Звіт за сезон 2019/20: страх-стьоб-емансипація

Сезон 2019/20 був амбітним і виявився непередбачуваним. 

Звіт за театральний сезон 2019/20. Страх-стьоб-емансипація

В минулому театральному сезоні ми ставили перед собою виклик нарешті стати сміливими. Ми прагнули тримати спину рівно та справді #бутисобіціллю. Увесь цей шлях ми нарекли слоганом “страх – стьоб – емансипація”. І так воно і сталося! Ми не будемо ностальгувати за минулим. Ми не писатимемо про те, чи впоралися з поставленими цілями чи ні. Залишимо це місце для ваших рефлексій, а також для театрознавців та театрознавчинь, які з далекої часової перспективи писатимуть про це (ну, нам би дуже хотілося).Попереду новий сезон, який пройде під слоганом #обережнокрихке. Тому, будь уважним/ою – ми попереджали (більше можна прочитати тут – https://cutt.ly/fd0hV5P).А поки вмикай відео і ми розповімо тобі, який він – шлях крізь страх і стьоб, аж до емансипації. Або прочитай наш довжилеееееееезний звіт за минулий сезон (ми справді старалися). Він ось тут – https://cutt.ly/pd0d97W.P.S. Якщо відео набере багато лайків, то розповімо вам завтра, що це за загадкова вистава мала відбутися в минулому сезоні, про яку досі ніхто не чув і точно не бачив.

Posted by Театр Лесі Українки on Tuesday, August 11, 2020

Ми обрали тему “страх-стьоб-емансипація” здебільшого для того, аби зрозуміти, як це – #бути_собі_ціллю? Сьогодні, підсумовуючи, можемо впевнено сказати, що це – нелегкий шлях манівцями. Це було схоже на пробирання стежиною через густий ліс з великим бажанням зустріти на шляху єдинорога (даруйте, але метафора Еко тут ну дуже пасує). Нам знадобилося багато терпіння одне до одного, власних сил, віри в себе і людей поруч, трохи страху і ціла гора стьобу, щоб апгрейднути своє відчуття емансипації і бодай краєм ока побачити і переконатись, що єдинороги існують-таки! 

Але давайте по порядку.


ЧИСТО ТЕАТРАЛЬНЕ 

Наш сезон почався так, ніби ми вже супер-емансиповані:

 – по-перше, поза межами театру, а саме в кооперації з Фестивалем “Кіт Гаватовича” в просторі LemStation, ми відкривали цей фестиваль, а водночас і наш сезон

– по-друге, відкрились не однією з улюблених вистав нашого репертуару, а  новоствореною роботою (майже експрес-вистава “Монстри руйнують висотки” за текстом швейцарця Лукаса Голлігера) новоприбулого головного режисера Театру Лесі Дмитра Захоженка; 

– ну і на останок – почали з висоти (буквально!), оскільки декорацією для цієї майже-вистави послужило будівельне риштування, яке активно задіювали актор(к)и дійства. І це був лише початок. 

В сезоні 2019/20 страх-стьоб-емансипація ми: 

  • вигадали власну дощову установку для вистави на велику сцену з оновленою акторською трупою “Мої родичі та інші покидьки”;
  • збудували амфітеатр на малій сцені – лиш би досягти давньогрецького духу для вистави “Філоктет. Античний рейв”;
  • купили 100 кг кварцового піску для імерсійної вистави “Уявні маршрути Львовом”;
  • обклеїли дзеркальцями 18 м.кв автобуса для опен-ейр вистави “Сни літньої ночі”; 
  • купили папужок, які додають звучання виставі “Дами чекають”;
  • а на додачу до цього – створили виставу без акторів/ок “From Germany with Love”;  
  • театр оплатив можливість 10 працівникам і працівницям удосконалювати свою англійську для кращої комунікації з іноземними партнерами. 

Для всього цього ми прочитали 68 драматургічних текстів, дякуючи нашій невтомній завлітці, та вивчили 245 сторінок тексту (у акторів/ок в головах тепер стало на декілька світів більше).

