ЖИВА СЦЕНА

проект сценічних читань

Проект сценічних читань сучасної європейської драматургії відбувався з 19 по 22 вересня 2019 року в рамках 26 BookForum


«Жива сцена» — це сценічні читки семи п’єс сучасних європейських драматургів і драматургинь в якісних українських перекладах. У фокусі уваги проекту яскраві, молоді і все ще маловідомі українській аудиторії закордонні автори, чиї п’єси можуть стати подіями на українських сценах. А ще класика сучасного європейського театру в нових перекладацьких прочитаннях.

Географія авторів і авторок: Велика Британія, Ірландія, Німеччина, Польща, Сербія.
Читання здійснювалися силами режисерів та акторів Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
Проект відбувався у партнерстві з Британською Радою в Україні та Ґете-Інститутом в Україні за підтримки Українського культурного фонду.
Куратор проекту Остап Сливинський.



Марцін Диясінський, «Я, Аліса»

Хотілося б сказати, що п’єса Марціна Диясінського це діалог батька та доньки, але це не так. Це два паралельні монологи, скеровані до відсутнього слухача. Чи будь-яке говоріння це лише перевірка акустики і тест на власне існування? Що (або хто) стоїть між цими двома найближчими людьми, які знають одне одного, як власну долоню?

Переклад з польської Остапа Сливинського.



Герта Мюллер, «Час заточене коло».

Цей експериментальний і поетичний текст нобелівської лауреатки Герти Мюллер був написаний як радіоп’єса. Це гра з асоціаціями, відлуннями, образами і спогадами, що виринають на межі сну та несвідомого. Чоловічий та жіночий голоси тчуть складне поетичне полотно.

Переклад з німецької Олесі Яремчук.



Семюел Бекет, «Остання стрічка Крепа»

Класика сучасної європейської драматургії. Чоловік на схилку своїх днів повертається в минуле, переслухуючи записи власного голосу з різних років. Щемкий діалог із самим собою на тлі минущості та усвідомлення невідворотності кінця.

Переклад з англійської Остапа Сливинського.



Душан Ковачевич, «Професіонал»

Ми ніколи не знаємо, в яку мить відкриємо пронизливу правду про себе. Вона може прийти до нас в образі випадкового незнайомця, чийого візиту ми вже ніколи не зможемо забути.

Переклад з сербської Марії Василишин та Алла Татаренко.



Вероніка Мурек, «Файнвайнбляйн»

Драматургія зірки молодої польської літератури Вероніки Мурек ні на що не схожа. Вона сюррелістична і химерна, ніби сон, у якому ми впізнаємо окремі ситуації, предмети і слова, але загальна логіка незрозуміла і тривожна. «Файнвайнбляйн» це ім’я страховиська, яким лякають дітей у польській Сілезії.

Переклад з польської Ксенії Чикунової.



Керіл Черчіль, «Там, далеко»

«Там, далеко» це п’єса про страх. Страх від випадково побаченого чи почутого, страх від уривків інформації, які наповнюють нас непевністю. Страх він незбагненності світу, який іноді здається неймовірно жорстоким.

Переклад з англійської Дена та Яни Гуменних.



Йорґ Менке-Пайтцмеєр, «Ти бачиш привидів»

Хвора на рак героїня бачить у лікарняній палаті дивну дівчину чи то ангела, чи то привида. Розмова, яка починається між ними, перебуває на межі абсолютної відвертості. Світ аж ніяк не є радісним і мудро влаштованим місцем якщо глянути на нього очима ангела і того, кого він веде за руку на той бік.

Переклад з німецької Наталки Сняданко.