Вистава у жанрі аудіально-перформативного концерту є автобіографічною історією від першої особи, що поєднується з сюреалістично фантазійною лінією спроби вбивства путіна центральним героєм твору. Це симбіоз аудіального театру з музичним перфо-концертом; історія пригод і пошуків свого нового місця, через втрату попереднього життя. Це все заміксоване з експериментальною музикою, сновидіннями і фантазіями про смерть путіна. Має бути круто, як у раннього Тома Вейтса.
Режисер, драматург, сценограф — Артем Вусик Композитори і перформери — Арсеній Бутирін, Роман Трубчанінов і Саша Шай Художник з освітлення — Артур Темченко Звукорежисер — Володимир Помірко Завідувач художньо-постановочної частини — Юрій Захарко Помічниця режисера — Світлана Ілюк
Вікове обмеження — 18+ Тривалість — 1 година
Місце — Мала сцена
Наша перша сценічна робота з того часу, як почалась велика війна Що тут сказати? Вона невизначена чітким жанром — як і наше життя сьогодні У ній багато голосів, що звучать люттю, болем і надією. У ній багато музики, що бринить боротьбою та свободою. Ми промовляємо слова, які написали цієї весни українські поетки та поети. Ми ділимось страхами і снами. Ми сміємось з одного жарту, бо насправді це не жарт, але все одно смішний. Якщо чесно, то ми зробили це для себе, аби відновити рівний темп дихання. Сподіваємось, вам теж вдасться.
Режисер — Дмитро Захоженко Сценограф — Олексій Хорошко Художниця з костюмів — Марія Антоняк Вірші — Катерина Калитко, Галина Крук, Мар’ян Пирожок Керівник художньо-постановочної частини — Юрій Захарко Художник з освітлення — Артур Темченко Звукорежисер — Володимир Помірко
Медіаоформлення — Влад Білоненко Медіазабезпечення — Сергій Климець Художниці-оформлювачки — Марта Божик, Соломія Ортинська Художник-конструктор — Сергій Столярук Закрійниця — Тетяна Калініченко Помічниця режисера — Ольга Кальнова
За однойменною книгою Романи Романишин та Андрія Лесіва
Р-р-р-рондо. Найкраще місце на землі, де найпахучіші квіти і найчистіше повітря. Рондо дуже підходить для життя тварин. А ще — рослин та птахів. І навіть людей! У Рондо живуть чудернацькі істоти, які люблять кожен його куточок. Але навіть найкраще місце на землі не можливо вберегти від поганих речей. І навіть Рондо. Що робити, коли у твоє затишне місто несподівано приходить війна? Тікати чи битися? Ховатися чи боротися? А, може, просто попросити війну піти, бо їй тут — не місце? Як взагалі розповідати дитині про Війну? Як пояснити, що Війна не має дому. І не має серця. Це все — непросто. Але чудернацькі істоти з Рондо та історія з Війною, яка змінила їх, дуже надихають. Бо важливо бути поруч, берегти одне одного та світло всередині нас. З цього варто починати розмову з дитиною про всі погані речі в світі.
Виставу створено в рамках проєкту «Прикордонні території — ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після» у співпраці з театром Neue Buhne (м. Зенфтенберг, Німеччина) та театральним об’єднанням Futur 3 (Кьольн, Німеччина)
УВАГА! У виставі використовуються яскраві світлові та звукові ефекти. Це може негативно впливати на самопочуття і стан людей.
Вікове обмеження: 18+ Тривалість: 3 години з антрактом
Дивна-Маленька-Жінка: сидить в халабуді і розповідає подрузі, що хоче вбити матір (спойлер: не вбиває).
Прагматична-Доросла-Жінка: п’є першу каву в офісі і розповідає колезі про побачення на вихідних (спойлер: невдале).
Тривожна-Маленька-Жінка: переживає, що всі вважають її маму хвойдою (спойлер: ми так і не дізнаємось, чи це правда).
Занадто-Скромна-Доросла-Жінка: йде з роботи, аби всі зрозуміли, скільки всього вона робила, і пошкодували, що не цінували її (спойлер: не зрозуміли).
