2022 рік у театрі Лесі Українки: бути у формі

Як підбивати підсумки 2022 року? Важко, сумно, боляче, але потрібно.

Наш звичний звіт за театральний сезон #безстраху влітку 2022 публічно так і не з’явився. Так само не сталася прем’єра, над якою ми почали працювати в січні; і проєкт про Крим не відбувся; і вперше за 5 років ми не відзначили День народження Лесі Українки. Наші плани зруйнувало повномасштабне вторгнення росії в Україну.

Але, попри все, ми знайшли в собі сили згадати і назвати все, що з нами трапилося за цей рік. 

Бо коли підбиваєш підсумки цьогоріч, то, поряд з усім страшним і неприємним, більше розумієш, завдяки чому ми вистояли і що (окрім, звісно, Збройних Сил України!) допомагає нам далі стояти.

Усі ми продовжили боротися, творити, працювати і навіть іноді радіти. 

Хочеться цим ділитись і почати з доброго. Бо, попри все, багато хорошого таки сталося. 

Наші досягнення

Як і багато українців та українок, ми робимо все можливе, аби тримати наш тил у цій війні проти росії. 

Команда театру Лесі впродовж цих 10 місяців зібрала на потреби ЗСУ понад 1 500 000 гривень. Ми продовжуємо і будемо продовжувати робити це аж до перемоги!  

Крім фінансової допомоги, наші колеги вступили до лав Збройних сил України і тримають фронт кожен на своїй позиції. Серед них — актори Олександр Міщук і Роман Кривдик, а також звукорежисер Святослав Галась. 

Не відразу, але все ж ми повернулися до своєї безпосередньої діяльності — і за допомогою театру шукали способи розказувати іншим та розмовляти між собою про цю фазу російської війни. Відтак, в серпні 2022 ми розпочали сезон під назвою «Бути у формі». 

Фактично цьогоріч ми розпочали свій шлях у культурній дипломатії, чим пишаємось і над чим хочемо працювати далі.

Серед найвагоміших наших кроків є кілька подій. 

Цьогоріч ми відвідали один з найбільших та найпрестижніших європейських театральних фестивалів у Авіньйоні, де зіграли виставу «Imperium delendum est» на основній сцені Avignon Off Festival – La Manufacture. Український театр був вперше представлений на цьому фестивалі у рамках програми Ukrainian Pavilion.

Ми стали членами European Theatre Convention (ETC) — найбільшої театральної асоціації Європи (заснована 1988 року). Сьогодні до неї входить понад 50 театрів з 30 країн. ETC ставить за мету просування сучасних європейських театрів як соціальних майданчиків для розвитку демократії, діалогу та взаєморозуміння.

Здійснили наше перше міжнародне театральне турне трьома містами Франції в рамках фестивалю Sens Interdits 2022 (Villeurbanne, Saint-Étienne, Valence) з виставою «Imperium delendum est». 

Провели конкурс на постановку для внутрішньо-переміщених митців, які перебували у Львові, аби їх підтримати. В результаті за рахунок власних заощаджень випустили прем’єру «Як я познайомився з війною і майже вбив путіна», забезпечивши команду вистави гонорарами та взявши на себе всі витрати з виробництва. 

Несподівано навіть для себе ми створили 4 прем’єри:

  • «Imperium delendum est» (режисер Дмитро Захоженко, прем’єра — 22 червня 2022 р.);
  • «Як я познайомився з війною і майже вбив путіна» (режисер Артем Вусик, прем’єра — 02 липня 2022);
  • перформативне читання «Я, війна і пластикова граната» (режисер Андрій Кравчук, прем’єра — 30 листопада 2022);
  • реактивні бліц-вистави (прем’єра — 10 листопада 2022 року): «Моя мама чайник» (режисерка та виконавиця Тетяна Фролова) та «Повітряна тривога» (режисер Владислав Білоненко). 

Створили 7 сценічних читань в рамках презентації збірки українських текстів для театру «АНТОЛОГІЯ 24» від PARADE-FEST. Три з них залишилися в репертуарі.

Загалом відбулося 120 публічних подій (вистав, зустрічей, лекцій), а також 8 показів семестрових робіт наших студентів акторського курсу, яких вже другий рік навчає та якими опікується наш головний режисер.