Ми отримали і опрацювали 11 режисерських експлікацій на постановки, з яких 2 реалізували разом з Ігорем Білицем (“Мої родичі та інші покидьки”) та Вікторією Миронюк (“Уявні маршрути Львовом”)

Це якщо коротко про те, що ми встигли до оголошення карантину. Бо все змінилось після 13 березня. Тим не менше, нові виклики – це також і нові перспективи. 

Загалом за сезон нам вдалося зіграти та показати: 

  • 66 офлайн та 6 онлайн вистав; 
  • 13 перформативних читань офлайн та 5 онлайн читань;
  • 2 екскурсії театром офлайн і 3 – онлайн;
  • 17 партнерських подій;
  • створити низку нових онлайн-форматів

Поки ми працювали в оффлайн, то життя було таким активним, що ми пережили аж 32 рази “sold out”, а це – майже половина наших оффлайн-подій.

В цьому сезоні ми опублікували або представили наживо 112 подій, які відвідали в оффлайн 9290 глядачів та глядачок; а наші онлайн-проєкти (читки, вистави, екскурсія, вірусні відео) загалом переглянуло понад 100 тис. осіб –  93217 у Facebook та 7686 у YouTube. 

Наживо на сцену в цьому сезоні наші актори і акторки виходили не так багато, як би нам усім хотілося. Тим не менше, найбільше разів у виставах і перформативних читаннях зіграла трійка лідерів: 

  • Оксана Цимбаліст – 43 
  • Сергій Литвиненко – 36 
  • Андрій Кравчук – 34

Хочемо зауважити, що Оксана та Андрій вже другий сезон тримають свої позиції лідерства. 


ЩОСЬ НОВЕ

Сезон починався повільно, оскільки ми мали чимале оновлення команди, зокрема акторської. Проте, це не завадило нам з вересня до березня випустити 7 з половиною нових вистав та 10 унікальних сценічних читань в оффлайні! 

Серед них вистави: 

  1. “Мої родичі та інші покидьки” (прем’єра – 1 грудня 2019 р.) – сімейна сага за п’єсою “Мать Горького” Лєни Лягушонкової, режисер – Ігор Білиць;
  2. “Уявні маршрути Львовом” (прем’єра – 20 грудня 2019 р.) – імерсивна вистава, авторка ідеї та драматургиня – Вікторія Миронюк;
  3. “From Germany With Love” (прем’єра – 1 лютого 2020 р.) – імерсивна вистава-гра – копродукція в рамках україно-німецького проєкту “Borderlands” з театром Нова сцена/Neue Buhne (Зенфтенберг) та Театральним об’єднанням Футур 3/ Futur 3 (Кельн);  автори перформансу – Андре Ерлен та Штефан Х. Крафт; 
  4. “Макбет” (прем’єра – 7 лютого 2020 р.) – драма Андрія Бондаренка та Лєни Лягушонкової за мотивами п’єси Шекспіра; лабораторна робота зі студентами акторського відділення ЛНУ імені Івана Франка, режисерка – Роза Саркісян;
  5. “Філоктет. Античний рейв” (прем’єра – 28 лютого 2020 р.) – за текстами Софокла та Гайнера Мюллера, режисер – Дмитро Захоженко;
  6. “Дами чекають” (прем’єра – 6 березня 2020 р.) – за однойменною п’єсою Сиббіле Берг, режисер – Дмитро Захоженко.
  7. “Сни літньої ночі” (закритий показ – 6 липня 2020 р.) – за однойменою п’єсою Шекспіра; драматургиня – Оксана Данчук, режисер – Дмитро Захоженко 
  • ще половинка нереалізованої прем’єри – проєкт “Голубі олені”, який довелося призупинити через карантин. 

Перформативні читання 

Під час 26 BookForumLviv в рамках спільного проєкту “Жива сцена” відбулося 7 сценічних читань, з яких 5 зрежисерували та представили наші актори та актриси, а ще 1 – наша помічниця режисера:

  1. «Я, Аліса» (реж.  – Анна Єпатко), 
  2. «Час заточене коло» (реж.  – Ісабель Меркулова), 
  3. «Професіонал» (реж. –  Дмитро Наумець),
  4. «Файнванбляйн» (реж.  – Дмитро Наумець), 
  5. «Там, далеко» (реж. –  Світлана Ілюк), 
  6. «Ти бачиш привидів» (реж. –  Софія Лешишак), 
  • 7. “Остання стрічка Креппа” (режисер та читець – Остап Сливинський, куратор проєкту “Жива сцена”).

