СНИ ЛІТНЬОЇ НОЧІ

за мотивами п’єси Вільяма Шекспіра*


місце – дворик театру
прем’єра – 15 серпня 2020


Замість вчепити квітку на груди, вона кидає її йому прямо в обличчя і тікає. Що він робить? Йде шукати цвіт папороті, аби владнати стосунки з норовливою дівчиною. Хто трапляється йому на шляху? Група безпритульних акторів, які вмовляють його подивитись їхню виставу. Вистава, звичайно, ж про любов. Що ж іще дивитись в час літнього сонцестояння!
Мабуть вистава була не така вже й цікава, бо він заснув прямо посеред дійства. Квітку тим часом здобуває вона.
І він уже не наречений, а сам Купало. Вона – Марена. Вона вже не тікає. Цього разу вона – вмирає. Ніхто нікого не рятуватиме. Всі знають, що «завтра» і так настане. Варто лише прокинутись.
Що об’єднує сновид і закоханих? Вони найбільш беззахисні.

Сни літньої ночі_trailer

Замість вчепити квітку на груди, вона кидає її йому прямо в обличчя і тікає. Що він робить? Йде шукати цвіт папороті, аби владнати стосунки з норовливою дівчиною. Хто трапляється йому на шляху? Група безпритульних акторів, які вмовляють його подивитись їхню виставу. Вистава, звичайно, ж про любов. Що ж іще дивитись в час літнього сонцестояння!Мабуть вистава була не така вже й цікава, бо він заснув прямо посеред дійства. Квітку тим часом здобуває вона.І він уже не наречений, а сам Купало. Вона – Марена. Вона вже не тікає. Цього разу вона – вмирає. Ніхто нікого не рятуватиме. Всі знають, що «завтра» і так настане. Варто лише прокинутись.Що об’єднує сновид і закоханих? Вони найбільш беззахисні.Режисер – Дмитро ЗахоженкоСценограф – Олексій ХорошкоДраматургиня – Оксана ДанчукХудожники зі світла – Вікторія Романчук, Артур ТемченкоКомпозитори – Володимир Помірко, Оксана ЦимбалістЗвукорежисери – Володимир Помірко, Остап ШуперХудожниця з костюмів, керівниця художньо-постановочної частини – Марія АнтонякХудожниці-оформлювачки – Наталія Ліснича, Ірина Полянська, Вікторія РоманчукМонтувальники – Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Сергій ЛитвиненкоКрій і пошиття костюмів – Тетяна КалініченкоКостюмери – Галина Гладун, Діана ЯнчукРеквізиторка – Марта БожикПомічниця режисера – Світлана ІлюкДизайн – Олена КоновалУ виставі використовуються пісні гурту "YAGODY"Діють:Оберон, Кентавр, Сновида, Купало – Микола БерезаТітанія, Акторка, Лізандр, Марена – Софія ЛешишакПак, Психея – Зоряна ДибовськаАкторка, Гелена, Сновида – Ісабель МеркуловаПродюсерка, Ведуча ток-шоу, Перша жінка – Анна ЄпаткоСтаніслав, Філострат, Ведучий ток-шоу – Сергій ЛитвиненкоАктор, Шекспір, Сеньйор Капулетті, Сновида, Перший чоловік – Василь СидоркоАкторка, Іпполіта, Сеньйора Капулетті – Анастасія ЛісовськаАктор, Егей, MC Ovidij – Михайло ПонзельАкторка, Гермія – Катерина КудлачАктор, Деметрій – Андрій КравчукАкторка, Тезей, Піфія– Оксана ЦимбалістВчителька, Мати, Деметра – Тетяна ФроловаГрають і співають: Зоряна Дибовська – ліра, Андрій Кравчук, Софія Лешишак – джембе, Катерина Кудлач – акордеон, Сергій Литвиненко – дощовиця, Анастасія Лісовська – дримба, Ісабель Меркулова – сопілка, Артур Темченко – барабан, Оксана Цимбаліст – контролер