Відбулося 14 показів наших вистав за кордоном:

Німецько-українська вистава «Я хочу життя!» —

  • 5 показів у м. Зенфтенберг  (Німеччина, квітень-травень);
  • 2 покази у м. Мюнстер (Німеччина, травень);

Вистава «Imperium delendum est» на фестивалях —

  • Avignon Off 2022 (Франція, липень);
  • Retroperspektywy  (Польща, м. Лодзь, серпень);
  • Urbäng (Німеччина, м. Кельн жовтень); 
  • Sens Interdits (Франція, тур у м. Віллербан, м. Сен-Етьєн, м. Валанс, жовтень);
  • Національний фестиваль в Румунії (м. Бухарест, листопад)

Наші події відвідали 7 710 глядачів і глядачок — в тому числі запрошені внутрішньопереміщені особи та представники благодійних організацій, а також глядачі та глядачки на гастролях закордоном. 

Нам вдалося заробити 1 342 631,39 гривень:

  • 890 303 — надходження від проданих квитків;
  • 339 727,66 — заробіток з гастрольно-фестивальної діяльності;
  • 2 439,44 — надходження з платформи Dramox;
  • 110 161, 29— надання послуг;

Ми подали 9 грантових заявок, серед яких 4 у співпраці з ГО «Мистецька майстерня “Драбина”». В результаті ми отримали 1 263 655,92 гривень грантової підтримки:

  • 880 728,00 гривень від Гете Інституту (проєкт «Мистецький шелтер: підтримка театральних діячів» з постановкою вистави «Аґора»);
  • 132 984,81 гривень (18063,68 злотих) — на цю суму Польське державне агентство стратегічних резервів закупило генератор та 50 вогнегасників для театру; 
  • 249 943,11 гривень (6941,00 євро) надіслав фонд ERIM на гастрольне турне Францією (у співпраці з ГО «Мистецька майстерня “Драбина”»)

Ще один грант на суму 2681,55 євро від Фонду ERIM (для енергозабезпечення театру) буде реалізовано на початку 2023 року .

Окрім цього, на наш рахунок надійшло 205 965,48 гривень (13 580,62 гривень та 4 994 євро) у формі благодійних внесків. За цю підтримку окремо хочемо подякувати Вікторії Миронюк, Андре Ерлену, Штефану Крафту, Терезі Гойсен. 

Інше та Інші в театрі Лесі

Ми продовжили проєкт Школи театру Лесі у форматі антитривожних тренінгів. Це — короткі кількаденні інтенсиви, спрямовані на те, аби давати людям прості інструменти для контролю свого тіла та емоцій. 

В рамках проєкту Art Therapy Forse від ParadeFest відбулися дві лекції Найджела Осборна про те, як через мистецькі та музичні підходи працювати із травмованими дітьми і допомагати їм в часі війни. Найджел є професором музичних і гуманітарних наук Единбурзького університету, фахівцем із медичних гуманітарних наук і мистецьких підходів до травми, який має досвід роботи в зонах конфліктів на Балканах, Кавказі, Близькому Сході, у Західній та Східній Африці та Південно-Східній Азії. 

Ми реалізували низку мистецьких акції, зокрема:

— створили відеоролик «Діти/Children (#StandWithUkraine)»; вуличну акцію в підтримку звільнення полонених захисників та захисниць Азовсталі; онлайн-проєкт «Алярм» — онлайн та офлайн аукціони з метою збору коштів на потреби військових.

Завершили реалізацію та прозвітували про два проєкти: інфраструктурний грант від House of Europe на проєкт «Слухаючи театр: облаштування звукозаписуючої студії»; закрили 4-річний міжнародний театральний проект «Borderlands – Identity – diversity – community: now, before and after» («Прикордонні території – ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після»).

Взяли участь у релокованому херсонському фестивалі «Мельпомена Таврії» (цьогоріч через повномасштабне вторгнення та окупацію Херсону фестиваль провели у Львові) з виставою «Галдамаш».

Підтримали інституційно:

  • надали простір для проведення репетицій та випуску прем’єри «Лютий» (режисерка — Ніна Хижна) незалежного театру «Варта»;
  • надали простір для підготовки та презентації проєкту «Хронологія війни, любові та ненависті» незалежному медіа-театру «МИ»;
  • прихистили незалежний театр «ВАРТА» (який заснували внутрішньо-переміщені митці і мисткині у Львові в березні 2022 року) в просторі, де проводила свою діяльність «Галерея сценографії»;
  • надали приміщення для проведення перформативного читання «Війна і пам’ять», базованого на воєнних свідченнях, зібраних Центром документування російських злочинів в Україні ім. Рафала Лемкіна (Київський театр «Золоті Ворота», за підтримки Польського інституту у Києві);
  • надали інституційну підтримку проєкту «Місяць авторських читань» (розмови з відомими поетами та поетками, літераторами Юрком Іздриком, Вікторією Амеліною, Тарасом Прохаськом, Галиною Крук, Андрієм Любкою); 