Також в рамках проєкту FIT (Found In Translation) ми переклали 3 п’єси за підтримки наших партнерів та представили їх у формі перформативних читань (режисер усіх трьох – Дмитро Захоженко):

  • “Монстри руйнують висотки” Лукаса Голлігера (Швейцарія), вересень 2019; 
  •  “Дами чекають” Сибілле Берг (Німеччина/Швейцарія), листопад 2019;
  • “Європа” Девіда Грейга (Велика Британія), січень 2020

З переходом в онлайн-режим ми створили унікальний проєкт – онлайн-марафон читань сучасної української драматургії, який був представлений впродовж квітня 2020

три читання створено в режисурі Світлани Ілюк:

  • «Саньок» Оксани Гриценко; 
  • “Назви не пам’ятаю” Катерини Пенькової;
  • Воїн з ботанічного саду” Костянтина Капошиліна.

два з них – в режисурі Дмитра Захоженка:

  •  “Чапаєв і Василіса” Лєни Лягушонкової,
  •  “Покидьки” Катерини Пенькової  

Це був перший в українському театральному просторі проєкт онлайн-читань! Якщо чесно, то пишаємось собою.

У рамках роботи Галереї сценографії за цей сезон, окрім виставок, створено моновиставу “Інтерв’ю з другом” за текстом Андрія Бондарнека, режисером якої став Олег Онещак, сценографом – Володя Стецькович, а грає у ній актор Андрій Петрук (прем’єра – 18 вересня 2019). Крім цього. двічі відбулось сценічне читання п’єси “Березень” (п’єса – Ірина Васьковська, режисер – Олег Онещак). Також у Галереї проведено низку лекцій та онлайн-бесід про сценографічне мистецтво. Якщо говорити у цифрах, то в цьому просторі відбулось: 

  • 9 показів вистави “Інтерв’ю з другом” та 2 покази перформативного читання “Березень”;  
  • 5 виставок сценографічного мистецтва (серед представлених художників та художниць: Сергій та Наталія Ридванецькі, Ася Кравчук, Сергій Маслобойщиков), а також виставки робіт учасників Конкурсу сценографів та Київського Трієнале сценографії у Львові;
  • 1 конкурс для молодих сценографів;
  • 3 лекції про українських художників-сценографів – Анатоля Петрицького, Вадима Меллера та Данила Лідера;
  • 11 онлайн-бесід про сценографію з різними митцями.

ІНШЕ ТА ІНШІ В ТЕАТРІ

Партнери

З огляду на обставин цього сезону, ми мали партнерські події як оффлайн, так і онлайн. Серед них, як уже звично, багато міжсекторальних проєктів – з урбаністами, літераторами, громадськими та благодійними організаціями, а саме: 

    • Фестиваль Кіт Гаватовича в просторі LemStation – спільне відкриття: сезону та фестивалю (вересень, 2019);
    • 26 Book Forum – спільний проєкт “Жива сцена” + інші літературні події форуму в Театрі Лесі (вересень, 2019);
    • Театр Студіо, м. Усті над Лабем, Чехія – чесько-український театральний проєкт “Діалог без кордонів”; в жовтні 2019 року відбулись обмінні гастролі вистав “Міністерство освіти і науки України” (Театр Студіо, м. Усті-над-Лабем) та “Люди” (Театр Лесі Українки);
    • KotsiubaStudio (Київ) – урбаністично-перформативний воркшоп в рамках підготовки імерсивної вистави “Уявні маршрути Львовом” (листопад, 2019);
  • Освітній центр з прав людини у Львові (ECHR): 

– презентація проєкту “10 друзів рівності” у формі перформативного читання “Місто, в якому я не хочу жити” (Ігор Білиць і Роза Саркісян, грудень 2019)

– “Психотерапія для міста” – другий сезон лекційної програми (січень-березень, 2020)

– участь у благодійному марафоні “Розвиднюється. Ходімо в театр!” онлайн-показ вистави “Мої родичі та інші покидьки” (квітень, 2020)

  • Фотопроєкт з Тарасом Бичком. Відомий український фотограф впродовж трьох місяців знімав життя за лаштунками нашого театру; фоторепортаж було  опубліковано на ресурсах «Reporters» та «Локальна історія»;
  • «Terrarium» – школа сценарного мистецтва, де група акторів театру Лесі апробовували щойно сворені кіносценарії учасників школи;
  • УКУ (Український католицький університет) та ЛНУ імені Івана Франка – 12 студентів цих вишів в різний час впродовж сезону проходили практику в Театрі Лесі.  

