Міждисциплінарний проект «Остання неділя серпня» займався впродовж 18 місяців темою шахтарства в Україні. В результаті було здійснено дві мистецькі експедиції у вугільні басейни Сходу і Заходу, опрацьовано низку досліджень та мистецьких проектів на цю тему, зібрано понад 150 гігабайт документальних матеріалів — інтерв’ю, аудіозаписів, відеозйомок, фото з Галичини і Донбасу, які стали базою для мистецького осмислення не лише шахтарства, а й самих себе — своєї країни, своєї ідентичності та своїх горизонтів майбутнього.

Одним з підсумків цього проекту є постдокументальна вистава «Горизонт 200»—вистава не про шахту, а про кожного з нас. Також в цей день перед виставою глядачі мали змогу побачити медіаінсталяцію «Шахтарі. Конкретна поезія», інспіровану всіма новими знаннями та відриттями під час роботи над проектом.

Ще однією подією в рамках проекту була вулична виставка «Я не шахтар. Я не шахтарка». Метою виставки було привернути увагу жителів Львова до маловідомої нам культури шахтарів і дати можливість дізнатись про це більше.

Постановка, виставка та медіаінсталяція здійснювалась за підтримки Українського культурного фонду в рамках «Остання неділя серпня» — міждисциплінарного проекту через призму шахтарства. Партнери проекту: ГО Art Workshop DRABYNA, ГО Мистецька рада «Діалог», Міжнародний фонд «Відродження» та Львівська міська рада.

ГОРИЗОНТ 200

Прем’єра — 7 листопада 2018 року

Драматургині — Олена Апчел, Оксана Данчук
Режисерка — Олена Апчел
Сценографи — Олена Апчел, Олексій Хорошко
Композиторка — Олександра Малацковська
Авторка пісень — Олена Апчел
Саунд-дизайнер — Назар Павлик
Художник зі світла — Артур Темченко
Медіа-художники — Діана Ходячих, Олексій Хорошко
Діють: Зоряна Дибовська, Андрій Кравчук, Роман Кривдик, Катерина Кудлач, Сергій Литвиненко, Анастасія Лісовська, Світлана Мельник, Галина-Марія Павлик, Михайло Понзель, Василь Сидорко, Оксана Цимбаліст
Асистентка режисерки — Світлана Ілюк
Звукорежисер — Остап Шупер
Художники з костюмів — Олена Апчел, Тетяна Калініченко, Олексій Хорошко, Діана Янчук
Керівниця художньо-постановочної частини — Тетяна Попович
Реквізиторка — Ганна Осадчук
Художниці-оформлювачки — Ірина Полянська, Марія Остап’юк, Наталія Ліснича
Завідувачка костюмерним цехом — Галина Гладун
Монтувальники сцени — Сергій Литвиненко, Олег Жеребецький, Андрій Кравчук
Керівниця проекту — Вікторія Швидко
Директорка-художня керівниця театру — Ольга Пужаковська

Горизонт 200. Так шахтарі кажуть про глибину дві тисячі метрів під землею. Для нас це і про дві тисячі кілометрів України з півночі на південь, зі сходу на захід. Це про нашу можливість бачити і небажання дивитися. Це про тих, хто не повертається. Це про перспективи. Це про викривлені закони реальності. Це про турбулентні часи.

Ця вистава не про шахтарів — попри те, що створена на основі документального матеріалу, зібраного під час експедицій по вугільних басейнах України. Ця вистава про нас у надзвичайних історичних обставинах. Наскільки широким чи вузьким може виявитися мій особистий горизонт сприйняття в ситуації, коли я вибираю ставити або не ставити питання?

Дія відбувається на уявному горизонті подій: в місці без часу, де не спрацьовують відомі нам фізичні закони, де змінюються позиції і думки задля того, аби збагнути закони нової реальності та осмислити ту, яку ми називаємо минулим.

Дійові особи застрягли під завалами після вибуху в шахті. Вони чекають на порятунок, чекають команду рятувальників. Можна подумати, що вони — людство, яке зупинилося і розглядає свої здобутки. А може й ні.

Ця вистава — привід поставити питання: навіщо мені шахти і шахтарі? Навіщо мені театр та актори? Навіщо актору шахтар і навпаки? Навіщо ми один одному?
Ця вистава — привід для нас, як для покоління, якому необхідно перевести подих, щоб продовжити рух і побачити свій наступний горизонт. Або ні.

«Люди, яких ти не пізнаєш, для тебе не існують. Міста, в яких ти не був, для тебе не існують. Країна, яку ти не знаєш, виглядає не так, як ти хочеш»

У виставі використовуються документальні монологи шахтарів із Львівсько-Волинського та Донецького вугільних басейнів, роздуми на різні теми акторів та акторок театру Лесі, відео, зняті Яремою Малащуком, під керівництвом Вікі Торнтон та Андрієм Чадом, драматургічний фікшн, витяги з різноманітних інструкцій та словників, аудіозаписи з шахти, щоденникові записи, матюки, жарти, підйоби, фрагменти підслуханих розмов уві сні, внутрішні переживання учасників та учасниць постановочної групи, озвучені на перекурі, цитати, купа цитат, гори цитат.

Виставка відбувалася з 10 листопада до 1 грудня 2018 року