичного твору, цього разу – «Божественної комедії» Данте, де Італія перетворюється на Україну, весільна подорож до Венеції – на поїздку у Дрогобич, пʼєса – на вертеп, кола пекла – на екранізацію історії «арештованої коляди», а глядача занурюють в побут сучасного творця, де вижити – той ще квест. Особливе захоплення – це костюми за ескізами харківʼянина Костянтина Зоркіна (от неспроста мені згадалися вистави рідного Харківського театра ляльок від Оксани Дмітрієвої – чого вартий вигляд колядників чи інфернальні дементори!), світло та декорації.