Окрім того, ми взяли участь у ще 2-ох доброчинних акціях (окрім вищезгаданого онлайн-марафону “Розвиднюється. Ходімо в театр!”): #GivingThuesday для Львівського міського центру реабілітації “Джерело” та благодійна акція проєкту «Пліч-о-Пліч». 

Між тим, впродовж сезону, ми підтримували стосунки з уже давніми нашими друзями: 

  • Goethe-Institut та Британською радою – у проєкті перекладів світової драматургії FIT (found in translation);
  • Чеським центром у Києві – в рамках чесько-українського проєкту “Діалог без кордонів”;
  • Театральним об’єднанняя Futur 3/Футур 3 (Кельн) та театром Neue Buhne/Нова сцена (Зенфтенберг) – в рамках німецько-українського проєкту Borderlands

А ще – спільно з колегами-завліт(к)ами з інших міських театрів Львова провели першу спільну Велику прес-конференцію щодо репертуарних планів.

Гості театру Лесі

Театр Лесі – відкритий для пропозицій і часто надає свої приміщення для різних проєктів та ініціатив. В цьому сезоні їх було небагато, проте ми були раді гостити такі проєкти як:

  • міжнародний фестиваль “Золотий Лев”; в рамках якого на нашому майданчику відбулось три вистави;
  • Інародний театр абсурду “Варобушек” (м. Харків) з виставою “Зраночку”;
  • фестиваль “Школа перформансу 2019” – тиждень лекції, перформансів та тренінгів;
  • фестиваль “Тетраматика” з показом фільмів у VR прямо на сцені театру;
  • показ інклюзивної вистави “Полювання на Снарка” інклюзивного проєкту “Шелтер +”;
  • Lumos Orchestra вже традиційно грав свій різдвяний концерт на нашій сцені

Фестивалі та гастролі

За перші місяці осені 2019 ми відвідали відразу 2 театральні фестивалі, чим досі тішимось і пишаємось:

  • Театрально-урбаністичний фестиваль Parade-Fest (м. Харків, вересень, 2019) з виставою “Горизонт 200”;
  • Kult Festival в Чехії (м. Усті над Лабем, жовтень 2019) – показ вистави “Люди” (в рамках спільного з Činoherní studio Theatre (м. Усті над Лабем) проєкту “Діалог без кордонів”)
  • Гастролі в театрі Лесі – вистава чеського театру Činoherní studio Theatre “Міністерство освіти і науки Україна” (п’єса – Анастасії Косодій, режисерка – Ганна Марванова) в рамках спільного з Činoherní studio Theatre (м. Усті над Лабем) проєкту “Діалог без кордонів”

ГЛАСНЕ ПРО НАС 

Більше для театру

Творити театр, що хоче відповідати своєму часу, коли ти “державний театр” – справа нелегка. Проте виклики – це і нові можливості, правильно? Маючи амбітні бажання та ідеї, ми шукаємо шляхи для їх реалізації. Не всі вони приносять бажаний результат, але ми намагаємось не лише засмучуватись, але й вчитись на своїх помилках і провалах та робити висновки. 

В цьому сезоні ми подали 14 заявок на гранти, з яких лише 4 були успішні. Третина наших зусиль таки принесла результати. Для порівняння: минулого року ми мали лише 20% успішних заявок. Отже, прогрес є! Серед перемог цього сезону:

  • 2 заявки на Конкурс “Фокус на культуру”, ЛМР 2020 (1-ша – опер-ейр вистава “Сни літньої ночі”, 2-га – резиденція та постановка у рамках проєкту ”Українська Одіссея”);
  • 2 заявки в рамках Календарного плану загальноміських централізованих заходів на 2020 рік “Реалізація нових театральних проектів і постановок”, ЛМР 2020

Безуспішним залишились заявки до Українського культурного фонду (4 заявки), міжнародного фонду House of Europe (2 інфраструктурні гранти), Конкурсу проектів, які скеровані на дослідження культури, ЛМР 2019 (1 заявки) та Програми Календарного плану загальноміських централізованих заходів на 2020 (4 заявки).