Geplaatst door Театр Лесі Українки op Donderdag 13 augustus 2020


Режисер – Дмитро Захоженко
Сценограф – Олексій Хорошко
Драматургиня – Оксана Данчук
Музика – Володимир Помірко, Оксана Цимбаліст та гурт “YAGODY”


Діють:
Оберон, Кентавр, Сновида, Купало – Микола Береза
Тітанія, Акторка, Лізандр, Марена – Софія Лешишак
Пак, Психея – Зоряна Дибовська
Акторка, Гелена, Сновида – Ісабель Меркулова
Продюсерка, Ведуча ток-шоу, Перша жінка – Анна Єпатко
Станіслав, Філострат, Ведучий ток-шоу – Сергій Литвиненко
Актор, Шекспір, Сеньйор Капулетті, Сновида, Перший чоловік – Василь Сидорко
Акторка, Іпполіта, Сеньйора Капулетті – Анастасія Лісовська
Актор, Егей, MC Ovidij – Михайло Понзель
Акторка, Гермія – Катерина Кудлач
Актор, Деметрій – Андрій Кравчук
Акторка, Тезей, Піфія– Оксана Цимбаліст
Вчителька, Мати, Деметра – Тетяна Фролова
Грають і співають: Зоряна Дибовська – ліра, Андрій Кравчук, Софія Лешишак – джембе, Катерина Кудлач – акордеон, Сергій Литвиненко – дощовиця, Анастасія Лісовська – дримба, Ісабель Меркулова – сопілка, Артур Темченко – барабан, Оксана Цимбаліст – контролер


* – у виставі використовуються уривки п’єси «Сон літньої ночі» Вільяма Шекспіра (в перекладі Юрія Лісняка), поеми «Метаморфози» Овідія (в перекладі Андрія Содомори), 38-й сонет Вільяма Шекспіра (в перекладі Наталії Бутук)


Проєкт створено в рамках програми Фокус на культуру Управління Культури Львівської міської ради

НАЗВИ НЕ ПАМ’ЯТАЮ

онлайн читання п’єси Катерини Пенькової
Режисерка – Світлана Ілюк


Читають:
Я – Зоряна Дибовська
Мама – Анастасія Лісовська
Ба – Катерина Кудлач
Мій чоловік, Митник-поляк, Заробітчанин, Лікарка, Мужик на ринку, Він – той, кого не можна називати – Дмитро Наумець


Великий дім в Донецьку, заради якого вся родина, включно з 8-річною Нею, гарувала на ринку.
Зразково-показова квартира бабусі, де нічого не можна було торкатись. Навіть штор – їх слід було поправляти кожного разу, як вийдеш на балкон і для цього була спеціальна золотого кольору паличка з гачком.
Орендована дача під Києвом, покрита цвіллю та пропахла сирістю.
Кавалєрка на Троєщині, де часто відключають гарячу воду і бабусю доводиться купати в холодній.
Місця пам’яті. Територія болю, огиди і принижень. Вона хоче це забути, але забуває лише слово “квасоля”. Вона хоче відпочити. Їде в Затоку, Скадовськ, Іспанію, Данію, Польщу, Німеччину, Австрію, Італію, і навіть в Колумбію.Але ніде не може відпочити. Востаннє це вдалося в Криму, у 2013-му.


