за п’єсою Моніки Каньової
місце – велика сцена
тривалість – 1 година 20 хвилин
Перекладачка – Ірина Забіяка
Режисер – Василь Колісник
Сценографія – Ірина Полянська
Пластика – Галина Щупак
Художник зі світла – Артур Темченко
Діють:
Йозеф – Андрій Кравчук
Василь – Ростислав Колачник
Контролерка – Оксана Цимбаліст
Тихий – Сергій Литвиненко
Ольга – Ісабель Меркулова
Яромір – Дмитро Наумець
Інколи здається, що у світі немає нічого складнішого за людські стосунки. От наприклад – Йозеф. Чоловік переживає не найкращий період свого життя. Колись успішний і впливовий – тепер занедбаний, стомлений і нібито хворий. Йозеф страждає. Бідолашний Йозеф! Страждає від усіх цих невдячних, пихатих, поверхневих людей. Вам, може, навіть стане його шкода. Саме в цей момент варто згадати, що людські стосунки будуються з двох боків. І якщо хтось вперто викладає з цеглин стіни, цементуючи їх маніпуляціями, то рано чи пізно опиниться в лабіринті, де жодна Аріадна не подасть йому нитку. Та вона й не потрібна, якщо ти – Мінотавр.
Прем’єра – 8 червня 2019 року
Вистава відбувається в рамках спільного з Činoherní studio Theatre (Чехія) проекту “Діалог без кордонів” за підтримки Чеського Центру в Києві
Моніка Каньова – народилась 1979 року в Празі, де і мешкає донині. Вивчає театро- та кінознавство в Університеті імені Палацького в Оломоуці та працює в ательє і майстернях Національного театру. Пише у невеличкій квартирі над корчмою. А те, про що не пише, – фотографує і малює. «Мене цікавить людська суть – людина повна протиріч, людина, яка змушена жити у суспільстві, відкидаючи це суспільство. Обожнюю філософію Ніцше, Кʼєркегора, Юнга, Шопенгауера. Вони мене надихають».