Театральна трупа збирається на репетиції, вона має поставити комедію Арістофана “Лісістрата” про жінок Еллади, які вирішили примусити своїх чоловіків скласти зброю і цим зупинити десятилітню війну між Спартою та Афінами. Актори і актриси приміряють до себе і реалій своєї країни, в якій також одинадцятий рік триває війна, роль Арістофанової героїні. В обставинах сучасної України Лісістрата потрапляє в ситуації, де обирає інші способи боротьби, ніж героїня Арістофана, оскільки припинити цю війну, склавши зброю, неможливо. Сцена є тут простором уяви, де реальність розчиняється у фікції, а ситуації з життя важко відрізнити від снів. В часі, коли пил війни вкриває все навколо, дійсність стає химернішою за сновидіння і спонукає нас брати на себе нові суспільні ролі та обов’язки: відбудовувати, ризикувати, відстоювати та наполегливо вірити в те, що все не даремно і завтра настане.
Режисерка — Світлана Ілюк
Драматургиня — Люба Ільницька
Сценограф — Олексій Хорошко
Музичне оформлення — Володимир Помірко, Артур Темченко
Художник зі світла — Артур Темченко
Художниця з костюмів — Діана Янчук
Хореографія — Юлія Віль
Діють: Микола Береза, Альона Коваленко, Ростислав Колачник, Андрій Кравчук, Анастасія Лісовська, Наталія Мазур, Володимир Помірко, Євгеній Петров, Артур Темченко, Оксана Цимбаліст
Прем’єра – 30 березня 2023 року
Неймовірні 2 години насолоди. Була вперше в театрі Лесі вийшла з зали і не могла вимовити жодного слова, настільки вражена. Це були найкращі дві години. Неймовірно дякую вам усім ( а особливо вразила Настя Лісовська) дякую
Це було дуже потужно, дякую вам що підготували таку сильну тему про яку мало сказано
Дуже вдячна за розрив… аби не забувати, аби не зачерствіти, пам’ятати всі події втрати і пережиття… і смішно і наридалась
Актуально, глибоко, щиро, невимушено, проникливо до сліз, смішно, протестно і відповідально. Прекрасна гра акторів, чудовий інструментальний музичний супровід. Класна режисура. Декорації, костюми, світло, дим. Все ніби просте, але в поєднанні просто заворожує. Отримав велике естетичне і емоційне задоволення. І можу сказати, що сьогодні полюбив сучасний український театр. Дякую театр Лесі.
Мистецтво нагадує, що життя важке, але прекрасне.
Описати відчуття, які ти проживаєш під час вистави не можливо.
Ці неймовірні люди змушують тебе проживати історію, хочеш ти цього, чи не хочеш.
Їхні слова відгукуються в твоїй душі, засідають в саме серце.
Театр Лесі, дякую вам, що змусили мене вийти із зали зі сльозами на очах. Ви прекрасні.