Прем’єра – 16 квітня 2020

ФІЛОКТЕТ. АНТИЧНИЙ РЕЙВ

за п’єсами Софокла і Гайнера Мюллера
місце – мала сцена
тривалість – 1 година 50 хвилин без антракту
для повнолітніх глядачів


Режисер – Дмитро Захоженко

Сценографія, медіа – Олексій Хорошко

Художники з костюмів – Марія Антоняк, Олексій Хорошко

Перекладач п’єси Софокла – Андрій Содомора

Перекладачка п’єси Гайнера Мюллера – Ніна Захоженко

Музичне оформлення – Оксана Цимбаліст

Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко

Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер

Медіа-забезпечення – Владислав Білоненко

Керівниця художньо-постановочної частини – Марія Антоняк

Реквізиторка – Марта Божик

Монтувальники – Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Сергій Литвиненко

Костюмери – Галина Гладун, Діана Янчук

Швачка -Тетяна Калініченко

Художниці-оформлювачки – Наталія Ліснича, Ірина Полянська, Вікторія Романчук

Помічниця режисера – Світлана Ілюк

PR – Ольга Смульська, Вікторія Солов’юк

Головна адміністраторка – Ірина Чаниж

Дизайн – Олена Коновал, Олексій Хорошко

 


Діють
Зевс – Дмитро Наумець
Афродіта – Оксана Цимбаліст
Діоніс – Сергій Литвиненко
Ерос – Василь Сидорко
Арей – Роман Кривдик
Аід – Михайло Понзель
Гермес – Андрій Кравчук


Що відрізняє людей від мавп? Люди ходять в барбер-шопи, спа-салони, інколи до церкви та на виборчі дільниці. Люди мають аккаунт на фб та бажання цілеспрямовано знищувати одне одного просто зі спортивного інтересу. Найголовніше, у нас є здатність вигадувати історії, оповіді, міти. Наприклад, такий. Отруйна змія вкусила героя війни за ногу. Рана не гоїться, гниє і смердить так, що ніхто не може перебувати поруч. Героя війни ізолюють на острові, де він страждає від фізичного болю, самотності і комплексу жертви. Але настає момент, коли всі розуміють: без нього війна не завершиться. Герой повинен вирішити: залишитися страждати на острові, чи повернутись і допомогти тим, хто його сюди запроторив. Складний вибір. 
Пафосний – сказали б давні греки. 
Особисте VS Політичне – написали б у XX столітті. 
У міфах по-простому й не буває – казала вчителька зарубіжної літератури.
В житті, на жаль, теж –  відповів би Гайнер Мюллер. 
Ні, він би ніколи не сказав таку банальність – скажуть театрознавці. 
Що розумного міг сказати цей комуняка – скажуть націоналісти.
Що він, взагалі, знає про війну – скажуть ветерани.
Треба було частіше ходити в театр –  скаже Аїд, відкриваючи вам двері.


“Ненависть ця – то знак, що ти любив”


Прем’єра – 28 лютого 2020 року

From Germany With Love

місце – велика сцена
приблизна тривалість – 1 година 45 хвилин без антракту
вистава відбувається українською мовою


Автори перформансу: Андре Ерлен і Штефан X. Крафт


Ви чули коли-небудь про місто Зенфтенберг? Ні? Не хвилюйтесь, потренувавшись кілька разів ви зможете правильно вимовити його назву.
Більше того, завдяки театру Лесі маєте шанс відкрити для себе це маленьке місто між Дрезденом і Берліном.
Його мешканці відправили вам посилку, наповнену відбитками їхнього життя в Брандербурзі – однієї з федеративних земель в Німеччині з великим вугільним басейном. Розкриваючи її, ви познайомитесь з молодою жінкою, яка поїхала із Зенфтенбергу  аж до Австралії, аби стати пекарем, а потім повернулась і відкрила найкращу пекарню в місті. Перед вами також постане старий чоловік, який колись очолював шахту, а тепер керує шахтарським хором, всі учасники якого мають понад 80 років. Вам навіть пощастить почути одну з їхніх улюблених пісень. Ви зустрінете двох дуже яскравих 10-річних хлопчиків, соціального працівника, молоду маму, місцеву вчительку і багатьох інших. Ви покуштуєте те, що люблять їсти мешканці Зенфтенбергу, і врешті-решт, сподіваємось, (в)пізнаєте частинку їхнього життя – сліди печалей і радостей людей з маленького міста за 1500 кілометрів від нас. І, можливо, географія перестане мати таке велике значення.