Більше, ніж театр

Навіть низка відмов від різних грантів не втримає нас від того, щоб знову і знову доводити собі і вам, що ми – це більше, ніж театр. Тому ми практикуємо все нові форми та формати і прагнемо більшого. Цього сезону ми вправлялись так: 

  1. День народження Лесі (лютий, 2020) – придумали квест по місту в честь ДН Лесі Українки + запустили нову лінію мерчу – екологічне “Цинічне горня” з унікальними стікерами від нашої чудової дизайнерки 
  2. Онлайн-читання сучукрдрами (квітень, 2020) – запустили і успішно реалізували такий формат роботи в театральному світі
  3. “Театр Лесі і таємні кімнати” (травень, 2020) – відео-екскурсія закапелками театру, що виглядає майже як VR-прогулянка. Тепер ми хочемо знімати кіно – слідкуйте за анонсами.
  4. Вірусні відео – час пандемії спровокував величезну акумуляцію творчої енергії, яка вилилась у створення відео та музичних композицій: 
  • Україна в карантині”  – на мотив пісні “Україно” Тараса Петриненка, понад 4800 переглядів у facebook;
  • “Вдома сиди”на мотив пісні “It’s raining men” by Gery Halliwell, понад 6500 переглядів на youtube та facebook;
  • #чумні_історії. Катя та Андрій – пародія на арію з української опери “Запорожець за Дунаєм” від акторського подружжя нашого театру, понад 67000 переглядів у  facebook
  1. Створено 19 музичних композицій нашими працівниками і працівницями спеціально для наших вистав: “Дами чекають” (1 фінальна пісня); “Мої родичі та інші покидьки” (2 треки); “Філоктет. Античний рейв”  (5 треків); “Сни літньої ночі” (11 треків);
  2. Опен-ейр вистава “Сни літньої ночі” – у дворику театру. Наша перша спроба театру під відкритим небом, яка поєднує в собі купальські ритуали, Шекспіра, скоморохів та перформативний театр. 

Промоційне

Розкажемо трохи про наші успіхи у тому, як ми формуємо свою аудиторію і як, крок за кроком, будуємо спільноту. Для цього ми внесли деякі зміни до діяльності наших соцмереж, а саме: здійснили ребрендинг аккаунту в Instagram, перезапустили канал в Youtube, створили Patreon Театру Лесі. В результаті маємо такий прогрес за сезон:

  • Кількість підписників в Facebook зросла на 21% (тепер нас 10060), в Instagram – на 11% (тепер нас 2189), а на YouTube нарешті активізувалась (ура!) і зросла у 7 разів  – тепер нас 235.
  • 282 дописи та 97 подій було опубліковано в Facebook
  • найбільше охоплення під час карантину мали: пародія на арію із опери “Запорожець за Дунаєм” #чумні історії_Катя_і_Андрій – 130697 користува-чів/-чок;  “Мої родичі та інші покидьки” – 11716 (в рамках благодійного марафону “Розвиднюється. Ходімо в театр!”)
  • Подарували 67 квитків під час 7 розіграшів в Facebook та 3 в Instagram
  • Зняли 4 нові трейлери, задокументували 2 вистави та створили 4 святково-вітальні гіфки 
  • Здійснили 45 фотозйомок із 12 фотограф(к)ами
  • 9 матеріалів у 6 онлайн-виданнях опублікували про нас, зняли 15 сюжетів на 5 телеканалах, запросили на 4 радіоефіри на 2 радіостанціях
  • 11 нових афіш для прем’єр та онлайн-подій, а також 3 картинки-меми та 3 заставки до девайсів (для підписників Театру Лесі на Patreon)
  • 3470 одиниць друкованої поліграфії

НЕГЛАСНЕ ПРО НАС

Повсякденне

Ви навряд чи знаєте, що в театрі, крім яскравих прем’єр та інших мистецьких акцій,  багато людей робить дуже багато, так би мовити, “невидимої роботи”, яка ж насправді підтримує на плаву весь процес і формує русло нашої творчості та щоденної діяльності. 

