ПРО ТЕАТР

Досвідчені йоги та йогині і люди, які ненавидять планувати, можуть підтвердити — в стані «тут і тепер» можна перебувати вічність. Відкриємо секрет: назва сезону 23/24 була саме такою, бо попередній сезон 22/23 ми цілком серйозно планували назвати переможним.

Тоді, в травні 2022, ми так сильно хотіли бути вже у майбутньому, вистрибнути з нестерпної реальності у щасливе завтра. Нам вистачило розсудливості назвати той сезон стриманим «бути у формі». А наступного року, врешті решт, прийняти складний, непевний, сумний і страшний «тут і тепер». Ми старались зробити усе, аби «тут і тепер» був якомога менш нестерпним — фанати вистави «Клуб «Зневіра» не дадуть збрехати. Знаємо з перших вуст, що вам, дорогі глядачі і глядачки, ставало трошки легше проживати своє «тут і тепер» разом з нами. Це надихає, дозволяє нам триматись і тривати нашій творчості.

Дозвольте поділитись: зараз нас переповнює ніжність. Щоразу, як ви плачете на виставах; як в холі чути вибухи (ох!) сміху; як військові сором’язливо заходять в залу по УБД; як поранені на милицях напружуються, аби піднятись на другий поверх (так, у нас ще багато роботи над доступністю просторів), але знаходять сили, аби з посмішкою відмовитись від допомоги; як ви кокетливо зазираєте в дзеркала, заходячи в театр; як мило фотографуєтесь у дворику; як щедро донатите на наші збори; як колишні мешканці нашого шелтера дзвонять із запрошенням погостювати у них вдома, в Харкові; як наші хлопці у війську поширюють анонси наших нових вистав. Ця ніжність — до усіх наших, і вона цілюща.

Ця ніжність фундаментує нашу тривкість. Вона додає витривалості нашим пошматованим серцям і стоншеним нервам. Вона пов’язує нас із людьми та їхніми історіями настільки, що нестерпно хочеться цим ділитись. В сезоні 24/25 ви побачите на нашій сцені історію морпіха із Азовсталі, яку представить Анастасія Косодій; ностальгійну п’єсу про чоловічу дружбу, яку написав Андрій Бондаренко, а поставить режисер та чинний військовослужбовець Денис Федєшов; шоу про любов від Влада Білоненка та Оксани Данчук, а також одну міжнародну копродукцію, про яку розповімо зовсім скоро. Нумо ділитись ніжністю. В цьому знайдемо несподівану силу. Це наше мотто на сезон 24/25: ніжності та тривкості.  

ПРЕМ’ЄРИ

• “Плейлист подорожнього” (драматургиня та режисерка – Анастасія Косодій);
• “Мій друг чорний ельф” за однойменною пʼєсою Андрія Бондаренка (режисер – Денис Федєшов);
• “Жага” за мотивами “Камінного господаря” Лесі Українки (Драматургиня – Оксана Данчук, режисер – Владислав Білоненко).

ПЕРФОРМАТИВНІ ЧИТАННЯ

1. “Ґражда” Олега Михайлова (режисер – Сергій Литвиненко);
2. “Війна фрау Козак” Людмили Тимошенко (режисерка – Світлана Федєшова);
3. “Стікери” Ігоря Носовського (режисер – Василь Колісник).;
4. “Бути майстром” Катерини Пенькової (режисер – Ігор Білиць);
5. «Пантера» Володимира “Майстер” Завгороднього (режисерка – Світлана Федєшова).;
6.  «Львівське метро 3000» Андрія “Квін” Григор’єва (режисер – Владислав Білоненко);
7. “Сам на сам” Михайла “Маяк” Фатєєва (режисер – Олег Онещак).

АУДІОСЦЕНА ТЕАТРУ ЛЕСІ

• “Ґражда” Олега Михайлова (режисер – Сергій Литвиненко);
• “Війна фрау Козак” Людмили Тимошенко (режисерка – Світлана Федєшова);
• “Стікери” Ігоря Носовського (режисер – Василь Колісник);
• “Бути майстром” Катерини Пенькової (режисер – Ігор Білиць);

Ні, це не про те, що немає нічого, крім цього моменту. «Тут і тепер» ми пробуємо заземлитись, щоб робити ще один крок до нашого «завтра».

Ми, які щодня вірять, борються, донатять, стріляють, ходять в укриття, втрачають, далі вірять, ненавидять, люблять, дбають, скорблять, але продовжують вірити. 

Ми — ті, які працюють в театрі і вміють говорити про високе через буденне; ті, яким щодня складніше підбирати правильні слова і форми, аби підтримувати цю розмову — між собою і з тими, хто приходить до нас.

Але ми будемо говорити про війну і почуття, екологію і геноцид, втрату і справедливість, права людини і любов. 

Тут і тепер, коли складно віднайти точку опори, ми будемо шукати точки дотику, щоб триматись одне за одного. 

У ХХ столітті відомі богослови заповідали: «Великого бажайте!». У ХХІ столітті відомі менеджери рекомендують гнучкі принципи agile, щоб досягти більшого. Ми сьогодні міцно втискаємось у грунт під ногами, робимо дихальні вправи для бодай якоїсь рівноваги і крок за кроком рухаємось — від тендітного «тут і тепер» до великого «завтра». 

Ми — люди тривкої волі. Триста років тому, вчора, завтра і, особливо, тут і тепер. 

Минулий сезон ми втримували себе у формі і шукали форми підтримки. Це давалось не просто, але робило нас сильнішими, хоч і більш виснаженими. Цього сезону ми маємо намір продовжувати шукати спільну мову, творити більше спільного простору, описувати і озвучувати наші досвіди війни, ділитись практиками врівноваження себе й відкривати більше про себе самих і наших попередників та попередниць, які і є тим ресурсом, що спонукає нас творити можливість вільного завтра, якщо навіть тут і тепер у це складно повірити. 

Вдихаємо на повні груди і продовжуємо творити — театр, себе, країну. Попри все і задля спільної великої перемоги.

ПРЕМ’ЄРИ

1. “Клуб “Зневіра”” за мотивами ”Intermezzo” М. Коцюбинського (дебют режисера Владислава Білоненка);
2. “Сто перших слів” (драматургиня – Ніна Захоженко, режисер – Дмитро Захоженко);
3. “Птахи” (драматургиня – Ніна Захоженко, режисер – Дмитро Захоженко);
4.  “Дочки” за п’єсою “Молочайник” Оксани Гриценко (режисерка – Ольга Турутя);
5. Прем’єра на нашому майданчику міжнародної копродукції “Ich Will Leben/Я хочу життя” (драматургиня – Марен Сімонейт, режисер – Андре Ерлен).

ПЕРФОРМАТИВНІ ЧИТАННЯ

1. “Моє пекло” Оксани Савченко (режисер – Сергій Литвиненко);
2. “Море залишиться” Олега Михайлова (режисер – Сергій Климець);
3. “Атомна русалка” Андрія Бондаренка (режисер – Василь Колісник);
4. “Марафон “російська рулетка” Катерини Пенькової, (режисер – Андрій Кравчук);’
5. “ Мій друг, чорний ельф” Андрія Бондаренко, (режисер –  Денис Федєшов);

АУДІОСЦЕНА ТЕАТРУ ЛЕСІ
У цьому сезоні у Театрі Лесі відкрилась Аудіосцена  — інтернет-простір, де можна слухати українську драматургію у виконанні акторів та акторок театру Лесі Українки на зручних для вас платформах.

1. “Марафон “російська рулетка”  Катерини Пенькової (режисер – Андрій Кравчук);
2. “Море залишиться”  Олега Михайлова (режисер – Сергій Климець);
3. ”Моє пекло” Оксани Савченко (режисер – Сергій Литвиненко);
4. “Атомна русалка” Андрія Бондаренка (режисер – Василь Колісник);
5. “Мааа, болить”  Григорія Семенчука і Юрія Вовкогона (режисер – Василь Колісник); 
6. “Мій друг, чорний ельф” Андрія Бондаренка (режисер – Денис Федєшов).

ПРЕМ’ЄРИ

• «Як я познайомився з війною і майже вбив путіна» (режисер – Артем Вусик);

ПЕРФОРМАТИВНІ ЧИТАННЯ

• «Я, війна і пластикова граната» Ніни Захоженко (режисер – Андрій Кравчук);
• «Моя мама чайник» Людмили Тимошенко (режисерка та виконавиця – Тетяна Фролова) та «Повітряна тривога» Дена Гуменного (режисер – Владислав Білоненко).

Ми пережили і перетворили сезон #обережнокрихке. Що ми зрозуміли? Виявилось, що крихкість – це не про нас. Зовнішні подразники і впливи не можуть зруйнувати нашу цілісність та поставити під сумнів цілеспрямованість.

Під впливом несприятливих обставин ми не тріскаємо, не ламаємось, не втрачаємо форму (і зміст).  4 прем’єри вистав, 4 перформативні читання, 1 Школа театру Лесі, 2 кущі і 4 дерева, оновлена мала сцена, безліч чудових партнерів та колег. Усе це – паралельно з 3 локдаунами і численними вимушеними паузами через Covid-19.

Ця надбана або ж оприявнена пружність, сподіваємось, стане нашою опорою в наступному сезоні, де ми підготували чергову порцію викликів, в першу чергу – для самих себе.

Чи нам страшно? Так. На жаль, це слово і відчуття не залишилось в далекому сезоні 18/19 «Страх. Стьоб. Емансипація». І ми не маємо надії позбутись його в сезоні 21/22. Ми хочемо опанувати його, зрозуміти, прийняти.

Які страхи ми маємо, як команда? Страх бездіяльності, страх відповідальності, страх помилок, страх неприйняття, страх вичерпності і страх невичерпності.

Найстрашніше, однак, – порожній театр. Під час довгого локдауну, після вистави, коли всі раптом дуже швидко розійшлись, коли коридори – порожні, а кабінети – тихі, коли на сцені – темно.

Ми будемо тут. Ми не допустимо порожнечу. Ми будемо щасливі, якщо ви будете з нами.

Тоді страх не візьме гору. Тоді він стане лише одним зі стимулів працювати над 2 міжнародними копродукціями, документальними проектами, виставами для дорослих і дітей, розвивати школу театру Лесі, залучати партнерів, навчати студентів, їздити у відрядження і на фестивалі, доглядати рослини, грати у футбол щопонеділка та в настільний теніс в обідню перерву.

Ми будемо тут. І буде #сезонбезстраху.

Наш звичний звіт за театральний сезон #безстраху влітку 2022 публічно так і не з’явився. Так само не сталася прем’єра, над якою ми почали працювати в січні; і проєкт про Крим не відбувся; і вперше за 5 років ми не відзначили День народження Лесі Українки. Наші плани зруйнувало повномасштабне вторгнення росії в Україну.

Але, попри все, ми знайшли в собі сили згадати і назвати все, що з нами трапилося за цей рік. 

Як і багато українців та українок, ми робили і робимо все можливе, аби тримати наш тил у цій війні проти росії.

ПРЕМ’ЄРИ

1. “Війна, що змінила Рондо” (драматургиня – Марен Сімонейт, режисер – Андре Ерлен);
2. «Imperium delendum est» (режисер – Дмитро Захоженко).

Уявіть: людина з, повною кришталевих келихів, тацею в руках. Уявіть, що вона на кораблі. Під час 7-бального шторму. В келихах – залишки питної води. Обережно, бо берег – не близько.  

Це могла б бути метафора нашого світу, який втрачає свої цінності і котиться під три чорти. Хоча цьогоріч реальність вперто доводить: вигадувати метафори – марна справа. Все одно стрічка новин вражає/лякає/обурює більше, ніж черговий фільм у 3D (який ви і так не побачите, бо в кіно не пускають).

От, наприклад, ми – театр. Хтось діє, хтось спостерігає. Раптом ця, дуже проста і на позір тривка, формула зламалась. Сьогодні ми анонсуємо новий сезон без найменшого уявлення, коли до нашої зали зайдуть глядачі. Без цієї взаємодії між людьми наша робота немає сенсу. Насправді ж, будь-яка робота не має сенсу.

Світ – крихкий. Остаточно. Без сумнівів. 

Кліматичні зміни – не вигадка масонів. Так, ми всі помремо. Війна з Росією. Так, 6-ий рік. Так. Він ніби-то актор. Так, вони можуть прийти до Львова, якщо їх не зупинити. Так, Її облили кислотою на вулиці. Так, Її побили і згвалтували у відділку. Так, Його застрелив працівник поліції. 

Так, ми продовжуємо працювати в театрі. 

Культура – це теж зброя? Так, потужна. Так, водночас – крихка. Так, це стало несподіванкою. 

Що робити, ймовірно, спитаєте ви. Уважніше слухати і дивитись, плавно діяти, глибше дихати і міцно тримати свою тацю крихкого. Ну, і, звичайно, мити руки.

Так, ми збираємось берегти одне одного і те крихке, що є між нами. 

ПРЕМ’ЄРИ

1. Апокаліптична мольфа “Галдамаш” за п’єсою Ольги Мацюпи “Екологічна балада”, (дебют режисерки Світлани Ілюк);
2. Вистава-тріп “Герої Хаосу”  (режисер – Дмитро Костюминський);
3. Драма “Top Girls” за п’єсою Керил Черчилл в перекладі Олесі Камишникової (режисер – Дмитро Захоженко);
4. “Я хочу життя” (драматургиня – Марен Сімонейт, режисер – Андре Ерлен у співпраці з Штефаном Х. Краффтом і Мар’яною Садовською).

ПЕРФОРМАТИВНІ ЧИТАННЯ

• “Назви не пам’ятаю” Катерини Пенькової (режисерка – Світлана Ілюк)
• “Свідки” Тадеуша Ружевича (режисерка – Світлана Ілюк)
• “Оперета” Вітольда Гомбровича (режисер – Дмитро Захоженко)
• “Ковзанка” Лаури Сінтії Черняускайте (режисер – Дмитро Захоженко)
• “Оперета” Вітольда Гомбровича (режисер – Дмитро Захоженко)

ГАЛЕРЕЯ СЦЕНОГРАФІЇ

• 8 виставок, серед яких Український павільйон в рамках Тбіліського бієнале сценографії, Спецпроєкт “Театральні афіші. Covid 19” та “Грузинська сценографія. Розірване коло”
• 12 онлайн-бесід зі сценографами та мистецтвознавцями, серед них Остап Лозинський, Ірина Несміянова, Сергій Маслобойщиков. 

У 2016 році команда Театру Лесі задекларувала – “ми – знову у грі!”. Відтоді театр залишався у своїх “незмінних координатах”, шукаючи “нові сенси”. В минулому сезоні ми продовжили нелегкий процес цих пошуків під слоганом #dramaticreconstruction.

Сьогодні ми ставимо перед собою новий виклик – стати сміливими! Новий сезон 2019/20 ми плануємо під слоганом “страх – стьоб – емансипація”.

Чому страх? Бо це одна з “невіддільних властивостей будь-якого буття”, якщо вірити Гегелю. Страх треба усвідомити, аби трансформувати його в мотив до роботи/ творчості/ руху.

Чому стьоб? Бо самоіронія і стьоб допомагають знизити напругу і додають легкості. Інколи цього виявляється достатньо, щоб зробити перший крок до звільнення від своїх страхів.

Тому емансипація – бо це саме про звільнення та пошук особистої свободи для тих, хто цього прагне – незважаючи на стать, вік, національність чи віросповідання.

Емансипований театр, який він? Наразі ми думаємо, що це – театр, який творять сміливі, десь навіть зухвалі люди, які не бояться бути чесними та відповідальними один перед одним та перед собою.

Ми потребуємо емансипованого глядача. Тому ми хочемо разом з тобою рухатися до стану, коли зможемо без страху говорити про наші колективні травми з минулого, вирішувати проблемні питання з теперішнього та уявляти, а тим самим, програмувати спільне майбутнє.

Ми потребуємо емансипованих актОрів і Акторів, адже працюватимемо не тільки над виставами. Будемо створювати партисипативні проекти, перформанси, перформативні читання п’єс; слухати лекції, дивитись кіно, відкривати виставки, вести дискусії, писати і читати тексти, досліджувати себе, ділитись досвідом і знаннями, подорожувати. В цьому сезоні нам уже пообіцяли скласти компанію: Роза Саркісян, Ігор Білиць, Андре Ерлен, Антон Литвинов, Мар’яна Садовська. Приєднуйся!

ПРЕМ’ЄРИ

1. “Мої родичі та інші покидьки” за п’єсою “Мать Горького” Лєни Лягушонкової (режисер – Ігор Білиць);
2. “Уявні маршрути Львовом”  авторка ідеї та драматургиня – Вікторія Миронюк;
3. “From Germany With Love”  автори перформансу – Андре Ерлен та Штефан Х. Крафт; 
4. “Макбет”  драма Андрія Бондаренка та Лєни Лягушонкової за мотивами п’єси Шекспіра (режисерка – Роза Саркісян);
5. “Філоктет. Античний рейв” за текстами Софокла та Гайнера Мюллера (режисер – Дмитро Захоженко);
6. “Дами чекають”  за однойменною п’єсою Сиббіле Берг (режисер – Дмитро Захоженко);
7. “Сни літньої ночі” за однойменою п’єсою Шекспіра (драматургиня – Оксана Данчук, режисер – Дмитро Захоженко). 

ПЕРФОРМАТИВНІ ЧИТАННЯ

1. «Я, Аліса» Марціна Диясінського (режисерка – Анна Єпатко), 
2. «Час – заточене коло» Герти Мюллер (режисерка  – Ісабель Меркулова), 
3. «Професіонал» Душана Ковачевича (режисер –  Дмитро Наумець),
4. «Файнванбляйн» Вероніки Мурек (режисер  – Дмитро Наумець), 
5. «Там, далеко» Керил Черчилл (режисерка –  Світлана Ілюк), 
6. «Ти бачиш привидів» Йорга Менке-Пайтцмеєра (режисерка –  Софія Лешишак), 
7. «Остання стрічка Креппа» Семюеля Бекета (режисер та читець – Остап Сливинський).

ОНЛАЙН-ЧИТАННЯ

• «Саньок» Оксани Гриценко (режисерка – Світлана Ілюк);
• “Назви не пам’ятаю” Катерини Пенькової (режисерка – Світлана Ілюк);
• “Воїн з ботанічного саду” Костянтина Капошиліна (режисерка – Світлана Ілюк).
•  “Чапаєв і Василіса” Лєни Лягушонкової (режисер – Дмитро Захоженко);
•  “Покидьки” Катерини Пенькової (режисер – Дмитро Захоженко).

ГАЛЕРЕЯ СЦЕНОГРАФІЇ
У рамках роботи Галереї сценографії за цей сезон, окрім виставок, створено моновиставу “Інтерв’ю з другом” за текстом Андрія Бондаренка. Крім цього. двічі відбулось сценічне читання п’єси “Березень” (п’єса – Ірина Васьковська, режисер – Олег Онещак).

Це не просто тема сезону. Це – довготривале надзавдання. Це – творення змін. 

Сьогодні – це наш процес.
Чому хештег? Тому, що в нашу швидкоплинну епоху цей простий значок дає змогу групувати і об‘єднувати – людей, ідеї, історії.  І для нас це важливо.
Чому dramatic?
Ми переконані, що драмам є місце на сцені.  Але будь-який процес реформації це свого роду драма, де  завжди – як у класика – «з журбою радість обнялись». І ми це усвідомлюємо.
Чому, врешті, реконструкція?
Бо цей процес дає змогу замінювати несправне, усувати застаріле, руйнувати перешкоди і втілювати зміни. А разом з тим – дозволяє зберігати найцінніше та надавати нових сенсів. І ми цього прагнемо.
Театр Лесі в процесі #DramaticReconstruction – і ви разом з нами!

ПРЕМ’ЄРИ

• “Горизонт 200”  (режисерка – Олена Апчел, текст – Оксана Данчук та Олена Апчел)
• “Timetravellers” (режисер – Джек Кловер, текст – Анастасія Косодій);
• “Люди” (режисер – Василь Колісник, текст – Моніка Каньова)

ПЕРФОРМАТИВНІ ЧИТАННЯ 

• “Дурний Микола” Людмили Тимошенко (режисерка – Світлана Ілюк);
• “Той готель за горою” Андрія Бондаренка (режисер – Богдан Грицюк);
• “ПГТ” Лєни Лягушонкової (режисер – Василь Колісник);
• “Повія” Ігоря Білиця (режисер – Назар Павлик). 
• “Нюрнберг” за п’єою Войцеха Томчека – перформативне читання в режисурі Олени Апчел;
• “ВРУбайся, або Розпускати чи не розпускати – ось у чому питання” за текстом стенограми зустрічі Президента України з головами фракцій ВРУ (реж. Ігор Білиць).

ГАЛЕРЕЯ СЦЕНОГРАФІЇ
У цьому сезоні в Театрі Лесі відкрився новий простір – Галерея сценографії.  Тут часто проходитимуть відкриті лекції, виставки, обговорення,а також перформативні читання. Першими перформативними читаннями стали: 

• “Сонячна лінія” Івана Вирипаєва 
• “Жінка в коконі” Андрія Козака
• “Інтерв’ю з другом” Андрія Бондаренка 

ПРЕМ’ЄРИ

• “Калігула” за Альбером Камю (режисер – з.д.м. України Олексій Кравчук)
•  “Різдвяна історія” за Чарльзом Діккенсом(режисерка  – Олена Апчел);
• “боженька” за Валерієм Пєчєйкіним (режисер – Ігор Білиць).

ПРЕМ’ЄРИ

• “Любов)” – за мотивами драми Лесі Українки “Блакитна троянда” (режисер – Артем Вусик);
• “Слава героям?” – за п`єсою Павла А’є (режисер – заслужений діяч мистецтв України Олексій Кравчук);
• “Людина в підвішеному стані” – за драматургією Павла Ар’є (режисер – Ігор Білиць);

ПРЕМ’ЄРИ

• драма “Баба Пріся” – Павла Ар’є (режисер – заслужений діяч мистецтв України Олексій Кравчук);
• “Перетворення” – за новелою Франца Кафки (режисер – Артем Вусик).