Прем’єра – 1 лютого 2020 року 


“From Germany With Love” – перша частина українсько-німецького театрального проекту “Прикордонні території – ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після”.
Проект реалізовують троє партнерів: Театр Лесі Українки (м. Львів, UA),Театр Нова Сцена/Die Neue Bühne (м. Зенфтенберг, GE) та Незалежний театр Futur3 (м. Кельн, GE).
Метою співпраці є міжкультурне спілкування, обмін досвідом та налагодження нових форм комунікації через театральні копродукції.
Впродовж 2020-2021 років буде створено ще дві копродукції.
Проект відбувається за підтримки Фонду Допельпас/Fond DoppelPass (GE)


Андре Ерлен – театральний діяч. Народився у 1974 році  в Німеччині. Закінчив Kunstakademie Düsseldorf, клас живопису та теорії мистецтва професора Герхарда Мерца. В 1995-2001 рр. був членом Actors´ Studio Pulheim. Брав участь у Studio’s German-Polish, освітній програмі, яка передбачала співпрацю з Театральною школою Кракова і Театром Гардженіце та навчання в Єжи Штура, Кристофа Міклашевський та співачки Ольги Швайгер. У 2002 році починає створювати музичні і театральні перформанси з українською співачкою і композиторкою Мар’яною Садовською. З 2004 року – художній спів-керівник експериментального театру Futur3, член-засновник театральної мережі Freihandelszone (м. Кельн). З 2006 року – художній спів-керівник та куратор міжнародного театрального фестивалю танцю та театру GLOBALIZE:COLOGNE. Учасник багатьох мистецьких платформ в Європі та Азії. Отримав кілька нагород за акторську майстерність та режисуру. Проводив семінари для акторів на International workshop festival Tel Aviv Israel та у Принстонському університеті, США. З 2016 року працює викладачем акторської майстерності  у Theaterakademie Köln. 
Штефан Х. Крафт – актор, режисер та викладач акторської майстерності. Народився 1966 року у Фрайбурзі. Навчався в Університеті Кельну. Пізніше студіював акторську майстерність та режисуру у Німеччині та Швейцарії. У 1992-2004рр – учасник швейцарської театральної компанії «Theater pour le moment», постановки якої відомі своїм експериментальним підходом до мови та руху. Гастролював в Німеччині, Франції, Великобританії, Польщі, Греції, Бельгії, Індонезії та Сінгапурі. З 1997 по 2003 рік був директором театральної частини Kulturhallen Dampfzentrale в Берні (Швейцарія). Співпрацює з великими театральними колективами Німеччини та Швейцарії та є одним із засновників театральної компанії Futur3 (Кельн) та Freihandelszone ensemble netzwerk (Кельн). Співкуратор міжнародних театральних фестивалів GLOBALIZE:COLOGNE and URBÄNG!. Викладає акторську майстерність для дітей і для студентів у Drama School DER KELLER в Кельні.Окрім праці в театрі, любить проводити час з улюбленими людьми і сидіти на березі Північного моря. 

ЄВРОПА

П’єса Девіда Грейга


місце – мала сцена
для повнолітніх глядачів


Що таке Європа? Гострі шпилі готичних соборів? Гарно освітлені набережні річок? Затишні кав’ярні в пастельних тонах з смачними тістечками? Безтурботні і яскраві прайди? Комфортний громадський транспорт? Так.
А ще. Депресивне містечко. Люди там втрачають роботу і одне одного. Єдиний зв’язок з цивілізованим світом – залізниця. Станція, яка її обслуговує – занедбана і стара. Потяги зазвичай минають її на великій швидкості, залишаючи за собою тривожне гудіння у вухах і клубки диму. Про прийняття іншого і милосердя, тут не чули, бо вони не входять в меню єдиного місцевого бару чи в програму передач локального телеканалу.
Якщо не втечеш – ти помреш. Це ясно, як білий день. Куди тікати, якщо ти в Європі?