Виробниче

Театр – це створений/перетворений/частково відтворений нами світ. Всі декорації, костюми, фотозони та інші об’єкти у театрі колись були звичайною сировиною. Розповімо вам трохи в цифрах, з чим працює Театр Лесі, аби створити світ, який постає перед вами на сцені. Наприклад:

  • для основної декорації до вистави “Мої родичі та інші покидьки” нам знадобилось: 20 листів фанери, 300 кг металу, 30 м марлевої тканини, 20 листів пінопласту і 4 ночі роботи над декоруванням, бл. 100 м.кв терафому;
  • для вистави “Філоктет. Античний рейв” використали: 2 м.куб. дерева, будівельні риштування, 5 л. чорної фарби, 6 сходових конструкцій, 4 шт металевих перил, 29 м.погонних чорної клейонки; 4 000 дзеркалець, розміром 15х15 мм, 1 пейнтбольна рушниця, лук і стріли, сотні саморізів та десятки метрів металевого тросу; а також витратили близько 2-х тижнів для роботи над неоновою вивіскою “Троянський кінь”;
  • вистава “Дами чекають” потребувала 4 старі телевізори з кінескопами 
  • для “Снів літньої ночі” обклеїли дзеркалом 18 м.кв автобуса буса, змайстрували басейн та приручили справжню Котушку Тесли;
  • для “From Germany With Love” самостійно виготовили 4 торшери;
  • придбали 1 двометровий стіл і 100 кг. кварцового піску для подорожей “Уявними маршрутами Львовом”.

Крім того, для підтримки внутрішньої діяльності акторів/ок за сезон здійснили 243 цикли прання костюмів з вистав і використали близько 100 літрів води для прасування одягу. Також вивезли 30 кубів сміття з території театру.


ФІНАНСОВЕ 

Мистецтво – дорогоцінне. Бо потребує коштів на свою реалізацію, в тому числі. Наші креативні ідеї та проєкти в цьому році супроводжувалися такими надходженнями та витратами.

Кошти, які театр Лесі отримав:

  • 801 294 грн – сума, яку власними силами Театр Лесі заробив за 6,5 місяців цього сезону;

197 250 грн – додаткова фінансова допомога від Львівської міської ради, окрім базових витрат на заробітну плату та комунальні послуги;

  • 337 370 грн – економія по енергоносіях. В 2019 році ми зекономили кошти на комунальних послугах і завдяки цьому зробили косметичний ремонт у фойє театру та закупили стільці та різне обладнання;
  • 3 831 835 грн – з бюджету розвитку міста для капітальних ремонтів та підготовчих робіт до них; 
  • 15 740 грн – надходження на благодійний рахунок театру;
  • 1 462 грн – завдяки донейтам наших патронів на Patreon.

На що витратили:

Для створення нових постановок та прокату діючого репертуару:

  • 442 293 грн – витрати на виробництво 7 з половиною вистав (сума без врахування авторських винагород); 
  • 203 347 грн – оплата автор(к)ам за вистави і читання: 174 093 – авторські винагороди (паушальні платежі), 6 271 – роялті (відсотки за покази вистав) автор(к)ам,  22 983 – авторська винагорода автор(к)ам п’єс в проекті FIT;
  • 48 920 грн – на гастрольну діяльність театру;
  • 29 191 грн – оплата праці запрошеним актор(к)ам, котрі беруть разову участь у постановках і не є штатними працівниками та працівницями;
  • 7908 грн. на рекламу в соцмережах, 1214 грн. на Zoom, 13986 грн. на Google пошту

Господарство і закупівлі:

