Проєкт триває з 2019 року

FIT (found-in-translation) — це наш спосіб за допомогою якісного перекладу пізнавати культуру, відкривати нові виміри театрального мистецтва та літератури, знаходити точки дотику, заповнювати білі плями, будувати мости і руйнувати стіни. Це також і унаочнення свого місця на європейській культурній мапі.

Мета проекту FIT — перекласти та представити публіці актуальні європейські драматургічні тексти. Окрім цього, серед основних завдань проекту — представити нові переклади безпосередньо українським театральним діячам: режисерам, драматургам, акторам, перформерам, завлітам. Оскільки саме з їхньою допомогою ці п’єси можуть реалізуватись у вигляді вистав на українських сценах.

Окрім перекладів та презентації текстів у вигляді сценічних читань, в рамках FIT відбувається  публікація уривків п’єс в онлайн-виданні «Український театр 2.0.», який виступає головним інформаційним партнером проекту.

Не менш важливим для нас є те, щоб усі переклади відбувались легально, з оригінального тексту, та отримали авторизацію, а відтак були доступними для ознайомлення. Ми усвідомлюємо важливість праці авторів та перекладачів і переконані, що дотримання авторського законодавства є однією з передумов розвитку українського театрального середовища та культури загалом.

Проект було розпочато за підтримки Ґете Інституту в Україні, Польського Інституту в Києві та Британської Ради в Україні.

В рамках проекту вже відбулися: переклад і перформативне читання п’єси «Нюрнберг»  Войцеха Томчика (перекладачка — Лариса Андрієвська, режисерка — Олена Апчел), «Монстри руйнують висотки» Лукаса Голлігера (перекладачка — Наталка Сняданко, режисер — Дмитро Захоженко), «Дами чекають» Сибілле Берг в перекладі Наталки Сняданко (режисер — Дмитро Захоженко) і п’єси «Європа» британця Девіда Грейга (режисер — Дмитро Захоженко).
На черзі підготовка читання та перекладу п’єс «Ображені. Україна» білоруського драматурга Андрія Курейчика та «Top Girls» Керіл Черчіл.

Читання відбулися 13 та 26 червня 2019
Перекладачка — Лариса Андрієвська
Режисерка — Олена Апчел
Читають: Іван Довгалюк, Оксана Цимбаліст, Роман Кривдик
Діють: Світлана Ілюк, Андрій Кравчук, Мар’яна Кривдик, Анастасія Лісовська, Світлана Мельник, Дмитро Наумець

Як багато ми не знаємо про себе? Як багато ми не знаємо про своє минуле? Як це невідоме впливає на наше теперішнє і майбутнє?

Польща. Наш час. Журналістка приходить до офіцера спецслужб у відставці на інтерв’ю. «Ви знаєте, як виривають нігті?» — питає він. Просить її стати свідком його викривальної сповіді. Хоче персональний Нюрнберг (який нарцисизм!). Натомість, обіцяє розповісти правду про життя і смерть батька журналістки, який теж був військовим. «Брехня – це фундамент комунізму. Брехня й нудьга» — каже досвідчений офіцер радянських спецслужб і піднімає слухавку, коли дзвонять у двері.

За підтримки Польського Інституту в Україні.

Читання відбулися 6 вересня та 11 жовтня 2019 року
Перекладачка — Наталка Сняданко
Режисер — Дмитро Захоженко
Сценографія — Олексій Хорошко
Читають: Анна Єпатко, Роман Кривдик, Софія Лешишак, Зоряна Дибовська, Василь Сидорко

Дві подружні пари помилково орендували одну й ту ж квартиру. У тісному просторі зіткнулись не просто різні люди, а різні світоглядні і ціннісні системи.
Кожен діалог, навіть, кожна репліка персонажів, розширює і поглиблює прірву, що розділяє умовних інтелектуалів та обивателів. На чиєму боці правда? А сила?
Що в підсумку перемагає в сучасному світі і чому в швейцарській квартирі всі так переймаються через мексиканський капелюх?

Читання відбулося 8 листопада 2019 року
Драматургиня — Сібілле Берґ
Перекладачка — Наталка Сняданко
Режисер — Дмитро Захоженко
Сценограф, художник з костюмів — Олексій Хорошко
Медіа-художниця — Діана Ходячих
Художники з освітлення — Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери — Володимир Помірко, Остап Шупер
Медіа-забезпечення — Владислав Білоненко
Керівниця художньо-постановочної частини — Марія Антоняк
Реквізиторка — Марта Божик
Монтувальники — Владислав Білоненко, Олег Жеребецький, Сергій Литвиненко
Костюмери — Галина Гладун, Діана Янчук
Помічниця режисера — Світлана Ілюк
PR — Вікторія Солов’юк
Головна адміністраторка — Ірина Чаниж
Дизайн — Вікторія Солов’юк

Діють:
Пані Мерц-Дульшманн, пані Луманн, пані Тьосс, пані Ґрау — Оксана Цимбаліст
Чоловік — Михайло Понзель

Історії про мрії і тривоги від чотирьох випадкових жінок, котрі на мить вивільнились з лещат щоденної рутини. Історії про чоловіків, які зазвичай розповідають в день 8-го березня. 
Історії про своє тіло, які інколи розповідають, сидячи в салоні краси. Історії кар’єрного росту і карколомних падінь, які показують зворотній бік життя кожної з них — сексуальної красуні, милої домогосподарки, завзятої професіоналки та люблячої матері. 
Історії про те, як насправді складно чоловікам і жінкам жити поруч щасливо і поважати одне одного. 

Так, в цій п’єсі є чоловік і він помирає в кінці. Так, це — спойлер, але це очевидно від початку, без огляду на вашу стать. 

Читання відбулися 24 і 26 січня 2020 року

П’єса Девіда Грейга
Перекладачка — Олеся Камишникова
Режисер — Дмитро Захоженко
Сценографія — Олексій Хорошко
Художники з освітлення — Вікторія Романчук, Артур Темченко
Звукорежисери — Володимир Помірко, Остап Шупер
Відеозйомка — Владислав Білоненко
Читають: Назар Бонящук, Зоряна Дибовська, Роман Кривдик, Сергій Литвиненко, Ісабель Меркулова, Дмитро Наумець, Михайло Понзель, Василь Сидорко

Що таке Європа? Гострі шпилі готичних соборів? Гарно освітлені набережні річок? Затишні кав’ярні в пастельних тонах з смачними тістечками? Безтурботні і яскраві прайди? Комфортний громадський транспорт?

Так.

А ще…

Депресивне містечко. Люди там втрачають роботу і одне одного. Єдиний зв’язок з цивілізованим світом — залізниця. Станція, яка її обслуговує — занедбана і стара. Потяги зазвичай минають її на великій швидкості, залишаючи за собою тривожне гудіння у вухах і клубки диму. Про прийняття іншого і милосердя, тут не чули, бо вони не входять в меню єдиного місцевого бару чи в програму передач локального телеканалу.
Якщо не втечеш, то помреш. Це ясно, як білий день. Але куди тікати, якщо ти в Європі?