Перекладачка – Олеся Камишникова
Режисер – Дмитро Захоженко

ЄВРОПА

П’єса Девіда Грейга


місце – мала сцена
для повнолітніх глядачів


Що таке Європа? Гострі шпилі готичних соборів? Гарно освітлені набережні річок? Затишні кав’ярні в пастельних тонах з смачними тістечками? Безтурботні і яскраві прайди? Комфортний громадський транспорт? Так.
А ще. Депресивне містечко. Люди там втрачають роботу і одне одного. Єдиний зв’язок з цивілізованим світом – залізниця. Станція, яка її обслуговує – занедбана і стара. Потяги зазвичай минають її на великій швидкості, залишаючи за собою тривожне гудіння у вухах і клубки диму. Про прийняття іншого і милосердя, тут не чули, бо вони не входять в меню єдиного місцевого бару чи в програму передач локального телеканалу.
Якщо не втечеш – ти помреш. Це ясно, як білий день. Куди тікати, якщо ти в Європі?


Перекладачка – Олеся Камишникова
Режисер – Дмитро Захоженко

Сценографія – Олексій Хорошко
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер

Відеозйомка – Владислав Білоненко

Читають: Назар Бонящук, Зоряна Дибовська, Роман Кривдик, Сергій Литвиненко, Ісабель Меркулова, Дмитро Наумець, Михайло Понзель, Василь Сидорко



"Європа". сценічне читання

Це історія, як ви уже зрозуміли, про маленьке містечко на кордоні, що досі живе минулою славою і старими здобутками. А ще жителі та жительки цього міста "харчуються" сексизмом, расизмом і радикальним націоналізмом. Тож, тобі точно буде непереливки, якщо ти мислиш інакше. Бо "ні-ні-ні" інакодумству і "ата-та-та" за те, що ти не місцевий/ -а.Отака собі Європа. Перформативне читання (18+).Показ уже завтра, 24-ГО СІЧНЯ, о 19:00.Квитки для тебе тут – https://cutt.ly/VrmJzxuP.S. В січні буде всього два покази, тому встигни побачити щось геть інше ;).

Geplaatst door Театр Лесі Українки op Donderdag 23 januari 2020


Переклад та сценічне читання п’єси здійснено в рамках проекту FiT за підтримки Британської Ради в Україні та в партнерстві з ГО “Театральна платформа”

УЯВНІ МАРШРУТИ ЛЬВОВОМ

місце – Галерея сценографії
вистава для 10 глядачів та глядачок


Авторка ідеї та драматургиня – Вікторія Миронюк
Текст – Вікторія Миронюк і перформерки
Перформерки – Зоряна Дибовська і Катерина Кудлач; Анна Єпатко і Софія Лешишак; Анастасія Лісовська і Ісабель Меркулова;
Сценографія – Вікторія Миронюк
Звукове дослідження – Остап Мануляк
Постановка голосу – Микола Тетюк
Звукорежисер – Володимир Помірко
Анімація – Олексій Хорошко
Стилістика костюмів – Вікторія Миронюк та Ірина Полянська
Художниця з костюмів – Ірина Полянська