  • 229 679 грн – закупівля і придбання техніки, в т.ч. господарської (77 606 грн. – з власних надходжень, 152 073 грн. – загальний фонд за рахунок економії енергоносіїв)
  • 117 307 грн – господарські витрати (туалетний папір, рушники, питна вода, лампочки, канцелярія, вивіз сміття, матеріали на поточні ремонтні роботи);
  • 46 511 грн – різні послуги (інтернет (10 425), системне забезпечення (4 440), бухгалтерські програми (14 118), друк поліграфії (17 528));

Ремонти:

  • 3 000 427 грн – ми частково розрахувались за реалізований реставраційний ремонт системи опалення в театрі (загальна сума – 4 519 000 грн., бюджет розвитку);
  • 410 806 грн – завершили роботи по реставрації дахів і фасадів згідно існуючого проекту, але в процесі реставрації (з 2017 року) було виявлено багато робіт, які не увійшли в проект, тому ми відкоригували проектно-кошторисну документацію, це коштувало 49 620 грн. Попереду нас чекає виконання додаткових робіт (бюджет розвитку);
  • 48 000 грн – відкоригували проектно-кошторисну документацію по капітальному ремонту внутрішнього дворика. Дуже сподіваємось, що в наступному сезоні зустрінемось в оновленому дворику (бюджет розвитку);
  • 73 000 грн – провели передпроектні роботи по капітальному ремонту малої сцени (бюджет розвитку);
  • 250 000 грн – тішимось, що зрушили з “мертвої точки” і розробили проектно-кошторисну документацію на протипожежну систему в театрі, але, на жаль, не до кінця, бо нам забракло кілька десятків тисяч, щоб завершити всі розділи  (95%, бюджет розвитку) 
  • 219 986 грн –  косметичний ремонт в приміщеннях театру (загальний фонд та власні надходження);

За цей сезон ми багато ремонтували свій театр – як дрібними, так і масштабними шматками. Тому оновленими стали такі приміщення:

  • каса театру; 
  • коридор до малої сцени (спеціально до прем’єри “Філоктет. Античний рейв”); 
  • частину партеру (80 кв.м); 
  • світло-звукова рубка;
  • кабінет керівниці художньо-постановочної групи; 
  • пральня;
  • душова кімната 

Найбільшою радістю в цьому сезоні була повна заміна опалювальної системи по всьому театру, бо вперше за багато-багато років у нас стало тепло! 


ЛЮДИ ТЕАТРУ ЛЕСІ

І на завершення про найтепліше. Загалом за цей сезон нас побільшало аж на 17 осіб! Між цим і попереднім сезонами ми оголосили 8 конкурсів. За результатами 7-ми з них до нас приєдналось 9 нових осіб, а ще 8 були прийняті на роботу за співбесідою. 

І хоч про частину цих працівників ми вже згадували в минулому звіті, але нам приємно ще раз про них розповісти. Отже, до команди театру Лесі впродовж сезону 2019/20 приєдналися такі нові люди:

Головний режисер театру Дмитро Захоженко, художниця/дизайнерка Олена Коновал, керівниця художньо-постановочної частини Марія Антоняк, художниця з освітлення Вікторія Романчук, звукорежисер Володимир Помірко, актор(к)и Віталій Гордієнко, Катерина Кудлач, Софія Лешишак, Ісабель Меркулова, Михайло Понзель, головний інженер Василь Продиус, начальниця відділу сценографічного мистецтва Юлія Філяк, провідний спеціаліст відділу сценографічного мистецтва Олег Онещак, реквізиторка Марта Божик, інженер з обслуговування мультимедійного обладнання Владислав Білоненко, адміністратор Артем Щокін


Ми створили ще один сезон, сповнений нових інсайтів, низки успішних проєктів та ложки дьогтю у вигляді провалів та невдач. 

Ми будували стіни, перетинали кордони, долали свої страхи і для цього з усіх сил намагалися триматися разом. Нам вдалося пройти ще одну стежку через густий ліс нашого непевного буття і не втратити віру в себе і в людей довкола – зокрема через добре почуття гумору. Сьогодні ми можемо сказати, що знайшли в собі точку емансипації, щоб і надалі  #бути_собі_ціллю. 

Хочеться зберегти набуте – попри все. Тому у наступний сезон ми зайдемо із нагадуванням ОБЕРЕЖНО КРИХКЕ

Давай разом #прагнути_більшого і шукати власну антикрихкість!


 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *