«Зібратися разом біля вогнища з пивом і розповідати одне одному легенди»
Інтерв’ю з Андрієм Кравчуком — режисером перформативного читання «Дєд і крилата ракета» Надії Василишиної
Квитки на найближчий показ можна знайти ТУТ.
Чому ти обрав саме цю п’єсу і про що вона для тебе?
Я обрав її, бо вона про війну, але водночас світла. І ще й дуже прикольна. Вона мені подобається, бо вона про любов — просту, без всяких… вибачте на слові, ви*бонів, без усього цього. Там дуже прості сенси, але в хорошому значенні. Це п’єса про тепло і любов між людьми. Просто і легко.
Як тобі взагалі було працювати з таким матеріалом? У п’єсі є доволі тригерні моменти.
Це частина життя. Я б не сказав, що це щось дуже жорстоке. Жорстокі речі були в нас у попередніх читаннях про Маріуполь — із напівдокументальними текстами. Там справді важко і сумно. А тут інший акцент. Так, є щемкі, чутливі, можливо, тригерні моменти для когось, але це не основний меседж цієї п’єси.
Розкажи про співпрацю з ветеранами, які беруть участь у цьому читанні.
Це не перший раз, коли ми так працюємо. У читанні беруть участь двоє ветеранів. Один із них — професійний актор і режисер Олексій (зараз поза службою), інший — Юра, для якого це перший театральний досвід.
І тут насправді найважливіший— вайб. Ми збираємося почитати класну п’єсу, провести разом час, обговорити її і кайфонути. Зібратися разом біля костру з пивом і розповідати одне одному легенди.
Для мене найважливішим було почути, чого хоче Юра. Бо якщо людина загоряється цією справою, їй нічого особливо й казати не треба — вона сама розкривається і все для цього робить. Юра ще до початку роботи кілька разів приходив на читання цієї п’єси, послухав її і сам запропонував, що хотів би читати саме цього персонажа. Каже, що йому дуже відгукується цей герой. І насправді він прекрасно з цим справляється, дуже класно його виконує.
Як створювалися сцени у перформативному читанні? Це було колективне творення, чи радше твоя суто режисерська робота?
Десь 50 на 50. Є речі, які я залишаю як своє бачення. Наприклад, у п’єсі є жіночі персонажі, але їх читатимуть хлопці. Мені хотілося передати цей «пацанський» вайб — пива, гаражів, розмов. Як хлопці зібралися і розповідають одне одному якісь байки.
А є ідеї, які приносять самі учасники — і тоді виникає синергія: ми обговорюємо, доповнюємо і доводимо все разом. Також у читанні буде кілька візуальних рішень, які ми вигадали спільно. Наша реквізиторка дуже допомагає з їх реалізацією.
Який меседж ти б дав глядачам перед цією читкою?
Треба пам’ятати, що всі ми люди. А всім людям потрібні історії і міфи, щоб вижити в цьому хаосі. У щось треба вірити. Блюп.
10.04.2026
Читання відбувається в рамках Аудіосцени Театру Лесі