Уявіть Львів минулого, сьогодення і майбутнього на піщаній поверхні: як пропливає історія міста та його мешканців між берегами Полтви? Що історія невидимої ріки може розповісти про нас з вами; які міфи/історії ми пов’язуємо з нею та з тим, що приховано від очей? І, врешті-решт, куди виведуть нас її підземні водні потоки?
Уявні маршрути Львовом – це інтимний перформанс, який через гру у піску досліджує перетини львівських історій та урбаністичних асоціацій. Річковий пісок Полтви та óбрази на ньому стануть відправними точками у фантазійній подорожі учасників та учасниць, які зануряться в уявний світ Львова через водну стихію, точніше її відсутність.
Апелюючи до середньовічного жанру ітінерарій (докладних паломницьких текстів та ілюстрацій) і містеріального театру, “Уявні маршрути Львовом”, підважують їх, концентруючись на сучасних темах міської екології, історії місцевих громад та дис/утопічного майбутнього. Крім того, на відміну від минулих епох, провідницями у цьому піщаному ритуалі стануть дві знатниці, які розкриють не тільки секрети міста і його підземної води, але й уяву та пам’ять присутніх на дійстві, які пливтимуть за напрямком ріки Полтви та її приток.


Перший Західний про "Уявні маршрути Львовом"

Якою була Полтва, перш ніж її сховали в підземний колектор? Туристичною візитівкою Львова, зарибленою водоймою чи єдиною в місті каналізацією?Відповідь на це питання уже знає ТРК ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ. Maryna Pityliak, дякуємо за сюжет!А Прем'єра. Уявні маршрути Львовом уже СЬОГОДНІ та завтра (20-21 ГРУДНЯ).Квитки шукайте тут:20/12 (15:00) – https://cutt.ly/trwyPUq20/12 (17:00) – https://cutt.ly/1rwyD0k20/12 (19:00) – https://cutt.ly/BrwyG6621/12 (15:00) – https://cutt.ly/SrwyK5b21/12 (17:00) – https://cutt.ly/3rwyZYd

Posted by Театр Лесі Українки on Friday, December 20, 2019


Вікторія Миронюк — міждисциплінарна мисткиня, перформерка та працівниця театру. Закінчила магістерські програми “Теорія культури” в Національному університеті “Києво-Могилянська Академія” у Києві та “Сучасні сценічні практики та візуальна культура” в Мадриді, а також програму післядипломної освіти “Вищі студії перформансу та сценографії” у Брюсселі. Вікторія працює над проектами на перетині перформативних, учасницьких та візуальних мистецьких практик, які досліджують питання ритуальних структур, їхні межі та потенціали. Презентувала свої роботи на фестивалях Zurcher Teatr Spektakel, Festival Belluard Bollwerk International, La Cosa en Casa, Festival Les Nuits Blanches, ParadeFest, Фестиваль молодих українських художників, та інших подіях.


У тексті перформансу використано: вірш Дебори Фоґель у перекладі Юрка Прохаська, уривки діалогів із п’єси “Сватання на Гончарівці” Григорія Квітки-Основ’яненка, уривок опери Ріхарда Ваґнера “Лоенгрін”.


Перформанс створено за підтримки Центру міської історії


Прем’єра – 20 грудня 2019

МОНСТРИ РУЙНУЮТЬ ВИСОТКИ

Останній показ відбувся 11 жовтня 2019 року


П’єса Лукаса Голлігера
Тривалість – 1 год 30 хв
для глядачів, яким виповнилось 16 років


Перекладачка – Наталка Сняданко
Режисер – Дмитро Захоженко
Сценографія – Олексій Хорошко


Читають: Анна Єпатко, Роман Кривдик, Софія Лешишак, Зоряна Дибовська, Василь Сидорко



Дві подружні пари помилково орендували одну й ту ж квартиру. У тісному просторі зіткнулись не просто різні люди, а різні світоглядні і ціннісні системи.
Кожен діалог, навіть, кожна репліка персонажів, розширює і поглиблює прірву, що розділяє умовних інтелектуалів та обивателів. На чиєму боці правда? А сила?
Що в підсумку перемагає в сучасному світі і чому в швейцарській квартирі всі так переймаються через мексиканський капелюх?

В рамках проекту FIT та за підтримки Гете-Інституту в Україні.


