Що ловиться в твоїй річці? Пічкур, карасик, бубир? Чим вистелена твоя вулиця? Асфальтом, бруківкою, піском, смолою? Яку мову ти вчив/-ла у школі? В якому морі вперше намочив/-ла ноги?
Ця вистава – (не) випадкова нагода пригадати це і багато іншого та поділитись скарбами своєї пам’яті.
Ця вистава – зворушлива мандрівка країною, театром. Мандрівка, що приведе додому, як і кожна щаслива мандрівка.
Ця вистава про тебе і про нас, і те, якою вона станеться, залежить від тебе і тих, хто навколо тебе. Одним словом, все як у житті – саме нічого не зробиться.
Режисер – Дмитро Захоженко
Драматургиня – Ніна Захоженко
Сценограф – Олексій Хорошко
Композитор – Григорій Семенчук
Художники зі світла – Святослав Ілійчук, Євгеній Петров
Художниця з костюмів – Діана Янчук
Діють: Назар Бонящук, Василь Колісник/Михайло Понзель, Таїсія Малахова, Ісабель Меркулова, Анастасія Перець, Світлана Федєшова
Прем’єра – 23 грудня 2023 року
Фінансування постановки здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut
Це була найнезвичніша вистава, яку творили глядачі разом з акторами, і яка викликала в мене купу самих різних емоцій.
Дякую за тепло і новий досвід)
«Сто перший слів» – це незабутній досвід, де ти граєш свою роль (самого себе)
«Сто перших слів» – це не просто вистава, де ти її герой… «Сто перших слів» – щось, що спочатку дуже дискомфортно, а потім таке рідне… щось, що переповнює і наповнює… щось, що переключає і надихає))
Це вистава, на яку хочеться прийти ще не раз і впевненна, почуття кожен раз будуть інші…)
Неймовірна вистава .. яка супроводжується інтерактивом, практикою, діями і емоціям самих присутніх, це дійство, яке спантеличує, заставляє думати, плакати, сміятися … це неймовірний новий досвід перебування з незнайомими людьми в мистецькому просторі…
Дякую театр Лесі
Були акторами. Гуляли вулицями міст. Львовом. Черніговом. Краматорськом… Сиділи на кримському узбережжі і думали. Кожен свої думки. Відправищи звісточку найріднішим. Пекли шарлотку з яблук з бабусиного саду. І навіть на весіллі побували.
Театр Лесі як завжди – глибоко і атмосферно.
Ми всі сиділи на сцені.
Ми всі рефлексувати про цінне.
Ми бачили свою недосконалість.
Ми сміялись над тим, що давно болить.
Ми глобальне бачили незначним, аби зрозуміти Те, Що Справді Цінно.
Дякую, театр Лесі!
Ви живою лишаєте Душу
я ДУЖЕ рекомендую сходити на “сто перших слів” у театрі Лесі Українки.
Це разйоб, який не передати словами, це треба відчути + бачити + приймати участь