Жінка-Яка-Багато-Досягла: повертається туди, де все почалось. Розуміє, чому все сталось саме так, усіх пробачить, усіх полюбить (спойлер: усіх, крім себе)
Падатиме дощ. Буде чути, як він заспокійливо шумить. Повітря стане прозорішим, а ландшафт — свіжішим. Заговорить безіменний соляний стовп десь на узбережжі Мертвого моря. І ми нарешті дізнаємось, у чому полягає «жіноче щастя».
«Жінки, діти й божевільні не можуть бути Папою»
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Фото – Олена Кондрашова
Світлини – Олена Кондрашова
Відгуки про виставу:
Перекладачка — Олеся Камишникова Режисер — Дмитро Захоженко Сценограф — Олексій Хорошко
Художниця з костюмів — Марія Антоняк
Керівник художньо-постановочної частини – Юрій Захарко
Художники з освітлення — Артур Темченко, Євгеній Петров
Композитори — Володимир Помірко, Оксана Цимбаліст
Звукорежисер — Володимир Помірко
Помічниця режисера — Ольга Кальнова
Медіа забезпечення — Сергій Климець
Костюмери — Галина Гладун, Діана Янчук
Кравчиня — Тетяна Калініченко
Закрійниця-конструкторка — Ярина Карасьова
Реквізиторка — Марта Божик
Художниці-оформлювачки — Ірина Полянська, Вікторія Романчук, Марта Божик
Художник-конструктор, інженер, робота з металом і деревом — Сергій Столярук
Монтувальники — Олег Жеребецький, Ростислав Колачник, Сергій Литвиненко, Юрій Петришин, Юрій Захарко
Головна адміністраторка — Ірина Чаниж
PR — Анна Гетманова
Дизайн — Олена Коновал
Місце — велика сцена Тривалість — 2 години 20 хвилин з антрактом Вікове обмеження — 18+
Як стати героєм?
Здійснити щось видатне? Винайти вакцину від раку? Завоювати олімпійську медаль? Знешкодити ворога? Врятувати кошеня? Поступитися місцем в трамваї? Вбити іншого героя?
Яким героєм стати?
Головним чи другорядним? Реальним чи вигаданим? Персональним чи національним? До смерті чи посмертно? На годину,? На день? Доки не оновиться френдстрічка?
Як бути героєм?
Почесно? Обтяжливо? Неможливо? Можливо стати, але неможливо бути?
Стати героєм чи залишитись людиною? Дихотомія? Амбівалентність?
Де місце героя? Воно завжди вільне.
«Герой не має віку. Герой не має статі. Герой має безліч імен та облич»
Герої Хаосу
Герої Хаосу
Герої Хаосу
Герої Хаосу
Герої Хаосу
Герої Хаосу
Фото: Тетяна Джафарова
Режисер і сценограф — Дмитро Костюминський Драматург — Максим Максимчук Хореограф — Віктор Рубан Композитор — Геннадій Бойченко Світло та відео — BLCk BOX Продюсерка — Вероніка Склярова Керівниця художньо-постановочної частини, художниця з костюмів — Марія Антоняк Освітлювачі — Вікторія Романчук, Артур Темченко Звукорежисери — Остап Шупер, Володимир Помірко Помічниця режисера — Світлана Ілюк Медіа забезпечення — Владислав Білоненко Костюмерки — Галина Гладун, Діана Янчук Кравчиня — Тетяна Калініченко Реквізиторка — Марта Божик Художниці-оформлювачки — Ірина Полянська, Вікторія Романчук Художник-конструктор, інженер, робота з металом і деревом — Сергій Столярук Монтувальники — Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Ростислав Колачник, Сергій Литвиненко Головна адміністраторка — Ірина Чаниж PR — Ольга Смульська, Вікторія Солов’юк Дизайн — Олена Коновал
Вистава реалізована за підтримки програми «Фокус на культуру» Львівської міської ради.
Вистава «Герої Хаосу» — частина всеукраїнського проєкту «Українська Одіссея», який створюється на основі поеми Гомера «Одіссея». П’ять вистав в рамках цього проєкту були інтерпретовані та інтегровані в сучасні реалії нашої країни. Вони були створені у Львові, Харкові, Одесі та Києві.