НЮРНБЕРГ

Перформативні читання відбулися 13 та 26 червня 2019


Перекладачка – Лариса Андрієвська
Режисерка – Олена Апчел
Читають: Іван Довгалюк, Оксана Цимбаліст, Роман Кривдик
Діють: Світлана Ілюк, Андрій Кравчук, Мар’яна Кривдик, Анастасія Лісовська, Світлана Мельник, Дмитро Наумець



Як багато ми не знаємо про себе? Як багато ми не знаємо про своє минуле? Як це невідоме впливає на наше теперішнє і майбутнє?Польща. Наш час. Журналістка приходить до офіцера спецслужб у відставці на інтерв’ю. “Ви знаєте, як виривають нігті?” – питає він. Просить її стати свідком його викривальної сповіді. Хоче персональний Нюрнберг (який нарцисизм!). Натомість, обіцяє розповісти правду про життя і смерть батька журналістки, який теж був військовим. “Брехня – це фундамент комунізму. Брехня й нудьга” – каже досвідчений офіцер радянських спецслужб і піднімає слухавку, коли дзвонять у двері.
За підтримки Польського Інституту в Україні.


Нюрнберг. Перформативне читання

Нюрнберг. Перформативне читанняЯк багато ми не знаємо про себе? Як багато ми не знаємо про своє минуле? Як це невідоме впливає на наше теперішнє і майбутнє?Польща. Наш час. Журналістка приходить до офіцера спецслужб у відставці на інтерв’ю. “Ви знаєте, як виривають нігті?” – питає він. Просить її стати свідком його викривальної сповіді. Хоче персональний Нюрнберг (який нарцисизм!). Натомість, обіцяє розповісти правду про життя і смерть батька журналістки, який теж був військовим. “Брехня – це фундамент комунізму. Брехня й нудьга” – каже досвідчений офіцер радянських спецслужб і піднімає слухавку, коли дзвонять у двері.СЬОГОДНІ, 26-ГО ЧЕРВНЯ о 19:00 ОСТАННІЙ ПОКАЗ.Квитки на подію тут – https://my.su/f2x5bДо зустрічі в #ТеатрЛесі

Geplaatst door Театр Лесі Українки op Dinsdag 25 juni 2019

КАЛІГУЛА

за п`єсою Альбера Камю
місце – велика сцена
тривалість – 2 години 20 хвилин з антрактом
для повнолітніх глядачів
______________________________________________________

Життя людини зводиться до балансування між крайніми точками. Керовані бажаннями, люди, рано чи пізно, опиняються в ситуації, коли бажане стає неможливим з різних причин. І саме тут свобода стає небезпечною. В ситуації усвідомлення абсолютної самотності, керуючись абсурдним бажанням неможливого, людина стає здатною на все.  Суспільство приречене. Краса не рятує. Любов – всього лиш інструмент для маніпуляцій.  Все, що залишилось від цивілізації та культури – порожні форми. Чи зможемо ми знайти новий зміст?

______________________________________________________

Режисер – заслужений діяч мистецтв України Олексій Кравчук
Сценографія та костюми – Олексій Хорошко
Світло – Андрій Чайковський
Звук – Тарас Пурдик
______________________________________________________

Діють

Калігула – Назар Павлик
Кезонія – Оксана Цимбаліст
Гелікон –Василь Сидорко
Сціпіон – Андрій Кравчук
Хереа – Іван Довгалюк
Патрицій-управитель – Наталія Довгалюк; Рита Гуркач
Мерея, Сенект – Сергій Литвиненко
Муцій, Лепід – Дмитро Наумець
Патрицій – Анастасія Лісовська; Віра Ціхацька
Жінка з мечем – Зоряна Дибовська; Галина-Марія Павлик
За участі блюз-рок гурту The Glass: вокал – Оксана Цимбаліст, бас-гітара – Остап Шупер, соло-гітара – Назар Павлик, steel-гітара – Юрій Смірнов, ударні – Юрій Табака

Прем`єра – 24-го листопада 2017 року