Доєдналася до команди театру у 2023 році.
Ілюстраторка. Блогерка. Колекціонерка іграшок. Активна гравчиня в настільні ігри. Створює квіткові композиції на кензані.
«Знаєте, яка найцікавіша частина моєї роботи? Спочатку бути частиною створення вистави зсередини, а потім прийти в зал і дивитися на неї очима глядача.
Ще з часів академії я була затятою фанаткою Театру Лесі. І коли прийшла сюди працювати, то боялася втратити цю магію. Боялася, що театр перестане бути таким романтизованим у моїй голові, бо я побачу всі мінуси, всю неідеальність зсередини. Це особливо відчула під час роботи над своєю першою виставою — “Клуб “Зневіра””. Спочатку я була дуже натхненна, але з часом ця фанатська романтизація почала зникати. Я просто багато працювала, і через втому та рутину все ніби трохи знецінювалося. Але потім я сіла на допрем’єрний показ і вперше подивилася на виставу просто як глядачка. І в той момент у мене ніби щось перемкнулося. Я зрозуміла, що можу одночасно бути людиною, яка створює виставу, і людиною, яка здатна щиро нею захоплюватися. І це було дуже особливе відчуття. Ти створюєш десь там, у “підсобці”, окремі предмети для вистави, а потім бачиш, як вони красиво сяють і працюють на сцені. Мені дуже подобається це відчуття: ти щось зробив — і воно стало частиною великої театральної магії.»
Освіта
У період 2013–2014 років Поліна навчалася на факультеті «Живопис» у Донецькому художньому училищі. У 2014 році вона вступила до Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша на факультет «Художній розпис», де здобула диплом молодшого спеціаліста, а згодом, у 2017–2019 роках, — і ступінь бакалавра за тією ж спеціалізацією. У 2019–2021 роках Поліна продовжила навчання у Львівській національній академії мистецтв на факультеті «Монументальний живопис», де здобула диплом магістра.
«Я народилася в самому Донецьку — не в області, а саме в місті. І я дуже люблю Донецьк, бо там завжди були троянди. Коли кажуть “місто троянд” — це справді так. Усі клумби, усі галявини були ними засаджені. Це було неймовірно красиво. У дитинстві мені здавалося, що так усюди, і я навіть думала, що це щось звичне, мало не пережиток минулого. Але потім зрозуміла: ні, не в кожному місті таке є. І я дуже за цим сумую. Насправді я дуже сильно сумую за самим містом. Воно мені постійно сниться. Іноді доходить до того, що я відкриваю Google Maps і просто гуляю вулицями Донецька 2014 року. Не теперішнього — а того, який ніби назавжди застиг у 2014-му.
Я ходжу цими вулицями в Google Maps, бо це місто, з якого я виїхала і в яке більше жодного разу не повернулася.»
Інші цікаві проєкти поза театром Лесі
З 2021 року Поліна розвивається як фриланс-ілюстраторка та дає приватні уроки малювання для дітей. Також Поліна працювала СММ-ницею для компаній з 2022 по 2024 рік, після чого почала розвивати свій власний блог в інстаграмі.
«Цьому світу потрібні творці. Руйнівників уже достатньо. Просто пам’ятай: якщо ти щось створюєш — картини, вірші, тексти, їжу, машини, ідеї, рівняння, одяг для собак, інструменти, сади — світ потребує тебе».