Прем’єра — 26 грудня 2020
Дмитро Костюминський — режисер, актор, сценограф, засновник театральної компанії Dollmen. 2017-2019 – головний режисер та арт директор театрального простору ТЕО, м. Одеса. У 2006 році закінчив Державний інститут мистецтв і дизайну мистецтв ім. М. Бойчука. У період з 2004 по 2015 роки він був головним сценографом, постановником і актором театру «DAKH».
Як актор брав участь у 12 виставах, безлічі виставок, культурних акціях та міжнародних фестивалях. У 2007-2013 роках був директором фестивалю сучасного мистецтва „GOGOL FEST”.
Як режисер створив вистави: “Гамлет. Вавилон”, “Іфігенія в Тавриді”, “Наречена для терориста”, “Іфігенія. Апофеоз”, “Вакханки”, «Страсті за дівчинкою з сірниками», «ДНІПРометей повсталий» та інші шоу та перформанси, які відбувалось у різних країнах Європи.
Як технічний керівник, художник-постановник та арт-директор, співпрацював із сучасною художньою лабораторією «Бурса», галереєю мистецтв «Лавра», Новим театром на Печерську в Києві.
Як дизайнер та арт-директор працює над фільмами та телепроектами в найбільших продакшинах країни. Номінований на театральну премію «Золота Пектораль» як кращий сценограф України.
Максим Максимчук — театральний режисер, драматург і автор. Вивчав театр у Празі, Франкфурті, Відні та Брно. Співпрацював з чеським театром Relikty, зокрема над проєктом «War-in-progress» про медійне висвітлення війни в Україні. Створював театральні та театралізовані проєкти у різних жанрах – від аудіопрогулянок до інсталяцій.
Віктор Рубан — хореограф, дослідник, режисер, куратор, перформер, танцівник, викладач, коуч та продюсер. Генеральний директор “Ruban Production ITP”, програмний директор та співзасновник міжнародної платформи сценічного мистецтва “Імпульс трансформації”.
Ментор навчальної програми курсу підвищення кваліфікації “Теорія та практика арт-терапії: розмаїття підходів” від “Всеукраїнської арт-терапевтичної ассоціації” (танцювально-рухова терапія та тілесно-орієнтовний підхід).
Програмний та художній керівник простору #KyivDanceResidency – міжнародної платформи для мистецтва та досліджень, що працюють із рухом, а також досліджень тілесних, танцювальних та перформативних практик. Аспірант культурології “Інституту проблем сучасного мистецтва”.
Геннадій Бойченко — композитор. Навчався в Одеському художньому училищі ім. М.Б. Грекова за фахом живописця та в Одеській національній музичній академії ім. Нежданової на фортепіано-теоретичному відділі, кафедра культурології.
У 2014 створив проект актуальної електронної музики – Potreba, де поєднує надбання інтелектуальної та високохудожньої електроніки з доступною формою танцювальної музики. Тоді ж випустив першу 7 дюймової платівки «Waltz» на лейблі Muscut, а також здійснив діджитал-реліз «Ab Pharmacy», на тому ж лейблі.
У 2016 записав альбом «Ode to the sea». У 2018 почав працювати звукорежисером в театральному просторі ТЕО (м. Одеса), де написав музику до багатьох проектів.
BLCk BOX — київська арт-студія нових медій. Спеціалізується на VJ-їнгу, мультимедійних інсталяціях та сценографії для фестивалів та різних подій. Працюючи з інноваційними технологіями студія створює високоякісний контент та вражаючі аудіовізуальні шоу.
З 2015 року студія співпрацює з найвідомішими українськими техно-фестивалями і клубами: Rhythm Buro, Next Sound, Closer, Brave factory, and СХЕМА.
Вероніка Склярова — програмна-директорка фестивалю Parade-fest, продюсерка, культурна менеджерка, експертка УКФ. Кураторка мистецьких та освітніх проєктів, науково-практичних конференцій, виставок. Зокрема багато років співпрацює з фестивалями “Gogolfest”, “PlanB fest”, та ін.
Учасниця низки міжнародних резиденцій, фестивалів (Німеччина, Словенія, Польща, Франція та ін.). Як культурна журналістка співпрацює з всеукраїнськими медіа (YABL, uaculture.org, та ін.). Співорганізаторка проєкту “Безпечний театр: лабораторія нових правил гри”. Лекторка з сучасного мистецтва, фандрайзингу, проектного менеджменту.
УВАГА! У виставі використовуються яскраві світлові та звукові ефекти. Це може негативно впливати на самопочуття і стан людей.
Місце — мала сцена Вікове обмеження — 18+ Тривалість — 1 година 40 хвилин без антракту
Ви вірите в карму? А в карпатських мольфарів? А в глобальне потепління? А в кінець світу? А в те, що дерева спілкуються між собою? А в надзвичайну силу мистецтва? Хочете вірте, хочете ні, а одного разу Лісоруби зійдуть зі стін Будинку побуту в Коломиї і скажуть: «Око за око» — і не буде що їм заперечити, бо це — найчесніша у світі формула. Тоді ж пелехата гуцулка Намішка напече булок з афинами і сяде грати на дримбі, яку їй не подарував коханий.
А потім дерево, з якого зроблена ваша модна полиця з ікеї, прошепоче: «Бляха-муха, ну що за люди?». Це і буде точка неповернення.
«Нішо не є в світі рівним. Нема ні часу, ні ото простору»
Галдамаш
Галдамаш
Галдамаш
Галдамаш
Галдамаш
Галдамаш
Галдамаш
Галдамаш
Галдамаш
Світлини: Христина Корол
Відгуки про виставу:
Режисерка —Світлана Ілюк Сценографія — Вікторія Романчук Художниця з костюмів —Марія Антоняк Художники з освітлення —Артур Темченко, Євгеній Петров Медіазабезпечення — Сергій Климець Звукорежисери —Володимир Помірко, Любомир Іщук Музичне оформлення: Таїсія Малахова — акордеон, Артур Темченко— тилинка, барабан, ліра. Музичний пошук — Світлана Ілюк, Софія Лешишак Керівник художньо-постановочної частини — Юрій Захарко Костюмери —Галина Гладун, Діана Янчук Кравчиня — Тетяна Калініченко Реквізиторка —Марта Божик Художниця-оформлювачка — Ірина Полянська Художник-конструктор, інженер, робота з металом, деревом і пластиком —Сергій Столярук Монтувальники —Олег Жеребецький, Ростислав Колачник, Сергій Литвиненко, Юрій Петришин Головна адміністраторка — Ірина Чаниж PR — Анна Гетманова Дизайн — Олена Коновал
Помічниця режисера — Ольга Кальнова
Ольга Мацюпа— драматургиня і театрознавиця. Народилася у Підбірцях біля Львова. Закінчила сербістику у ЛНУ ім. Івана Франка, отримала ступінь доктора філософії з театрології і літературознавства в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Стипендіатка програми «Ґауде Полонія» у 2019 році. П’єси неодноразово входили до коротких і довгих листів конкурсів «Тиждень актуальної п’єси» (Київ), «Драма.UA» (Львів), «Любімовка» (Москва). У 2017 році п’єса «Екологічна балада» перемогла в номінації «іноземна драма» у німецькому драматургічному конкурсі «Heidelberger Stückemarkt».
Світлана Ілюк — народилась у Верховині, у сім’ї музикантів. У 2017 році закінчила Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. Співзасновниця аматорського гуцульського театру та фото-студії «ENJOY AGENCY». У 2017 році реалізувала перформанс «Трансгресія. Трансформація. Сепарація» на фестивалі Porto-Franko (м. Івано-Франківськ) за твором «Чекаючи на Годо» Семюеля Беккета. Любить сцену, подорожі, гори та музику. Постановка «Галдамаш» — дебют Світлани Ілюк на професійній сцені.
Вікторія Романчук— художниця, учасниця Революції Гідності, волонтерка, засновниця молодіжної мистецької формації «Maysternia» (м. Луцьк). Закінчила художній розпис у Косівському училищі ДПМ ЛНАМ, та монументальний живопис у ЛНАМ, де зараз отримує ступінь магістра. Учасниця багатьох українських та міжнародних групових виставок. Авторка персональних проектів: «Сторожа» (2019 р, Будинок Профспілок м. Київ, галерея ВОНСХУ, м. Луцьк, Музей Територія Терору, м. Львів); «Клітка» (2019 р, Галерея мистецтв ВОНСХУ, м. Луцьк); «Шлях» (2020 р, Музей сучасного мистецтва Корсаків, м. Луцьк). Нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вікове обмеження: 18+
Місце: дворик театру
Тривалість: 2 години без антракту
Замість вчепити квітку на груди, вона кидає її йому прямо в обличчя і тікає. Що він робить? Йде шукати цвіт папороті, аби владнати стосунки з норовливою дівчиною. Хто трапляється йому на шляху? Група безпритульних акторів, які вмовляють його подивитись їхню виставу. Вистава, звичайно, ж про любов. Що ж іще дивитись в час літнього сонцестояння! Мабуть вистава була не така вже й цікава, бо він заснув прямо посеред дійства. Квітку тим часом здобуває вона.
І він уже не наречений, а сам Купало. Вона — Марена. Вона вже не тікає. Цього разу вона — вмирає. Ніхто нікого не рятуватиме. Всі знають, що «завтра» і так настане. Варто лише прокинутись. Що об’єднує сновид і закоханих? Вони найбільш беззахисні.
Світлини: Тетяна Джафарова
Режисер —Дмитро Захоженко
Сценограф —Олексій Хорошко
Драматургиня —Оксана Данчук
Музика —Володимир Помірко, Оксана Цимбаліст та гурт «YAGODY» Художники зі світла — Вікторія Романчук, Артур Темченко Звукорежисери — Володимир Помірко, Остап Шупер Художниця з костюмів, керівниця художньо-постановочної частини — Марія Антоняк Художниці-оформлювачки — Наталія Ліснича, Ірина Полянська, Вікторія Романчук Монтувальники — Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Сергій Литвиненко Крій і пошиття костюмів — Тетяна Калініченко Костюмерки — Галина Гладун, Діана Янчук Реквізиторка — Марта Божик Помічниця режисера — Світлана Ілюк Дизайн — Олена Коновал Головна адміністраторка — Ірина Чаниж PR — Ольга Смульська, Вікторія Солов’юк
* — у виставі використовуються уривки п’єси «Сон літньої ночі» Вільяма Шекспіра (в перекладі Юрія Лісняка), поеми «Метаморфози» Овідія (в перекладі Андрія Содомори), 38-й сонет Вільяма Шекспіра (в перекладі Наталії Бутук)
У виставі використовуються пісні гурту YAGODY та пісня гурту Kings and Beggars — A L’entrada del Temps Clar
Історії про мрії і тривоги від чотирьох випадкових жінок, котрі на мить вивільнились з лещат щоденної рутини. Історії про чоловіків, які зазвичай розповідають в день 8-го березня. Історії про своє тіло, які інколи розповідають, сидячи в салоні краси. Історії кар’єрного росту і карколомних падінь, які показують зворотний бік життя кожної з них — сексуальної красуні, милої домогосподарки, завзятої професіоналки та люблячої матері. Історії про те, як, насправді, складно чоловікам і жінкам жити поруч щасливо і поважати одне одного. Так, в цій п’єсі є чоловік і він помирає в кінці. Так, це — спойлер, але це очевидно від початку, без огляду на вашу стать.
Прем’єра — 7 березня 2020
Переклад та читання п’єси відбувалося в рамках проекту FIT театру Лесі та за підтримки Гете-Інституту в Україні.
Місце — мала сцена Тривалість — 1 година 50 хвилин без антракту Вікове обмеження: 18+
«Філоктет. Античний рейв» — вистава-переможниця Міжнародного театрального фестивалю-премії «ГРА» у трьох номінаціях: «Краща камерна вистава», акторка Оксана Цимбаліст перемогла в номінації «Краща жіноча роль», а Василь Сидорко — у номінації «Краща чоловіча роль». Організтори фестивалю – Національна спілка театральних діячів України.
Також «Філоктет. Античний рейв» увійшла до шорт-ліста Шевченківської премії 2023.
Що відрізняє людей від мавп? Люди ходять в барбершопи, спа-салони, інколи до церкви та на виборчі дільниці. Люди мають аккаунт на фб та бажання цілеспрямовано знищувати одне одного просто зі спортивного інтересу. А найголовніше, що у нас є здатність вигадувати історії, оповіді, міти.
Наприклад, такий. Отруйна змія вкусила героя війни за ногу. Рана не гоїться, гниє і смердить так, що ніхто не може перебувати поруч. Героя війни ізолюють на острові, де він страждає від фізичного болю, самотності і комплексу жертви. Але настає момент, коли всі розуміють: без нього війна не завершиться.
Герой повинен вирішити: залишитися страждати на острові, чи повернутись і допомогти тим, хто його сюди запроторив. Складний вибір.
Пафосний — сказали б давні греки. Особисте VS Політичне — написали б у XX столітті. У міфах по-простому й не буває — казала вчителька зарубіжної літератури. В житті, на жаль, теж — відповів би Гайнер Мюллер. Ні, він би ніколи не сказав таку банальність — скажуть театрознавці. Що розумного міг сказати цей комуняка — скажуть націоналісти. Що він, взагалі, знає про війну — скажуть ветерани. Треба було частіше ходити в театр — скаже Аїд, відкриваючи вам двері.
Місце — мала сцена Тривалість — 2 години 30 хвилин з антрактом 18+
Драматургія — Андрій Бондаренко і Лєна Лягушонкова (за мотивами п’єси Вільяма Шекспіра) Режисерка — Роза Саркісян Сценограф — заслужений діяч мистецтв України Мар’ян Савіцький Художниця з костюмів — Діана Ходячих, Діана Янчук Художники з освітлення — Вікторія Романчук, Артур Темченко Звукорежисери — Володимир Помірко, Остап Шупер Асистентка драматургів — Катерина Сегет Асистент режисерки — Михайло Понзель Відеозйомка — Владислав Білоненко
Коли закінчується війна, постають питання: що робити з полоненими? Що робити зі зрадниками? Як засівати поля? Ти можеш подумати про це завтра. Це завтра ти зробиш щось вартісне, тебе поважатимуть і любитимуть, а на голові сяятиме золота корона. Завтра тебе покажуть по тєліку. Завтра справедливість переможе. Завтра ти зможеш грати на гітарі, бо мріяла про це з дитинства. Завтра ти станеш вільним. Завтра, завтра, завтра… А що робить тебе вільним? Втеча? Влада? Або — любов? Чи можна бути наполовину вільним? Наполовину королем? Наполовину другом? Завтра, завтра, завтра… Але завтра Бірнамський ліс піде на Дунсінан, а здоровенний кріль вискочить на дорогу і спитає: «Що таке — емансипація?» Або — тут і зараз. Коли три стрьомні жінки пропонують тобі щось, що ти, може, й заслужив, не спіши радіти.
Андрій Бондаренко — драматург, доктор філософії. Пише п’єси з 2012 р. Дебютний текст «Літній сум» був надрукований у скороченому вигляді у часописі «Українська культура» (#4, 2013). Зі своїми текстами неодноразово потрапляв у шорт-лісти українських драматургічних фестивалів — «Тиждень актуальної п’єси» та «Драма. UA». Захоплюється творчістю Платона та Лани Дель Рей. Зняв фільм «Ніч з Наталею» за своєю п’єсою «Інтерв’ю з другом». За словами друга-штукатура: фільм, п’єса і автор — лайно.
Лєна Лягушонкова закінчила істфак ЛНУ імені Т. Шевченка у Луганську та працювала вісім років у казино. Перше публічне читання п’єси Лєни Лягушонкової відбулося на фестивалі Тиждень актуальної п’єси у 2018 році. Тричі намагалася написати текст про Голокост і тричі відкидала цю ідею. Любить історію Давнього Риму, але пише про «тут і зараз». Страждає через власну недосконалість та любить котиків, бо вони — досконалі. Мріє створити текст вистави за коміксом. Впала в канал у Венеції.
Роза Саркісян — режисерка-постановниця Івано-Франківського національного драматичного театру імені І. Франка, кураторка. Вивчала соціологію в ХНУ імені В. Каразіна та режисуру драматичного театру в ХНУМ імені П. Котляревського. Учасниця численних міжнародних майстер-класів, лабораторій, освітніх програм. Режисерка близько двох десятків вистав в різних містах України. Найвідоміші з них: «Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду…» (спільно з Агнєшкою Блонською, драматурги — Йоанна Віховська, Дмитро Левицький), «Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи» (драматургиня — Йоанна Віховська за темами твору «За дверима» Ельфріде Єлінек), «Прихоз 4:48» за п’єсою Сари Кейн. Любить каву з молоком. Без цукру. Червона шапочка сучасного українського театру.
