вистава за п’єсою Сибілле Берґ
місце – бутафорський цех
тривалість – 1 год 30 хв

Драматургиня – Сибілле Берґ
Перекладачка – Наталка Сняданко
Режисер – Дмитро Захоженко
Сценограф, художник з костюмів – Олексій Хорошко
Медіа-художниця – Діана Ходячих
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер
Медіа-забезпечення – Владислав Білоненко
Керівниця художньо-постановочної частини – Марія Антоняк
Реквізиторка – Марта Божик
Монтувальники – Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Сергій Литвиненко
Костюмери – Галина Гладун, Діана Янчук
Помічниця режисера – Світлана Ілюк
PR – Вікторія Солов’юк
Головна адміністраторка – Ірина Чаниж
Дизайн – Вікторія Солов’юк

Діють:
Пані Мерц-Дульшманн, пані Луманн, пані Тьосс, пані Ґрау – Оксана Цимбаліст
Чоловік – Михайло Понзель

Історії про мрії і тривоги від чотирьох випадкових жінок, котрі на мить вивільнились з лещат щоденної рутини.  Історії про чоловіків, які зазвичай розповідають в день 8-го березня. 
Історії про своє тіло, які інколи розповідають, сидячи в салоні краси. Історії кар’єрного росту і карколомних падінь, які показують зворотний бік життя кожної з них –  сексуальної красуні, милої домогосподарки, завзятої професіоналки та люблячої матері. 
Історії про те, як, насправді, складно чоловікам і жінкам жити поруч щасливо і поважати одне одного. 
Так, в цій п’єсі є чоловік і він помирає в кінці. Так, це – спойлер, але це очевидно від початку, без огляду на вашу стать. 

Прем’єра – 7 березня 2020

Переклад та читання п’єси відбувалося в рамках проекту FIT театру Лесі та за підтримки Гете-Інституту в Україні.

за п’єсами Софокла і Гайнера Мюллера
місце – мала сцена
тривалість – 1 година 50 хвилин без антракту
для повнолітніх глядачів

Режисер – Дмитро Захоженко
Сценограф – Олексій Хорошко
Художники з костюмів – Марія Антоняк, Олексій Хорошко
Перекладач п’єси Софокла – Андрій Содомора
Перекладачка п’єси Гайнера Мюллера – Ніна Захоженко
Музичне оформлення – Оксана Цимбаліст
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер

Діють
Зевс – Дмитро Наумець
Афродіта – Оксана Цимбаліст
Діоніс – Сергій Литвиненко
Ерос – Василь Сидорко
Арей – Роман Кривдик
Аід – Михайло Понзель
Гермес – Андрій Кравчук

Що відрізняє людей від мавп? Люди ходять в барбер-шопи, спа-салони, інколи до церкви та на виборчі дільниці. Люди мають аккаунт на фб та бажання цілеспрямовано знищувати одне одного просто зі спортивного інтересу. Найголовніше, у нас є здатність вигадувати історії, оповіді, міти. Наприклад, такий. Отруйна змія вкусила героя війни за ногу. Рана не гоїться, гниє і смердить так, що ніхто не може перебувати поруч. Героя війни ізолюють на острові, де він страждає від фізичного болю, самотності і комплексу жертви. Але настає момент, коли всі розуміють: без нього війна не завершиться. Герой повинен вирішити: залишитися страждати на острові, чи повернутись і допомогти тим, хто його сюди запроторив. Складний вибір. 
Пафосний – сказали б давні греки. 
Особисте VS Політичне – написали б у XX столітті. 
У міфах по-простому й не буває – казала вчителька зарубіжної літератури.
В житті, на жаль, теж –  відповів би Гайнер Мюллер. 
Ні, він би ніколи не сказав таку банальність – скажуть театрознавці. 
Що розумного міг сказати цей комуняка – скажуть націоналісти.
Що він, взагалі, знає про війну – скажуть ветерани.
Треба було частіше ходити в театр –  скаже Аїд, відкриваючи вам двері.

“Ненависть ця – то знак, що ти любив”

Прем’єра – 28 лютого 2020 року

місце – мала сцена
тривалість  – 2 години 30 хвилин з антрактом
для глядачів, яким виповнилося 18 років

Драматургія – Андрій Бондаренко і Лєна Лягушонкова за мотивами п’єси Вільяма Шекспіра
Режисерка – Роза Саркісян
Сценограф – з. д. м. України Мар’ян Савіцький
Художниця з костюмів – Діана Ходячих, Діана Янчук
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер
Асистентка драматургів – Катерина Сегет

Асистент режисерки – Михайло Понзель
Відеозйомка – Владислав Білоненко

Діють:
Макбет – Михайло Понзель
Леді Макбет, Відьма – Надія Калинюк
Леді Дункан, Відьма – Таїсія Малахова
Леді Макдуф, Відьма – Ксенія Арнаут
Банко, Котик, Офіціант – Назар Бонящук
Ленокс – Данило Хромов
Малкольм, М’ясник, Солдат, Дреґ Квін  – Ростислав Колачник

Коли закінчується війна, постають питання: що робити з полоненими? Що робити зі зрадниками? Як засівати поля? Ти можеш подумати про це завтра. Це завтра ти зробиш щось вартісне, тебе поважатимуть і любитимуть, а на голові сяятиме золота корона. Завтра тебе покажуть по тєліку. Завтра справедливість переможе. Завтра ти зможеш грати на гітарі, бо мріяла про це з дитинства. Завтра ти станеш вільним. Завтра, завтра, завтра… 
А що робить тебе вільним? Втеча? Влада? Або – любов? Чи можна бути наполовину вільним? Наполовину королем? Наполовину другом?  
Завтра, завтра, завтра… Але завтра Бірнамський ліс піде на Дунсінан, а здоровенний кріль вискочить на дорогу і спитає: «Що таке – емансипація?»
Або – тут і зараз. Коли три стрьомні жінки пропонують тобі щось, що ти, може, й заслужив, не спіши радіти.

Андрій Бондаренко – драматург, доктор філософії. Пише п’єси з 2012 р. Дебютний текст “Літній сум” був надрукований у скороченому вигляді у часописі “Українська культура” #4, 2013. Зі своїми текстами неодноразово потрапляв у шорт-лісти українських драматургічних фестивалів – “Тиждень актуальної п’єси” та  “Драма. UA”. Захоплюється творчістю Платона та Лани Дель Рей. Зняв фільм “Ніч з Наталею” за своєю п’єсою “Інтерв’ю з другом”. За словами друга-штукатура: фільм, п’єса і автор – гамно.

Лєна Лягушонкова закінчила істфак ЛНУ  імені Т. Шевченка у м.Луганськ та працювала вісім років у казино. Перше публічне читання п’єси Лєни Лягушонкової відбулося на фестивалі Тиждень актуальної п’єси у 2018 році. Тричі намагалася написати текст про Голокост і тричі відкидала цю ідею. Любить історію Давнього Риму, але пише про “тут і зараз”. Страждає через власну недосконалість та любить котиків, бо вони – досконалі. Мріє створити текст вистави за коміксом. Впала в канал у Венеції. 

Роза Саркісян – режисерка-постановниця Івано-Франківського національного драматичного театру імені І. Франка, кураторка. Вивчала соціологію в ХНУ імені В. Каразіна та режисуру драматичного театру в ХНУМ імені П. Котляревського. Учасниця численних міжнародних майстер-класів, лабораторій, освітніх програм. Режисерка близько двох десятків вистав в різних містах України. Найвідоміші з них: “Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду…” (спільно з Агнєшкою Блонською, драматурги –  Йоанна Віховська, Дмитро Левицький), “Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи” (драматургиня – Йоанна Віховська за темами твору “За дверима” Ельфріде Єлінек), “Прихоз 4:48” за п’єсою Сари Кейн. Любить каву з молоком. Без цукру. Червона шапочка сучасного українського театру.

МАКБЕТ: А хіба на війні бувають хороші хлопчики?

Прем’єра – 7 лютого 2020 року

місце – велика сцена
приблизна тривалість – 1 година 45 хвилин без антракту
вистава відбувається українською мовою

Автори перформансу: Андре Ерлен і Штефан X. Крафт

Ви чули коли-небудь про місто Зенфтенберг? Ні? Не хвилюйтесь, потренувавшись кілька разів ви зможете правильно вимовити його назву.
Більше того, завдяки театру Лесі маєте шанс відкрити для себе це маленьке місто між Дрезденом і Берліном.
Його мешканці відправили вам посилку, наповнену відбитками їхнього життя в Брандербурзі – однієї з федеративних земель в Німеччині з великим вугільним басейном. Розкриваючи її, ви познайомитесь з молодою жінкою, яка поїхала із Зенфтенбергу  аж до Австралії, аби стати пекарем, а потім повернулась і відкрила найкращу пекарню в місті. Перед вами також постане старий чоловік, який колись очолював шахту, а тепер керує шахтарським хором, всі учасники якого мають понад 80 років. Вам навіть пощастить почути одну з їхніх улюблених пісень. Ви зустрінете двох дуже яскравих 10-річних хлопчиків, соціального працівника, молоду маму, місцеву вчительку і багатьох інших. Ви покуштуєте те, що люблять їсти мешканці Зенфтенбергу, і врешті-решт, сподіваємось, (в)пізнаєте частинку їхнього життя – сліди печалей і радостей людей з маленького міста за 1500 кілометрів від нас. І, можливо, географія перестане мати таке велике значення.

Прем’єра – 1 лютого 2020 року 

“From Germany With Love” – перша частина українсько-німецького театрального проекту “Прикордонні території – ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після”.
Проект реалізовують троє партнерів: Театр Лесі Українки (м. Львів, UA),Театр Нова Сцена/Die Neue Bühne (м. Зенфтенберг, GE) та Незалежний театр Futur3 (м. Кельн, GE).
Метою співпраці є міжкультурне спілкування, обмін досвідом та налагодження нових форм комунікації через театральні копродукції.
Впродовж 2020-2021 років буде створено ще дві копродукції.
Проект відбувається за підтримки Фонду Допельпас/Fond DoppelPass (GE)

Андре Ерлен – театральний діяч. Народився у 1974 році  в Німеччині. Закінчив Kunstakademie Düsseldorf, клас живопису та теорії мистецтва професора Герхарда Мерца. В 1995-2001 рр. був членом Actors´ Studio Pulheim. Брав участь у Studio’s German-Polish, освітній програмі, яка передбачала співпрацю з Театральною школою Кракова і Театром Гардженіце та навчання в Єжи Штура, Кристофа Міклашевський та співачки Ольги Швайгер. У 2002 році починає створювати музичні і театральні перформанси з українською співачкою і композиторкою Мар’яною Садовською. З 2004 року – художній спів-керівник експериментального театру Futur3, член-засновник театральної мережі Freihandelszone (м. Кельн). З 2006 року – художній спів-керівник та куратор міжнародного театрального фестивалю танцю та театру GLOBALIZE:COLOGNE. Учасник багатьох мистецьких платформ в Європі та Азії. Отримав кілька нагород за акторську майстерність та режисуру. Проводив семінари для акторів на International workshop festival Tel Aviv Israel та у Принстонському університеті, США. З 2016 року працює викладачем акторської майстерності  у Theaterakademie Köln. 
Штефан Х. Крафт – актор, режисер та викладач акторської майстерності. Народився 1966 року у Фрайбурзі. Навчався в Університеті Кельну. Пізніше студіював акторську майстерність та режисуру у Німеччині та Швейцарії. У 1992-2004рр – учасник швейцарської театральної компанії «Theater pour le moment», постановки якої відомі своїм експериментальним підходом до мови та руху. Гастролював в Німеччині, Франції, Великобританії, Польщі, Греції, Бельгії, Індонезії та Сінгапурі. З 1997 по 2003 рік був директором театральної частини Kulturhallen Dampfzentrale в Берні (Швейцарія). Співпрацює з великими театральними колективами Німеччини та Швейцарії та є одним із засновників театральної компанії Futur3 (Кельн) та Freihandelszone ensemble netzwerk (Кельн). Співкуратор міжнародних театральних фестивалів GLOBALIZE:COLOGNE and URBÄNG!. Викладає акторську майстерність для дітей і для студентів у Drama School DER KELLER в Кельні.Окрім праці в театрі, любить проводити час з улюбленими людьми і сидіти на березі Північного моря. 

місце – велика сцена
приблизна тривалість – 1 година 45 хвилин без антракту
вистава відбувається українською мовою

Автори перформансу: Андре Ерлен і Штефан X. Крафт

Ви чули коли-небудь про місто Зенфтенберг? Ні? Не хвилюйтесь, потренувавшись кілька разів ви зможете правильно вимовити його назву.
Більше того, завдяки театру Лесі маєте шанс відкрити для себе це маленьке місто між Дрезденом і Берліном.
Його мешканці відправили вам посилку, наповнену відбитками їхнього життя в Брандербурзі – однієї з федеративних земель в Німеччині з великим вугільним басейном. Розкриваючи її, ви познайомитесь з молодою жінкою, яка поїхала із Зенфтенбергу  аж до Австралії, аби стати пекарем, а потім повернулась і відкрила найкращу пекарню в місті. Перед вами також постане старий чоловік, який колись очолював шахту, а тепер керує шахтарським хором, всі учасники якого мають понад 80 років. Вам навіть пощастить почути одну з їхніх улюблених пісень. Ви зустрінете двох дуже яскравих 10-річних хлопчиків, соціального працівника, молоду маму, місцеву вчительку і багатьох інших. Ви покуштуєте те, що люблять їсти мешканці Зенфтенбергу, і врешті-решт, сподіваємось, (в)пізнаєте частинку їхнього життя – сліди печалей і радостей людей з маленького міста за 1500 кілометрів від нас. І, можливо, географія перестане мати таке велике значення.

Прем’єра – 1 лютого 2020 року 

“From Germany With Love” – перша частина українсько-німецького театрального проекту “Прикордонні території – ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після”.
Проект реалізовують троє партнерів: Театр Лесі Українки (м. Львів, UA),Театр Нова Сцена/Die Neue Bühne (м. Зенфтенберг, GE) та Незалежний театр Futur3 (м. Кельн, GE).
Метою співпраці є міжкультурне спілкування, обмін досвідом та налагодження нових форм комунікації через театральні копродукції.
Впродовж 2020-2021 років буде створено ще дві копродукції.
Проект відбувається за підтримки Фонду Допельпас/Fond DoppelPass (GE)

Андре Ерлен – театральний діяч. Народився у 1974 році  в Німеччині. Закінчив Kunstakademie Düsseldorf, клас живопису та теорії мистецтва професора Герхарда Мерца. В 1995-2001 рр. був членом Actors´ Studio Pulheim. Брав участь у Studio’s German-Polish, освітній програмі, яка передбачала співпрацю з Театральною школою Кракова і Театром Гардженіце та навчання в Єжи Штура, Кристофа Міклашевський та співачки Ольги Швайгер. У 2002 році починає створювати музичні і театральні перформанси з українською співачкою і композиторкою Мар’яною Садовською. З 2004 року – художній спів-керівник експериментального театру Futur3, член-засновник театральної мережі Freihandelszone (м. Кельн). З 2006 року – художній спів-керівник та куратор міжнародного театрального фестивалю танцю та театру GLOBALIZE:COLOGNE. Учасник багатьох мистецьких платформ в Європі та Азії. Отримав кілька нагород за акторську майстерність та режисуру. Проводив семінари для акторів на International workshop festival Tel Aviv Israel та у Принстонському університеті, США. З 2016 року працює викладачем акторської майстерності  у Theaterakademie Köln. 
Штефан Х. Крафт – актор, режисер та викладач акторської майстерності. Народився 1966 року у Фрайбурзі. Навчався в Університеті Кельну. Пізніше студіював акторську майстерність та режисуру у Німеччині та Швейцарії. У 1992-2004рр – учасник швейцарської театральної компанії «Theater pour le moment», постановки якої відомі своїм експериментальним підходом до мови та руху. Гастролював в Німеччині, Франції, Великобританії, Польщі, Греції, Бельгії, Індонезії та Сінгапурі. З 1997 по 2003 рік був директором театральної частини Kulturhallen Dampfzentrale в Берні (Швейцарія). Співпрацює з великими театральними колективами Німеччини та Швейцарії та є одним із засновників театральної компанії Futur3 (Кельн) та Freihandelszone ensemble netzwerk (Кельн). Співкуратор міжнародних театральних фестивалів GLOBALIZE:COLOGNE and URBÄNG!. Викладає акторську майстерність для дітей і для студентів у Drama School DER KELLER в Кельні.Окрім праці в театрі, любить проводити час з улюбленими людьми і сидіти на березі Північного моря. 

за п’єсою “Мать Горького” Лєни Лягушонкової
тривалість – 60 хвилин без антракту
місце – велика сцена
для глядачів, яким виповнилося 18 років!

Драматургиня – Лєна Лягушонкова
Режисер – Ігор Білиць
Сценограф – Володимир Стецькович
Художник з освітлення – Вікторія Гуч-Романчук, Артур Темченко
Художниця з костюмів – Ірина Полянська
Музичне оформлення – Остап Шупер, Володимир Помірко, Оксана Цимбаліст, Андрій Кравчук
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер

Діють:
V – Зоряна Дибовська, Софія Лешишак
W – Анастасія Лісовська, Оксана Цимбаліст
Грек – Андрій Кравчук, Роман Кривдик
Олег – Андрій Кравчук, Василь Сидорко
Діанка – Анна Єпатко, Катерина Кудлач
Мама V і W – Тетяна Фролова
Мама Діанки, жінки – Анастасія Лісовська, Ісабель Меркулова
Женька – Віталій Гордієнко, Михайло Понзель
Мужик, батько Діанки – Сергій Литвиненко, Василь Сидорко
Учасники та учасниці ВІА: Зоряна Дибовська, Андрій Кравчук, Роман Кривдик, Катерина Кудлач, Софія Лешишак, Оксана Цимбаліст

Дядько, який їздить на заробітки в Москву. Двоюрідний брат, який копає бурштин. Тітка, яка безкінечно надсилає передачки в тюрму синові-рецидивісту. Бабця, яка виховує дітей своєї непутящої дочки.
Вуйко, який відводить каналізаційні відходи прямо в річку. Сестра, яка двадцять років живе в Чехії і передає звідти прострочені продукти. Її чоловік, який вважає, що вона там торгує тілом.
Ні, ми не забираємо хліб в сценаристів шоу «Говорить Україна». Ми хочемо поговорити в театрі про долі наших родичів, близьких чи просто знайомих, яким трохи менше пощастило в житті. Бо в них була погана перша вчителька?
Бо вони не отримали вищу освіту? Бо батько був слабким? Бо мама не казала, що вони найкращі? Бо ходили тусуватись за гаражі замість бібліотеки? Бо вони є в кожного. Бо вони – це спосіб не втрачати зв’язок з реальністю.
Так, за них інколи соромно. Але цей сором відчуваємо ми. Значить, він про нас.

Лєна Лягушонкова закінчила істфак ЛНУ ім. Шевченка у м. Луганськ та працювала вісім років у казино. Перше публічне читання п’єси Лєни Лягушонкової відбулося на фестивалі Тиждень актуальної п’єси у 2018 році. Тричі намагалася написати текст про Голокост і тричі відкидала цю ідею. Любить історію Давнього Риму, але пише про “тут і зараз”. Страждає через власну недосконалість та любить котиків, бо вони – досконалі. Мріє створити текст вистави за коміксом. Впала в канал у Венеції.

Прем’єра – 1 грудня 2019 року

місце – Галерея сценографії
вистава для 10 глядачів та глядачок

тривалість – 1 година

Авторка ідеї та драматургиня – Вікторія Миронюк
Текст – Вікторія Миронюк і перформерки
Перформерки – Зоряна Дибовська і Катерина Кудлач; Анна Єпатко і Софія Лешишак; Анастасія Лісовська і Ісабель Меркулова;
Сценографія – Вікторія Миронюк
Звукове дослідження – Остап Мануляк
Постановка голосу – Микола Тетюк
Звукорежисер – Володимир Помірко
Анімація – Олексій Хорошко
Стилістика костюмів – Вікторія Миронюк та Ірина Полянська
Художниця з костюмів – Ірина Полянська

Уявіть Львів минулого, сьогодення і майбутнього на піщаній поверхні: як пропливає історія міста та його мешканців між берегами Полтви? Що історія невидимої ріки може розповісти про нас з вами; які міфи/історії ми пов’язуємо з нею та з тим, що приховано від очей? І, врешті-решт, куди виведуть нас її підземні водні потоки?
Уявні маршрути Львовом – це інтимний перформанс, який через гру у піску досліджує перетини львівських історій та урбаністичних асоціацій. Річковий пісок Полтви та óбрази на ньому стануть відправними точками у фантазійній подорожі учасників та учасниць, які зануряться в уявний світ Львова через водну стихію, точніше її відсутність.
Апелюючи до середньовічного жанру ітінерарій (докладних паломницьких текстів та ілюстрацій) і містеріального театру, “Уявні маршрути Львовом”, підважують їх, концентруючись на сучасних темах міської екології, історії місцевих громад та дис/утопічного майбутнього. Крім того, на відміну від минулих епох, провідницями у цьому піщаному ритуалі стануть дві знатниці, які розкриють не тільки секрети міста і його підземної води, але й уяву та пам’ять присутніх на дійстві, які пливтимуть за напрямком ріки Полтви та її приток.

Вікторія Миронюк — міждисциплінарна мисткиня, перформерка та працівниця театру. Закінчила магістерські програми “Теорія культури” в Національному університеті “Києво-Могилянська Академія” у Києві та “Сучасні сценічні практики та візуальна культура” в Мадриді, а також програму післядипломної освіти “Вищі студії перформансу та сценографії” у Брюсселі. Вікторія працює над проектами на перетині перформативних, учасницьких та візуальних мистецьких практик, які досліджують питання ритуальних структур, їхні межі та потенціали. Презентувала свої роботи на фестивалях Zurcher Teatr Spektakel, Festival Belluard Bollwerk International, La Cosa en Casa, Festival Les Nuits Blanches, ParadeFest, Фестиваль молодих українських художників, та інших подіях.

У тексті перформансу використано: вірш Дебори Фоґель у перекладі Юрка Прохаська, уривки діалогів із п’єси “Сватання на Гончарівці” Григорія Квітки-Основ’яненка, уривок опери Ріхарда Ваґнера “Лоенгрін”.

Перформанс створено за підтримки Центру міської історії

Прем’єра – 20 грудня 2019