Долучилась до команди театру у 2024 році.
Акторка. Театрознавиця. Писака різних текстів. Вчиться грати на контрабасі і укулеле. Читає афігенний реп. Мама двох ангелочків-котичків. Мріє колись погладити реального щасливого дельфіна.
«Можливо, наш світ – це лише маленька частка нескінченного, порожнього, позбавленого будь-якої свідомості темного космосу. А час людського життя навіть не мить у цій пустці. Але цей час – усе, що в мене є і я хочу використати його свідомо. Тож якщо театр – це місце для людини і про людину, я хочу бути там»
Освіта
Анастасія здобула ступінь бакалавра з відзнакою за спеціальністю «Сценічне мистецтво (театрознавство)» у Львівському національному університеті імені Івана Франка (2020–2024), де навчалася під керівництвом Світлани Максименко. Упродовж 2021–2025 років паралельно була вільною слухачкою курсу «Сценічне мистецтво (актор театру та кіно)» під кураторством Дмитра Захоженка. Із 2025 року продовжує нже офіційно авчання в магістратурі Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Сценічне мистецтво (актор театру та кіно)» під керівництвом Дмитра Захоженка.
Додаткова освіта
Додаткову освіту Анастасія здобувала на курсах, інтенсивах і міжнародних воркшопах, зосереджених на сучасному театрі, акторській майстерності, фізичному театрі, перформансі, драматургії, інклюзивних практиках та цифровій доступності. Серед них — «Школа сучасного українського перформансу» (УКУ, 2021), семінар-практикум із драматургії та інсценізації в межах міжнародного культурно-мистецького освітнього проєкту «СОТ» (2021), курс «Інструмент актора» Першої української школи театру і кіно за методологією Євгена Лавренчука (2022), Кочова школа театру «Дю Солей» (2023), акторський вишкіл першого набору курсу фізичного театру від мистецького об’єднання «Хвиля» (2023), сертифікаційний курс із вебдоступності на платформі «Дія. Освіта» (2025), міжнародний воркшоп «We Want More» у Teatro São Luiz, присвячений доступності в театрі (Лісабон, Португалія, 2025), хореографічний інтенсив Дарії Коваль «Dynamic Phrasing» (2026), а також курс із драмописання під кураторством американського професора й сценариста Девіда Вайта (David White) у Львівському національному університеті імені Івана Франка (2026).
Досягнення
Серед творчих і професійних досягнень Анастасії — постановка у 2021 році читки власної п’єси «Вибач, що я досі не виріс» за участі акторів-аматорів у межах Першого цілодобового театрального марафону «Перший NON-STOP». У 2023 році за цією ж п’єсою була поставлена вистава в межах бакалаврської роботи актора та режисера Артема Борисова в Луганській державній академії культури і мистецтв. Того ж року Анастасія стала лауреаткою академічної стипендії імені Героїв Небесної Сотні. У 2024 році здобула дипломи І та ІІІ ступенів на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт у галузі театрознавства, а також стала співзасновницею незалежного театру «ЛАВА». У 2026 році вистава «Sex Education. Дівоча версія» (режисерка й драматургиня Ніна Захоженко), у якій Анастасія бере участь як акторка, отримала нагороду «Найкраща вистава» на театральному фестивалі «Ужгородський Березіль».
“У мене по життю логіка дуже проста: я фанатка театру, тому роблю у ньому практично все. Не бачу сенсу зупиняти себе, якщо мені справді цікаво робити те, що я роблю. Отак закидую вудочки у різних аспектах театру і десь точно та й піймаю свою удачу”
Публікації
Як театрознавиця та авторка Анастасія публікує театральну критику, наукові й публіцистичні тексти. У 2021 році підготувала для фестивалю «Струс» огляди вистав «Сніжинка для Вовчика» Наталії Крат, «Мій номер. Бабин Яр» студентів майстерні Сергія Жиркова (КУК) та «Коза-Дереза» за однойменною українською народною казкою. У 2022 році опублікувала статтю «Василь Сидорко — актор без обмежень» у збірнику студентських наукових праць «Культурно-мистецькі ескізи». У 2023 році в театрознавчому часописі «Просценіум» вийшла її стаття «Не може бути руху, якщо немає зупинок. Французька режисерка Аріан Мнушкін та її кочова школа “Театру дю Солей” у Києві». У 2024 році в «Просценіумі» опублікувала статтю «Артем Вусик — режисер, педагог, організатор», а також її сни та тексти з особистого щоденника увійшли до книжки Psychosocial and Cultural Perspectives on the War in Ukraine: Imprints and Dreamscapes за редакцією Богдана Шумиловича та Магдалени Золкос. Того ж року написала огляд показу work in progress «Загублений звук забутого місця» Марини Щегельської в межах стипендії імені Антонена Арто. У 2026 році на офіційному сайті Театру Лесі була опублікована її стаття «Інклюзивність — це процес».
Інші цікаві проєкти поза Театром Лесі
У незалежних театральних проєктах Анастасія працювала як акторка, авторка та перформерка. У 2018 році виконала роль Дідони у виставі «Енеїда» за Іваном Котляревським (театр «Логос», режисер Андрій Синишин). У 2019 році була акторкою вистави «Крутень. Уривки з Книги Йова» за текстами К. С. Льюїса, Сергія Жадана, Ігоря Козловського, Андрія Гуменюка та о. Андрія Зелінського (режисер Євген Худзик, ШТУКУ «На Симонових стовпах»). У 2021 році працювала над виставою «Intermezzo» за Михайлом Коцюбинським у театрі «Логос» (режисер Андрій Синишин; виставу не було випущено). У 2023 році стала авторкою тексту та виконала роль Жіночого голосу в читці п’єси «Море залишиться» Олега Міхайлова (режисер Сергій Климець) у межах фестивалю Drama.UA, а також працювала драматургинею таистенткою у медіа-театрі “МИ”. Паралельно рік працювала у дитячому садочку у Школі вільних та небайдужих, викладачаючи театр дітям до 5 років. У 2024 році була акторкою інклюзивного театрального проєкту «Камінь. Ножиці. Папір», присвяченого роботі з людьми з інвалідністю (кураторки Уляна Рой та Марічка Косійчук, платформа «Емаус»), а також активно почала грати у репертуарі Незалежного театру “ЛАВА”. У 2025 році виконала ролі Робітника та Христини в перформативному читанні п’єси «Пантера» Володимира Завгороднього (Майстера) в режисурі Світлани Федєшової.
«Ми живемо у лайні і робимо вигляд, що це – гладіолуси»
Лесь Подерев’янський