ЖИВА СЦЕНА

проект сценічних читань

Проект сценічних читань сучасної європейської драматургії відбувався з 19 по 22 вересня 2019 року в рамках 26 BookForum


«Жива сцена» – це сценічні читки семи п’єс сучасних європейських драматургів і драматургинь в якісних українських перекладах. У фокусі уваги проекту – яскраві, молоді і все ще мало відомі українській аудиторії закордонні автори, чиї п’єси можуть стати подіями на українських сценах. А ще – класика сучасного європейського театру в нових перекладацьких прочитаннях.

Географія авторів і авторок: Велика Британія, Ірландія, Німеччина, Польща, Сербія.

Читання здійснювалися силами режисерів та акторів Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

Проект відбувався у партнерстві з Британською Радою в Україні та Ґете-Інститутом в Україні за підтримки Українського культурного фонду.

Куратор проекту – Остап Сливинський.


Марцін Диясінський, «Я, Аліса».

Хотілося б сказати, що п’єса Марціна Диясінського – це діалог батька та доньки, але це не так. Це два паралельні монологи, скеровані до відсутнього слухача. Чи будь-яке говоріння – це лише перевірка акустики і тест на власне існування? Що (або хто) стоїть між цими двома найближчими людьми, які знають одне одного, як власну долоню?

Переклад з польської Остапа Сливинського.


Герта Мюллер, «Час – заточене коло».

Цей експериментальний і поетичний текст нобелівської лауреатки Герти Мюллер був написаний як радіоп’єса. Це – гра з асоціаціями, відлуннями, образами і спогадами, що виринають на межі сну та несвідомого. Чоловічий та жіночий голоси тчуть складне поетичне полотно.

Переклад з німецької Олесі Яремчук.


Семюел Бекет, «Остання стрічка Крепа».

Класика сучасної європейської драматургії. Чоловік на схилку своїх днів повертається в минуле, переслухуючи записи власного голосу з різних років. Щемкий діалог із самим собою на тлі минущості та усвідомлення невідворотності кінця.

Переклад з англійської Остапа Сливинського.


Душан Ковачевич, «Професіонал».

Ми ніколи не знаємо, в яку мить відкриємо пронизливу правду про себе. Вона може прийти до нас в образі випадкового незнайомця, чийого візиту ми вже ніколи не зможемо забути.

Переклад з сербської Марії Василишин та Алла Татаренко.


Вероніка Мурек, «Файнвайнбляйн».

Драматургія зірки молодої польської літератури Вероніки Мурек ні на що не схожа. Вона – сюррелістична і химерна, ніби сон, у якому ми впізнаємо окремі ситуації, предмети і слова, але загальна логіка – незрозуміла і тривожна. «Файнвайнбляйн» – це ім’я страховиська, яким лякають дітей у польській Сілезії.

Переклад з польської Ксенії Чикунової.


Керіл Черчіль, «Там, далеко».

«Там, далеко» – це п’єса про страх. Страх від випадково побаченого чи почутого, страх від уривків інформації, які наповнюють нас непевністю. Страх він незбагненності світу, який іноді здається  неймовірно жорстоким.

Переклад з англійської Дена та Яни Гуменних.


Йорґ Менке-Пайтцмеєр, «Ти бачиш привидів».

Хвора на рак героїня бачить у лікарняній палаті дивну дівчину – чи то ангела, чи то привида. Розмова, яка починається між ними, перебуває на межі абсолютної відвертості. Світ аж ніяк не є радісним і мудро влаштованим місцем – якщо глянути на нього очима ангела і того, кого він веде за руку на той бік.

Переклад з німецької Наталки Сняданко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *