Давньогрецький театр був місцем дослідження важливих людських і суспільних питань. Вони і досі дають нам привід для осмислення тих самих проблем у нашому власному контексті і нашій сучасності. “Медея” Евріпіда гостро озвучує теми неприйняття мігрантів та націоналізму, “Антігона” Софокла сфокусована зокрема на фемінізмі, а “Одіссея” Гомера знову змушує нас подумати про теми героя, війни, (не)можливості повернутись до нормального життя, посттравматичного синдрому.