Командна робота та кадри

  • Організували для команди театру кілька воркшопів з психотерапевтами про травми, вигорання та саморегуляцію (вересень);
  • Провели в театрі 3 конкурси на заміщення 4-ох посад. За результатами конкурсу до нас прийшло 6 нових працівників та працівниць.
  • В театрі завершився зовнішній аудит, який підтвердив, що наш театр як інституція, працює чітко, як годинник, а всі створені нами механізми та унікальні зміни в структурі театру є ефективними і дієвими. Мабуть, варто нам про це більше розповідати і ділитися своїми винаходами та відкриттями. Будемо працювати над цим. 

Ремонти і господарка

Ми продовжуємо вдосконалювати умови в театрі, тому без ремонтів не обійшлось і цього року: 

  • перетворили підвал в укриття: вивезли сміття, укріпили стелю, встановили санвузли, закупили лавки, провели електрику; 
  • Продовжили роботи по об’єкту «Реставраційно-ремонтні роботи протипожежної системи» (бюджет розвитку, сума фінансування цього року — 791 004,52 гривень)

Власними силами і буквально руками наших працівників та працівниць нам вдалося зробити низку важливих покращень:

  • косметичний ремонт кабінету закрійниці; 
  • косметичний ремонт кабінету відділу проєктів; 
  • косметичний ремонт в «гаражі» (в колишньому проїзді до дворику театру зі сторони Городоцької);
  • відновлення санвузла біля малої сцени та «гаражу»;
  • реставрували ворота, які є входом у «гараж». Тепер майже всі зовнішні двері в театрі замінені або відреставровані;
  • встановлення вмивальників у пральні театру; 
  • вивезення ще 2-ох контейнерів сміття.

З «великих» закупівель цьогоріч вдалося забезпечити театр найгловнішим і найкритичнішим:

— звуковим пультом за 149 780,00 гривень (з власних надходжень, оскільки попередній просто перестав працювати)

— бензиновим генератором за 98 940,00 гривень (місцевий бюджет, для забезпечення базових потреб театру)

Волонтерство в театрі Лесі

Перші два місяці після вторгнення театр не займався творчою роботою взагалі, фокусуючись виключно на волонтерській діяльності, яка стрімко розвинулася у кількох напрямках: 

  • Прихисток для внутрішньопереміщених осіб (Шелтер Лесі). З перших днів вторгнення ми облаштували прихисток для тимчасового проживання, який функціонував як повноцінний хостел з харчуванням до початку червня. Загалом в Шелтері Лесі зупинялося близько 300 людей.
  • Кураторська робота з допомоги і підтримки ВПО. Люди театру Лесі допомагали нашим мешканцям з вирішенням проблем та отриманням певної допомоги — соціальної, юридичної тощо (березень-початок червня).
  • Евакуаційні перевезення до Польщі. З 28 лютого театр став співорганізатором безкоштовних перевезень людей до Польщі з перетином кордону. На той момент це була єдина безкоштовна можливість, яка давала нагоду перетнути кордон. Перші 5 автобусів відправили у співпраці з польською фундацією «Unicorn» та польськими водіями. З 11 березня продовжили цю справу спільно з львівським перевізником «Andreolli tour» і благодійними польськими фундаціями «Chlebem i solą» та «Podróżnych ugościć», які сплачували перевезення та організовували безкоштовний трансфер в інші міста Польщі. Ми займалися перевезеннями до 4 травня включно. Загалом відправили 76 автобусів. Допомогли близько 4 тисячам людей.
  • Гуманітарна допомога. Два напрямки:
    — з 27 лютого по 25 березня наша мала сцена була базою гуманітарної допомоги (переважно одяг, окрім цього — продукти довгого зберігання), яку ми розповсюджували точково конкретним тимчасово переміщеним особам та більшими партіями перевозили в інші міста;
    — лютий-липень: реагували на запити щодо гуманітарної допомоги в інші міста і відправляли буси/машини/фури з допомогою: здійснювали пошук або закупівлю потрібних речей (одягу, медикаментів, їжі, амуніції). Реагували на запити цивільних та військових. На 8 день повномасштабного вторгнення купили перший дрон. Співпрацювали із закордонними партнерами, які постачали нам потрібну гуманітрану допомогу.
  • З серпня ми реагуємо лише на запити для потреб ЗСУ та регулярно відвідуємо військовий госпіталь, виконуючи за можливості запити поранених військових (з кінця березня і досьогодні).
  • Кухня театру. Облаштували в театрі кухню та готували гарячу їжу для людей, які очікували на евакуацію на львівському вокзалі. Цим займалися кілька працівників і працівниць театру, а також приєдналися волонтери і волонтерки ззовні, які хотіли допомогти (з 25 лютого до кінця квітня).
  • Фандрайзинг: з весни ми почали шукати додаткове фінансування на волонтерські потреби та закупи гуманітарної допомоги. Спочатку це були збори коштів через наші соцмережі, а пізніше — пошук фінансової допомоги від закордонних організацій. Далі це розвинулось у більш креативні формати — цільові збори коштів на конкретну мету та благодійні аукціони.
  • Балаклави, стрічки і бафи. Короткий, але найбільш складний час на початку вторгнення волонтери шили на театральному устаткуванні елементи одягу та спорядження, які відправляли на потреби ТРО. Пошиття ініціював внутрішньо переміщений митець, який залучав інших волонтерів для спільної роботи (березень-квітень, 2022).
  • Пункт обігріву. 21 листопада 2022 року в театрі облаштували пункт для обігрівання на час блекаутів чи відсутності електроенергії в місті. Там знаходяться базові речі на кшталт гарячих напоїв, снеків і солодощів, місця для зарядки телефонів та інших дрібних гаджетів, генератор для забезпечення світла і тепла.

