ГЕРОЇ ХАОСУ

Залишити Коментар

місце – велика сцена
тривалість – 2 години 20 хвилин з антрактом
вікове обмеження – 18+

режисер і сценограф – Дмитро Костюминський
драматург – Максим Максимчук
хореограф – Віктор Рубан
композитор – Геннадій Бойченко
світло та відео – BLCk BOX
продюсерка – Вероніка Склярова
керівниця художньо-постановочної частини, художниця з костюмів – Марія Антоняк
освітлювачі – Вікторія Романчук, Артур Темченко
звукорежисери – Остап Шупер, Володимир Помірко
помічниця режисера – Світлана Ілюк 
медіа забезпечення – Владислав Білоненко
костюмери – Галина Гладун, Діана Янчук
кравчиня – Тетяна Калініченко
реквізиторка – Марта Божик
художниці-оформлювачки – Ірина Полянська, Вікторія Романчук
художник-конструктор, інженер, робота з металом і деревом – Сергій Столярук
монтувальники – Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Ростислав Колачник, Сергій Литвиненко 
головна адміністраторка – Ірина Чаниж
PR – Ольга Смульська, Вікторія Солов’юк
дизайн – Олена Коновал

Діють: Микола Береза, Віталій Гордієнко, Зоряна Дибовська, Анна Єпатко, Андрій Кравчук, Роман Кривдик, Катерина Кудлач, Софія Лешишак, Сергій Литвиненко Ісабель Меркулова, Василь Сидорко, Оксана Цимбаліст

Як стати героєм?

Здійснити щось видатне? Винайти вакцину від раку? Завоювати олімпійську медаль? Знешкодити ворога? Врятувати кошеня? Поступитися місцем в трамваї? Вбити іншого героя?  

Яким героєм стати? 

Головним чи другорядним? Реальним чи вигаданим? Персональним чи національним? До смерті чи посмертно? На годину,? На день? Доки не оновиться френдстрічка?

Як бути героєм? 

Почесно? Обтяжливо? Неможливо? Можливо стати, але неможливо бути?

Стати героєм чи залишитись людиною? Дихотомія? Амбівалентність? 

Де місце героя?  Воно завжди вільне.

Герой не має віку. Герой не має статі. Герой має безліч імен та облич

Вистава “Герої Хаосу” – частина всеукраїнського проєкту «Українська Одіссея», який створюється на основі поеми Гомера «Одіссея». П’ять вистав в рамках цього проєкту будуть інтерпретовані та інтегровані в сучасні реалії нашої країни. Вони будуть створені у Львові, Харкові, Одесі та Києві. 

Вистава реалізована за підтримки програми “Фокус на культуру” Львівської міської ради.

Дмитро Костюминський – режисер, актор, сценограф, засновник театральної компанії Dollmen. 2017-2019 – головний режисер та арт директор театрального простору ТЕО, м. Одеса. У 2006 році закінчив Державний інститут мистецтв і дизайну мистецтв ім. М. Бойчука. У період з 2004 по 2015 роки він був головним сценографом, постановником і актором театру «DAKH». Як актор брав участь у 12 виставах, безлічі виставок, культурних акціях та міжнародних фестивалях. У 2007-2013 роках був директором фестивалю сучасного мистецтва „GOGOL FEST”. Як режисер створив вистави: “Гамлет. Вавилон”, “Іфігенія в Тавриді”,  “Наречена для терориста”, “Іфігенія. Апофеоз”, “Вакханки”, «Страсті за дівчинкою з сірниками», «ДНІПРометей повсталий» та інші шоу та перформанси, які відбувалось у різних країнах Європи. Як технічний керівник, художник-постановник та арт-директор, співпрацював із сучасною художньою лабораторією «Бурса», галереєю мистецтв «Лавра», Новим театром на Печерську в Києві. Як дизайнер та арт-директор працює над фільмами та телепроектами в найбільших продакшинах країни. Номінований на театральну премію «Золота Пектораль» як кращий сценограф України. 

Максим Максимчук – театральний режисер, драматург і автор. Вивчав театр у Празі, Франкфурті, Відні та Брно. Співпрацював з чеським театром Relikty, зокрема над проєктом «War-in-progress» про медійне висвітлення війни в Україні. Створював театральні та театралізовані проєкти у різних жанрах – від аудіопрогулянок до інсталяцій.

Віктор Рубан – хореограф, дослідник, режисер, куратор, перформер, танцівник, викладач, коуч та продюсер. Генеральний директор “Ruban Production ITP”, програмний директор та співзасновник міжнародної платформи сценічного мистецтва “Імпульс трансформації”. Ментор навчальної програми курсу підвищення кваліфікації “Теорія та практика арт-терапії: розмаїття підходів” від “Всеукраїнської арт-терапевтичної ассоціації” (танцювально-рухова терапія та тілесно-орієнтовний підхід). Програмний та художній керівник простору #KyivDanceResidency – міжнародної платформи для мистецтва та досліджень, що працюють із рухом, а також досліджень тілесних, танцювальних та перформативних практик. Аспірант культурології “Інституту проблем сучасного мистецтва”.

Геннадій Бойченко – композитор. Навчався в Одеському художньому училищі ім. М.Б. Грекова за фахом живописця та в Одеській національній музичній академії ім. Нежданової на фортепіано-теоретичному відділі, кафедра культурології. У 2014 створив проект актуальної електронної музики – Potreba, де поєднує надбання інтелектуальної та високохудожньої електроніки з доступною формою танцювальної музики. Тоді ж випустив першу 7 дюймової платівки «Waltz» на лейблі Muscut, а також здійснив діджитал-реліз «Ab Pharmacy», на тому ж лейблі. У 2016 записав альбом «Ode to the sea». У 2018 почав працювати звукорежисером в театральному просторі ТЕО (м. Одеса), де написав музику до багатьох проектів.

BLCk BOX – київська арт-студія нових медій. Спеціалізується на VJ-їнгу, мультимедійних інсталяціях та сценографії для фестивалів та різних подій. Працюючи з інноваційними технологіями студія створює високоякісний контент та вражаючі аудіовізуальні шоу. З 2015 року студія співпрацює з найвідомішими українськими техно-фестивалями і клубами: Rhythm Buro, Next Sound, Closer, Brave factory, and СХЕМА.

Вероніка Склярова – програмна-директорка фестивалю Parade-fest, продюсерка, культурна менеджерка, експертка УКФ. Кураторка мистецьких та освітніх проєктів, науково-практичних конференцій, виставок. Зокрема багато років співпрацює з фестивалями “Gogolfest”, “PlanB fest”, та ін. Учасниця низки міжнародних резиденцій, фестивалів (Німеччина, Словенія, Польща, Франція та ін.). Як культурна журналістка співпрацює з всеукраїнськими медіа (YABL, uaculture.org, та ін.). Співорганізаторка проєкту “Безпечний театр: лабораторія нових правил гри”. Лекторка з  сучасного мистецтва, фандрайзингу, проектного менеджменту.

Прем’єра – 26 грудня 2020

дами чекають_театр лесі

ДАМИ ЧЕКАЮТЬ

Залишити Коментар

вистава за п’єсою Сибілле Берґ
місце – бутафорський цех
тривалість – 1 год 30 хв

Драматургиня – Сибілле Берґ
Перекладачка – Наталка Сняданко
Режисер – Дмитро Захоженко
Сценограф, художник з костюмів – Олексій Хорошко
Медіа-художниця – Діана Ходячих
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер
Медіа-забезпечення – Владислав Білоненко
Керівниця художньо-постановочної частини – Марія Антоняк
Реквізиторка – Марта Божик
Монтувальники – Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Сергій Литвиненко
Костюмери – Галина Гладун, Діана Янчук
Помічниця режисера – Світлана Ілюк
PR – Вікторія Солов’юк
Головна адміністраторка – Ірина Чаниж
Дизайн – Вікторія Солов’юк

Діють:
Пані Мерц-Дульшманн, пані Луманн, пані Тьосс, пані Ґрау – Оксана Цимбаліст
Чоловік – Михайло Понзель

Історії про мрії і тривоги від чотирьох випадкових жінок, котрі на мить вивільнились з лещат щоденної рутини.  Історії про чоловіків, які зазвичай розповідають в день 8-го березня. 
Історії про своє тіло, які інколи розповідають, сидячи в салоні краси. Історії кар’єрного росту і карколомних падінь, які показують зворотний бік життя кожної з них –  сексуальної красуні, милої домогосподарки, завзятої професіоналки та люблячої матері. 
Історії про те, як, насправді, складно чоловікам і жінкам жити поруч щасливо і поважати одне одного. 
Так, в цій п’єсі є чоловік і він помирає в кінці. Так, це – спойлер, але це очевидно від початку, без огляду на вашу стать. 

Прем’єра – 7 березня 2020

Переклад та читання п’єси відбувалося в рамках проекту FIT театру Лесі та за підтримки Гете-Інституту в Україні.

"Якщо говорять коні про кохання…"

Сумний та іронічний залаштунковий хіт Oxana Cymbalist. Почути його та ще багато всього можна буде 8-ГО та 9-ГО ЛИСТОПАДА на Дами чекають. Перформативне читання.Квитки тут:8/11 – https://cutt.ly/Nem1iBD9/11 – https://cutt.ly/Nem1sszP.S. І якщо персонажка з п'єси переконана, що варто дбати про свою зовнішність, то ми впевнені, що, в першу чергу, треба пам'ятати про льодяники від кашлю та внутрішню красу.

Geplaatst door Театр Лесі Українки op Donderdag 7 november 2019

ДАМИ ЧЕКАЮТЬ

Залишити Коментар

Перформативне читання “Дами чекають” Сибілле Берг
Місце – бутафорський цех
Тривалість – 1 год 30 хв

Драматургиня – Сібілле Берґ
Перекладачка – Наталка Сняданко
Режисер – Дмитро Захоженко
Сценограф, художник з костюмів – Олексій Хорошко
Медіа-художниця – Діана Ходячих
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер
Медіа-забезпечення – Владислав Білоненко
Керівниця художньо-постановочної частини – Марія Антоняк
Реквізиторка – Марта Божик
Монтувальники – Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Сергій Литвиненко
Костюмери – Галина Гладун, Діана Янчук
Помічниця режисера – Світлана Ілюк
PR – Вікторія Солов’юк
Головна адміністраторка – Ірина Чаниж
Дизайн – Вікторія Солов’юк

Діють:
Пані Мерц-Дульшманн, пані Луманн, пані Тьосс, пані Ґрау – Оксана Цимбаліст
Чоловік – Михайло Понзель

Історії про мрії і тривоги від чотирьох випадкових жінок, котрі на мить вивільнились з лещат щоденної рутини.  Історії про чоловіків, які зазвичай розповідають в день 8-го березня. 
Історії про своє тіло, які інколи розповідають, сидячи в салоні краси. Історії кар’єрного росту і карколомних падінь, які показують зворотній бік життя кожної з них –  сексуальної красуні, милої домогосподарки, завзятої професіоналки та люблячої матері. 
Історії про те, як, насправді, складно чоловікам і жінкам жити поруч щасливо і поважати одне одного. 
Так, в цій п’єсі є чоловік і він помирає в кінці. Так, це – спойлер, але це очевидно від початку, без огляду на вашу стать. 

Переклад та читання п’єси відбувалося в рамках проекту FIT театру Лесі та за підтримки Гете-Інституту в Україні.

"Якщо говорять коні про кохання…"

Сумний та іронічний залаштунковий хіт Oxana Cymbalist. Почути його та ще багато всього можна буде 8-ГО та 9-ГО ЛИСТОПАДА на Дами чекають. Перформативне читання.Квитки тут:8/11 – https://cutt.ly/Nem1iBD9/11 – https://cutt.ly/Nem1sszP.S. І якщо персонажка з п'єси переконана, що варто дбати про свою зовнішність, то ми впевнені, що, в першу чергу, треба пам'ятати про льодяники від кашлю та внутрішню красу.

Posted by Театр Лесі Українки on Thursday, November 7, 2019

ФІЛОКТЕТ. АНТИЧНИЙ РЕЙВ

Залишити Коментар

за п’єсами Софокла і Гайнера Мюллера
місце – мала сцена
тривалість – 1 година 50 хвилин без антракту
для повнолітніх глядачів

Режисер – Дмитро Захоженко
Сценограф – Олексій Хорошко
Художники з костюмів – Марія Антоняк, Олексій Хорошко
Перекладач п’єси Софокла – Андрій Содомора
Перекладачка п’єси Гайнера Мюллера – Ніна Захоженко
Музичне оформлення – Оксана Цимбаліст
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер

Діють
Зевс – Дмитро Наумець
Афродіта – Оксана Цимбаліст
Діоніс – Сергій Литвиненко
Ерос – Василь Сидорко
Арей – Роман Кривдик
Аід – Михайло Понзель
Гермес – Андрій Кравчук

Що відрізняє людей від мавп? Люди ходять в барбер-шопи, спа-салони, інколи до церкви та на виборчі дільниці. Люди мають аккаунт на фб та бажання цілеспрямовано знищувати одне одного просто зі спортивного інтересу. Найголовніше, у нас є здатність вигадувати історії, оповіді, міти. Наприклад, такий. Отруйна змія вкусила героя війни за ногу. Рана не гоїться, гниє і смердить так, що ніхто не може перебувати поруч. Героя війни ізолюють на острові, де він страждає від фізичного болю, самотності і комплексу жертви. Але настає момент, коли всі розуміють: без нього війна не завершиться. Герой повинен вирішити: залишитися страждати на острові, чи повернутись і допомогти тим, хто його сюди запроторив. Складний вибір. 
Пафосний – сказали б давні греки. 
Особисте VS Політичне – написали б у XX столітті. 
У міфах по-простому й не буває – казала вчителька зарубіжної літератури.
В житті, на жаль, теж –  відповів би Гайнер Мюллер. 
Ні, він би ніколи не сказав таку банальність – скажуть театрознавці. 
Що розумного міг сказати цей комуняка – скажуть націоналісти.
Що він, взагалі, знає про війну – скажуть ветерани.
Треба було частіше ходити в театр –  скаже Аїд, відкриваючи вам двері.

“Ненависть ця – то знак, що ти любив”

Прем’єра – 28 лютого 2020 року

ФІЛОКТЕТ. АНТИЧНИЙ РЕЙВ

Залишити Коментар

за п’єсами Софокла і Гайнера Мюллера
місце – мала сцена
тривалість – 1 година 50 хвилин без антракту
для повнолітніх глядачів

Режисер – Дмитро Захоженко
Сценограф – Олексій Хорошко
Художники з костюмів – Марія Антоняк, Олексій Хорошко
Перекладач п’єси Софокла – Андрій Содомора
Перекладачка п’єси Гайнера Мюллера – Ніна Захоженко
Музичне оформлення – Оксана Цимбаліст
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер

Діють
Зевс – Дмитро Наумець
Афродіта – Оксана Цимбаліст
Діоніс – Сергій Литвиненко
Ерос – Василь Сидорко
Арей – Роман Кривдик
Аід – Михайло Понзель
Гермес – Андрій Кравчук

Що відрізняє людей від мавп? Люди ходять в барбер-шопи, спа-салони, інколи до церкви та на виборчі дільниці. Люди мають аккаунт на фб та бажання цілеспрямовано знищувати одне одного просто зі спортивного інтересу. Найголовніше, у нас є здатність вигадувати історії, оповіді, міти. Наприклад, такий. Отруйна змія вкусила героя війни за ногу. Рана не гоїться, гниє і смердить так, що ніхто не може перебувати поруч. Героя війни ізолюють на острові, де він страждає від фізичного болю, самотності і комплексу жертви. Але настає момент, коли всі розуміють: без нього війна не завершиться. Герой повинен вирішити: залишитися страждати на острові, чи повернутись і допомогти тим, хто його сюди запроторив. Складний вибір. 
Пафосний – сказали б давні греки. 
Особисте VS Політичне – написали б у XX столітті. 
У міфах по-простому й не буває – казала вчителька зарубіжної літератури.
В житті, на жаль, теж –  відповів би Гайнер Мюллер. 
Ні, він би ніколи не сказав таку банальність – скажуть театрознавці. 
Що розумного міг сказати цей комуняка – скажуть націоналісти.
Що він, взагалі, знає про війну – скажуть ветерани.
Треба було частіше ходити в театр –  скаже Аїд, відкриваючи вам двері.

“Ненависть ця – то знак, що ти любив”

Прем’єра – 28 лютого 2020 року

МАКБЕТ

Залишити Коментар

місце – мала сцена
тривалість  – 2 години 30 хвилин з антрактом
для глядачів, яким виповнилося 18 років

Драматургія – Андрій Бондаренко і Лєна Лягушонкова за мотивами п’єси Вільяма Шекспіра
Режисерка – Роза Саркісян
Сценограф – з. д. м. України Мар’ян Савіцький
Художниця з костюмів – Діана Ходячих, Діана Янчук
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер
Асистентка драматургів – Катерина Сегет

Асистент режисерки – Михайло Понзель
Відеозйомка – Владислав Білоненко

Діють:
Макбет – Михайло Понзель
Леді Макбет, Відьма – Надія Калинюк
Леді Дункан, Відьма – Таїсія Малахова
Леді Макдуф, Відьма – Ксенія Арнаут
Банко, Котик, Офіціант – Назар Бонящук
Ленокс – Данило Хромов
Малкольм, М’ясник, Солдат, Дреґ Квін  – Ростислав Колачник

Коли закінчується війна, постають питання: що робити з полоненими? Що робити зі зрадниками? Як засівати поля? Ти можеш подумати про це завтра. Це завтра ти зробиш щось вартісне, тебе поважатимуть і любитимуть, а на голові сяятиме золота корона. Завтра тебе покажуть по тєліку. Завтра справедливість переможе. Завтра ти зможеш грати на гітарі, бо мріяла про це з дитинства. Завтра ти станеш вільним. Завтра, завтра, завтра… 
А що робить тебе вільним? Втеча? Влада? Або – любов? Чи можна бути наполовину вільним? Наполовину королем? Наполовину другом?  
Завтра, завтра, завтра… Але завтра Бірнамський ліс піде на Дунсінан, а здоровенний кріль вискочить на дорогу і спитає: «Що таке – емансипація?»
Або – тут і зараз. Коли три стрьомні жінки пропонують тобі щось, що ти, може, й заслужив, не спіши радіти.

Андрій Бондаренко – драматург, доктор філософії. Пише п’єси з 2012 р. Дебютний текст “Літній сум” був надрукований у скороченому вигляді у часописі “Українська культура” #4, 2013. Зі своїми текстами неодноразово потрапляв у шорт-лісти українських драматургічних фестивалів – “Тиждень актуальної п’єси” та  “Драма. UA”. Захоплюється творчістю Платона та Лани Дель Рей. Зняв фільм “Ніч з Наталею” за своєю п’єсою “Інтерв’ю з другом”. За словами друга-штукатура: фільм, п’єса і автор – гамно.

Лєна Лягушонкова закінчила істфак ЛНУ  імені Т. Шевченка у м.Луганськ та працювала вісім років у казино. Перше публічне читання п’єси Лєни Лягушонкової відбулося на фестивалі Тиждень актуальної п’єси у 2018 році. Тричі намагалася написати текст про Голокост і тричі відкидала цю ідею. Любить історію Давнього Риму, але пише про “тут і зараз”. Страждає через власну недосконалість та любить котиків, бо вони – досконалі. Мріє створити текст вистави за коміксом. Впала в канал у Венеції. 

Роза Саркісян – режисерка-постановниця Івано-Франківського національного драматичного театру імені І. Франка, кураторка. Вивчала соціологію в ХНУ імені В. Каразіна та режисуру драматичного театру в ХНУМ імені П. Котляревського. Учасниця численних міжнародних майстер-класів, лабораторій, освітніх програм. Режисерка близько двох десятків вистав в різних містах України. Найвідоміші з них: “Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду…” (спільно з Агнєшкою Блонською, драматурги –  Йоанна Віховська, Дмитро Левицький), “Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи” (драматургиня – Йоанна Віховська за темами твору “За дверима” Ельфріде Єлінек), “Прихоз 4:48” за п’єсою Сари Кейн. Любить каву з молоком. Без цукру. Червона шапочка сучасного українського театру.

МАКБЕТ: А хіба на війні бувають хороші хлопчики?

Прем’єра – 7 лютого 2020 року

МАКБЕТ

Залишити Коментар

місце – мала сцена
тривалість  – 2 години 30 хвилин з антрактом
для глядачів, яким виповнилося 18 років

Драматургія – Андрій Бондаренко і Лєна Лягушонкова за мотивами п’єси Вільяма Шекспіра
Режисерка – Роза Саркісян
Сценограф – з. д. м. України Мар’ян Савіцький
Художниця з костюмів – Діана Ходячих, Діана Янчук
Художники з освітлення – Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер
Асистентка драматургів – Катерина Сегет

Асистент режисерки – Михайло Понзель
Відеозйомка – Владислав Білоненко

Діють:
Макбет – Михайло Понзель
Леді Макбет, Відьма – Надія Калинюк
Леді Дункан, Відьма – Таїсія Малахова
Леді Макдуф, Відьма – Ксенія Арнаут
Банко, Котик, Офіціант – Назар Бонящук
Ленокс – Данило Хромов
Малкольм, М’ясник, Солдат, Дреґ Квін  – Ростислав Колачник

Коли закінчується війна, постають питання: що робити з полоненими? Що робити зі зрадниками? Як засівати поля? Ти можеш подумати про це завтра. Це завтра ти зробиш щось вартісне, тебе поважатимуть і любитимуть, а на голові сяятиме золота корона. Завтра тебе покажуть по тєліку. Завтра справедливість переможе. Завтра ти зможеш грати на гітарі, бо мріяла про це з дитинства. Завтра ти станеш вільним. Завтра, завтра, завтра… 
А що робить тебе вільним? Втеча? Влада? Або – любов? Чи можна бути наполовину вільним? Наполовину королем? Наполовину другом?  
Завтра, завтра, завтра… Але завтра Бірнамський ліс піде на Дунсінан, а здоровенний кріль вискочить на дорогу і спитає: «Що таке – емансипація?»
Або – тут і зараз. Коли три стрьомні жінки пропонують тобі щось, що ти, може, й заслужив, не спіши радіти.

Андрій Бондаренко – драматург, доктор філософії. Пише п’єси з 2012 р. Дебютний текст “Літній сум” був надрукований у скороченому вигляді у часописі “Українська культура” #4, 2013. Зі своїми текстами неодноразово потрапляв у шорт-лісти українських драматургічних фестивалів – “Тиждень актуальної п’єси” та  “Драма. UA”. Захоплюється творчістю Платона та Лани Дель Рей. Зняв фільм “Ніч з Наталею” за своєю п’єсою “Інтерв’ю з другом”. За словами друга-штукатура: фільм, п’єса і автор – гамно.

Лєна Лягушонкова закінчила істфак ЛНУ  імені Т. Шевченка у м.Луганськ та працювала вісім років у казино. Перше публічне читання п’єси Лєни Лягушонкової відбулося на фестивалі Тиждень актуальної п’єси у 2018 році. Тричі намагалася написати текст про Голокост і тричі відкидала цю ідею. Любить історію Давнього Риму, але пише про “тут і зараз”. Страждає через власну недосконалість та любить котиків, бо вони – досконалі. Мріє створити текст вистави за коміксом. Впала в канал у Венеції. 

Роза Саркісян – режисерка-постановниця Івано-Франківського національного драматичного театру імені І. Франка, кураторка. Вивчала соціологію в ХНУ імені В. Каразіна та режисуру драматичного театру в ХНУМ імені П. Котляревського. Учасниця численних міжнародних майстер-класів, лабораторій, освітніх програм. Режисерка близько двох десятків вистав в різних містах України. Найвідоміші з них: “Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду…” (спільно з Агнєшкою Блонською, драматурги –  Йоанна Віховська, Дмитро Левицький), “Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи” (драматургиня – Йоанна Віховська за темами твору “За дверима” Ельфріде Єлінек), “Прихоз 4:48” за п’єсою Сари Кейн. Любить каву з молоком. Без цукру. Червона шапочка сучасного українського театру.

МАКБЕТ: А хіба на війні бувають хороші хлопчики?

Прем’єра – 7 лютого 2020 року

From Germany With Love

Залишити Коментар

місце – велика сцена
приблизна тривалість – 1 година 45 хвилин без антракту
вистава відбувається українською мовою

Автори перформансу: Андре Ерлен і Штефан X. Крафт

Ви чули коли-небудь про місто Зенфтенберг? Ні? Не хвилюйтесь, потренувавшись кілька разів ви зможете правильно вимовити його назву.
Більше того, завдяки театру Лесі маєте шанс відкрити для себе це маленьке місто між Дрезденом і Берліном.
Його мешканці відправили вам посилку, наповнену відбитками їхнього життя в Брандербурзі – однієї з федеративних земель в Німеччині з великим вугільним басейном. Розкриваючи її, ви познайомитесь з молодою жінкою, яка поїхала із Зенфтенбергу  аж до Австралії, аби стати пекарем, а потім повернулась і відкрила найкращу пекарню в місті. Перед вами також постане старий чоловік, який колись очолював шахту, а тепер керує шахтарським хором, всі учасники якого мають понад 80 років. Вам навіть пощастить почути одну з їхніх улюблених пісень. Ви зустрінете двох дуже яскравих 10-річних хлопчиків, соціального працівника, молоду маму, місцеву вчительку і багатьох інших. Ви покуштуєте те, що люблять їсти мешканці Зенфтенбергу, і врешті-решт, сподіваємось, (в)пізнаєте частинку їхнього життя – сліди печалей і радостей людей з маленького міста за 1500 кілометрів від нас. І, можливо, географія перестане мати таке велике значення.

Прем’єра – 1 лютого 2020 року 

“From Germany With Love” – перша частина українсько-німецького театрального проекту “Прикордонні території – ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після”.
Проект реалізовують троє партнерів: Театр Лесі Українки (м. Львів, UA),Театр Нова Сцена/Die Neue Bühne (м. Зенфтенберг, GE) та Незалежний театр Futur3 (м. Кельн, GE).
Метою співпраці є міжкультурне спілкування, обмін досвідом та налагодження нових форм комунікації через театральні копродукції.
Впродовж 2020-2021 років буде створено ще дві копродукції.
Проект відбувається за підтримки Фонду Допельпас/Fond DoppelPass (GE)

Андре Ерлен – театральний діяч. Народився у 1974 році  в Німеччині. Закінчив Kunstakademie Düsseldorf, клас живопису та теорії мистецтва професора Герхарда Мерца. В 1995-2001 рр. був членом Actors´ Studio Pulheim. Брав участь у Studio’s German-Polish, освітній програмі, яка передбачала співпрацю з Театральною школою Кракова і Театром Гардженіце та навчання в Єжи Штура, Кристофа Міклашевський та співачки Ольги Швайгер. У 2002 році починає створювати музичні і театральні перформанси з українською співачкою і композиторкою Мар’яною Садовською. З 2004 року – художній спів-керівник експериментального театру Futur3, член-засновник театральної мережі Freihandelszone (м. Кельн). З 2006 року – художній спів-керівник та куратор міжнародного театрального фестивалю танцю та театру GLOBALIZE:COLOGNE. Учасник багатьох мистецьких платформ в Європі та Азії. Отримав кілька нагород за акторську майстерність та режисуру. Проводив семінари для акторів на International workshop festival Tel Aviv Israel та у Принстонському університеті, США. З 2016 року працює викладачем акторської майстерності  у Theaterakademie Köln. 
Штефан Х. Крафт – актор, режисер та викладач акторської майстерності. Народився 1966 року у Фрайбурзі. Навчався в Університеті Кельну. Пізніше студіював акторську майстерність та режисуру у Німеччині та Швейцарії. У 1992-2004рр – учасник швейцарської театральної компанії «Theater pour le moment», постановки якої відомі своїм експериментальним підходом до мови та руху. Гастролював в Німеччині, Франції, Великобританії, Польщі, Греції, Бельгії, Індонезії та Сінгапурі. З 1997 по 2003 рік був директором театральної частини Kulturhallen Dampfzentrale в Берні (Швейцарія). Співпрацює з великими театральними колективами Німеччини та Швейцарії та є одним із засновників театральної компанії Futur3 (Кельн) та Freihandelszone ensemble netzwerk (Кельн). Співкуратор міжнародних театральних фестивалів GLOBALIZE:COLOGNE and URBÄNG!. Викладає акторську майстерність для дітей і для студентів у Drama School DER KELLER в Кельні.Окрім праці в театрі, любить проводити час з улюбленими людьми і сидіти на березі Північного моря. 

From Germany With Love

Залишити Коментар

місце – велика сцена
приблизна тривалість – 1 година 45 хвилин без антракту
вистава відбувається українською мовою

Автори перформансу: Андре Ерлен і Штефан X. Крафт

Ви чули коли-небудь про місто Зенфтенберг? Ні? Не хвилюйтесь, потренувавшись кілька разів ви зможете правильно вимовити його назву.
Більше того, завдяки театру Лесі маєте шанс відкрити для себе це маленьке місто між Дрезденом і Берліном.
Його мешканці відправили вам посилку, наповнену відбитками їхнього життя в Брандербурзі – однієї з федеративних земель в Німеччині з великим вугільним басейном. Розкриваючи її, ви познайомитесь з молодою жінкою, яка поїхала із Зенфтенбергу  аж до Австралії, аби стати пекарем, а потім повернулась і відкрила найкращу пекарню в місті. Перед вами також постане старий чоловік, який колись очолював шахту, а тепер керує шахтарським хором, всі учасники якого мають понад 80 років. Вам навіть пощастить почути одну з їхніх улюблених пісень. Ви зустрінете двох дуже яскравих 10-річних хлопчиків, соціального працівника, молоду маму, місцеву вчительку і багатьох інших. Ви покуштуєте те, що люблять їсти мешканці Зенфтенбергу, і врешті-решт, сподіваємось, (в)пізнаєте частинку їхнього життя – сліди печалей і радостей людей з маленького міста за 1500 кілометрів від нас. І, можливо, географія перестане мати таке велике значення.

Прем’єра – 1 лютого 2020 року 

“From Germany With Love” – перша частина українсько-німецького театрального проекту “Прикордонні території – ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після”.
Проект реалізовують троє партнерів: Театр Лесі Українки (м. Львів, UA),Театр Нова Сцена/Die Neue Bühne (м. Зенфтенберг, GE) та Незалежний театр Futur3 (м. Кельн, GE).
Метою співпраці є міжкультурне спілкування, обмін досвідом та налагодження нових форм комунікації через театральні копродукції.
Впродовж 2020-2021 років буде створено ще дві копродукції.
Проект відбувається за підтримки Фонду Допельпас/Fond DoppelPass (GE)

Андре Ерлен – театральний діяч. Народився у 1974 році  в Німеччині. Закінчив Kunstakademie Düsseldorf, клас живопису та теорії мистецтва професора Герхарда Мерца. В 1995-2001 рр. був членом Actors´ Studio Pulheim. Брав участь у Studio’s German-Polish, освітній програмі, яка передбачала співпрацю з Театральною школою Кракова і Театром Гардженіце та навчання в Єжи Штура, Кристофа Міклашевський та співачки Ольги Швайгер. У 2002 році починає створювати музичні і театральні перформанси з українською співачкою і композиторкою Мар’яною Садовською. З 2004 року – художній спів-керівник експериментального театру Futur3, член-засновник театральної мережі Freihandelszone (м. Кельн). З 2006 року – художній спів-керівник та куратор міжнародного театрального фестивалю танцю та театру GLOBALIZE:COLOGNE. Учасник багатьох мистецьких платформ в Європі та Азії. Отримав кілька нагород за акторську майстерність та режисуру. Проводив семінари для акторів на International workshop festival Tel Aviv Israel та у Принстонському університеті, США. З 2016 року працює викладачем акторської майстерності  у Theaterakademie Köln. 
Штефан Х. Крафт – актор, режисер та викладач акторської майстерності. Народився 1966 року у Фрайбурзі. Навчався в Університеті Кельну. Пізніше студіював акторську майстерність та режисуру у Німеччині та Швейцарії. У 1992-2004рр – учасник швейцарської театральної компанії «Theater pour le moment», постановки якої відомі своїм експериментальним підходом до мови та руху. Гастролював в Німеччині, Франції, Великобританії, Польщі, Греції, Бельгії, Індонезії та Сінгапурі. З 1997 по 2003 рік був директором театральної частини Kulturhallen Dampfzentrale в Берні (Швейцарія). Співпрацює з великими театральними колективами Німеччини та Швейцарії та є одним із засновників театральної компанії Futur3 (Кельн) та Freihandelszone ensemble netzwerk (Кельн). Співкуратор міжнародних театральних фестивалів GLOBALIZE:COLOGNE and URBÄNG!. Викладає акторську майстерність для дітей і для студентів у Drama School DER KELLER в Кельні.Окрім праці в театрі, любить проводити час з улюбленими людьми і сидіти на березі Північного моря. 

МОЇ РОДИЧІ ТА ІНШІ ПОКИДЬКИ

Залишити Коментар

за п’єсою “Мать Горького” Лєни Лягушонкової
тривалість – 60 хвилин без антракту
місце – велика сцена
для глядачів, яким виповнилося 18 років!

Драматургиня – Лєна Лягушонкова
Режисер – Ігор Білиць
Сценограф – Володимир Стецькович
Художник з освітлення – Вікторія Гуч-Романчук, Артур Темченко
Художниця з костюмів – Ірина Полянська
Музичне оформлення – Остап Шупер, Володимир Помірко, Оксана Цимбаліст, Андрій Кравчук
Звукорежисери – Володимир Помірко, Остап Шупер

Діють:
V – Зоряна Дибовська, Софія Лешишак
W – Анастасія Лісовська, Оксана Цимбаліст
Грек – Андрій Кравчук, Роман Кривдик
Олег – Андрій Кравчук, Василь Сидорко
Діанка – Анна Єпатко, Катерина Кудлач
Мама V і W – Тетяна Фролова
Мама Діанки, жінки – Анастасія Лісовська, Ісабель Меркулова
Женька – Віталій Гордієнко, Михайло Понзель
Мужик, батько Діанки – Сергій Литвиненко, Василь Сидорко
Учасники та учасниці ВІА: Зоряна Дибовська, Андрій Кравчук, Роман Кривдик, Катерина Кудлач, Софія Лешишак, Оксана Цимбаліст

Дядько, який їздить на заробітки в Москву. Двоюрідний брат, який копає бурштин. Тітка, яка безкінечно надсилає передачки в тюрму синові-рецидивісту. Бабця, яка виховує дітей своєї непутящої дочки.
Вуйко, який відводить каналізаційні відходи прямо в річку. Сестра, яка двадцять років живе в Чехії і передає звідти прострочені продукти. Її чоловік, який вважає, що вона там торгує тілом.
Ні, ми не забираємо хліб в сценаристів шоу «Говорить Україна». Ми хочемо поговорити в театрі про долі наших родичів, близьких чи просто знайомих, яким трохи менше пощастило в житті. Бо в них була погана перша вчителька?
Бо вони не отримали вищу освіту? Бо батько був слабким? Бо мама не казала, що вони найкращі? Бо ходили тусуватись за гаражі замість бібліотеки? Бо вони є в кожного. Бо вони – це спосіб не втрачати зв’язок з реальністю.
Так, за них інколи соромно. Але цей сором відчуваємо ми. Значить, він про нас.

Що це за дивні речі родом з 90-х? Ми запитали в акторів та актрис Театру Лесі

Шо там по стілю, наші сучасні та прогресивні? Ніхто вже не розводить водичку Yuppi в очікуванні "Альфа"? Ніхто не грає в наклейки на лавочці біля під'їзду? Ніхто не замовляє в Миколая оту футболку з Лео із "Титаніка"?Разом з акторами та актрисами ми вирішили вам нагадати те дитинство, якого ми вже трохи відцуралися. Тож, будьте обережні, бо відео викликає ностальгійну сльозу за суворими 90-ми. Якщо захочеться більше – чекаємо вас 27-ГО ГРУДНЯ о 19:00 на Прем'єра. Мої родичі та інші покидьки (18+).Квитки шукайте тут – https://cutt.ly/areVVrm*************************************************************************************Ідея – В.О.В відділ Театр Лесі УкраїнкиЗнімання, монтаж – Віталік ГордієнкоЗвук – Василь КолісникСвітло – Viktoriia RomanchukАктори та актриси: Віталік Гордієнко, Kateryna Kudlach, Andriy Kravchuk, Isabel Merkulova, Sergiy Lytvynenko, Anna YepatkoP.S. Загадковий голос за кадром – Загін Кіноманів

Geplaatst door Театр Лесі Українки op Maandag 23 december 2019

Лєна Лягушонкова закінчила істфак ЛНУ ім. Шевченка у м. Луганськ та працювала вісім років у казино. Перше публічне читання п’єси Лєни Лягушонкової відбулося на фестивалі Тиждень актуальної п’єси у 2018 році. Тричі намагалася написати текст про Голокост і тричі відкидала цю ідею. Любить історію Давнього Риму, але пише про “тут і зараз”. Страждає через власну недосконалість та любить котиків, бо вони – досконалі. Мріє створити текст вистави за коміксом. Впала в канал у Венеції.

Прем’єра – 1 грудня 2019 року