Минуло більше, ніж 2 тисячі років з того часу, як Гомер написав свою знамениту Одіссею. Слово стало загальною назвою, кожен режисер, що себе поважає – зробив про це виставу, або зняв фільм. Є й друга сторона тої медалі, яку вішають на груди чоловікам-героям: Пенелопа – жінка, що кориться, чекає та пряде.
Скільки ще треба років, аби стало ясно, що вона – вибирає, любить, залишається вірною клятвам? Її шлях – вартий визнання, навіть якщо комусь здається, що це лиш прогулянка навколо острова.
Драматургиня — Аліна Сарнацька
Режисерка — Світлана Федєшова
Сценографка і художниця по костюмах — Оксана Шпакович
Музична режисерка – Уляна Горбачевська
Художник зі світла — Євгеній Петров
Ролі виконують
Пенелопа – з.а. України Людмила Зборовська
Права статуя – Юлія Оліяр
Ліва статуя – Світлана Мелеш
Ксана – Анастасія Перець
Ярина – Юліанна Опалевич
Василина – Дарина Федина
Слідча – Ісабель Меркулова
Прем’єра — 20 вересня 2025
За сприяння YMCA Львів та Інша Освіта
Вистава «Пенелопея» за п’єсою «Плем’я чекання» Аліни Сарнацької – це нетиповий шматок історії про Одіссея. Зазвичай ті, хто беруться за цей сюжет, видають нам героїчний епос з подвигами чоловіків. Лише «Повернення Одіссея» Уберто Пазоліні (2024), де Рейф Файнс грає Одіссея, який повертається додому після Троянської війни, а Жюльєт Бінош виконує роль його дружини Пенелопи, показує нам те, що буде після. «Пенелопея» ж підсвітлює проміжок чекання своїх чоловіків з війська і показує сторону жінок, де кожна десята, пʼята чи друга – Пенелопа.
Вистава настільки потужна і зібрана в єдиний міцний спалах завдяки тексту, музиці, співам, хореографії, костюмам, аксесуарам, що розкладати її на складові частини навіть не хочеться, бо то як розбирати веселку – чари зникнуть. Але кожна героїня – то колір цієї веселки, втілення жіночих витримки, віри, сили, ніжності, надії, жертовності, любові: