онлайн читання п’єси Катерини Пенькової
Режисерка – Світлана Ілюк

Читають:
Я – Зоряна Дибовська
Мама – Анастасія Лісовська
Ба – Катерина Кудлач
Мій чоловік, Митник-поляк, Заробітчанин, Лікарка, Мужик на ринку, Він – той, кого не можна називати – Дмитро Наумець

Великий дім в Донецьку, заради якого вся родина, включно з 8-річною Нею, гарувала на ринку.
Зразково-показова квартира бабусі, де нічого не можна було торкатись. Навіть штор – їх слід було поправляти кожного разу, як вийдеш на балкон і для цього була спеціальна золотого кольору паличка з гачком.
Орендована дача під Києвом, покрита цвіллю та пропахла сирістю.
Кавалєрка на Троєщині, де часто відключають гарячу воду і бабусю доводиться купати в холодній.
Місця пам’яті. Територія болю, огиди і принижень. Вона хоче це забути, але забуває лише слово “квасоля”. Вона хоче відпочити. Їде в Затоку, Скадовськ, Іспанію, Данію, Польщу, Німеччину, Австрію, Італію, і навіть в Колумбію.Але ніде не може відпочити. Востаннє це вдалося в Криму, у 2013-му.

Прем’єра – 16 квітня 2020