Сезон #безстраху: короткий екскурс

Наостанок хочеться сказати про найважливіше, що сталося з нами в рамках сезону #безстраху (2021/22) — в першій його частині, до повномасштабного вторгнення. 

Восени 2021 року ми випустили дві прем’єри:

  • «Війна, що змінила Рондо» у співпраці з 2 німецькими театрами Futur 3 (Кельн), та Neue Buhne (Зенфтенберг). Режисер Андре Ерлен, прем’єри: у Зенфтенберзі — 17 вересня 2021; у Львові — 20 жовтня 2021);
  • «146 зірок, видимих неозброєним оком» (режисер Дмитро Захоженко, прем’єра — 8 вересня 2021). Цю виставу ми створили у співпраці з Освітнім центром з прав людини у Львові (ECHR); 

Наша вистава «Філоктет. Античний рейв» перемогла на IV Всеукраїнському театральному фестивалі-премії «ГРА» у трьох номінаціях: 

  • «Найкраща камерна вистава»; 

Ми створили власну звукозаписуючу студію завдяки отриманому гранту від Гете Інституту та House of Europe. Було закуплено 28 одиниць звукової техніки, а також супутнє обладнання і програмне забезпечення для професійного аудіозапису. Наш звукорежисер — щасливий, а ми пишаємося, що робимо свій театр ще кращим. 

Поміж цим у театрі відбулися дві важливі для нас події: 

  • Ми стали локацією найбільшого культурного бієнале у Львові «Конгрес культури “Сцена майбутнього”» (організатор — Інститут стратегії культури), який зібрав плеяду найвідоміших і найцікавіших людей культури під нашим дахом. Разом ми могли думати, говорити, сперечатись, аналізувати і планувати культуру, яку ми творимо. 
  • Міні-фестиваль «Текст. Драма. Профітролі», який театр Лесі Українки провів спільно з  ГО «Мистецька Майстерня “Драбина”» та ПарадФестом. Цей міні-фестиваль є підсумком багаторічного конкурсу п’єс «Дарма.UA», який з 2009 року організовує ГО «Мистецька майстерня “Драбина”». 

В межах фестивалю відбулася презентація трьох п’єс з шорт-листа конкурсу у вигляді перформативних читань: 

  • «Пеніта ля трагедія»Тетяни Киценко (режисерка — Анастасія Торос)
  • «В полоні» Ігора Білиця (режисер — Владислав Білоненко)
  • «5 пісень Полісся» Людмили Тимошенко (режисерка — Ірина Гарець)

Замість пост-скриптуму

Цей рік був складним для кожного і кожної з нас. Він змінив нас назавжди. Ми втрачали віру в себе і в театр, але віднайшли сили і впевненість у протилежному завдяки підтримці одне одного, завдяки присутності поруч, завдяки, зрештою, театру, який став для нас прихистком, місцем зустрічі, терапії і саморегуляції. 

Ми, як команда, прийняли рішення #бутиуформі — попри все. 

Тому неважливо, печете ви хліб, ремонтуєте годинники чи граєте на сцені — залишайтесь у формі, робіть свою маленьку справу для нашої великої перемоги.