Остання вистава відбулася 23 червня 2019

вистава-дослідження за мотивами драми “Блакитна троянда” Лесі Українки
місце – велика сцена
тривалість – 1 година 20 хвилин без антракту
вистава для глядачів, котрим виповнилось 16 років

Режисер – Артем Вусик
Художнє оформлення – Денис Богомазов
Художниця з костюмів – Поліна Карпова
Світло, відеопроекції – Денис Курилов
Звук – Остап Шупер

Діють

Любов – Оксана Цимбаліст
Орест – Володимир Пантєлєєв
Олімпіада Іванівна – Зоряна Дибовська; Анна Єпатко
Груїчева – Марія Городечна; Галина-Марія Павлик
Милевський – Назар Павлик
Саня – Рита Гуркач
Острожин – Андрій Кравчук
Лікар – Василь Сидорко
Крицький – Дмитро Наумець

Кожен з нас когось любить, любив, або ще буде. Це прекрасно, це нормально. Проте, інколи любов переходить межі нормального і перетворюється у ризиковану, руйнівну гру, де вже не можна відрізнити реальність від ілюзії. Натомість, завжди є інший шлях –  вибір на користь спокою та комфорту. Ну, майже завжди.
Перша драма Лесі Українки «Блакитна троянда», котра досі вважалася «несценічною», стає прекрасним ґрунтом для роздумів на тему різноманітності любові. Підсилена засобами фізичного театру та документальними свідченнями акторів, вистава демонструє кілька схем стосунків, поширених в сучасному світі: несамовита приречена любов, що має фатальні наслідки, зручне «міщанське» пристосування, любов з холодною головою, що ні до чого не зобов`язує, приємний флірт. Безліч варіантів – кожен може вибрати те, що йому чи їй
пасує. Питання у тому, як бути щирим і чесно вибрати між спокійним, впорядкованим життям і варіантом «блиснути враз і згоріти», а також у тому, чи маємо ми, в принципі, такий вибір.
Прем`єра – 27-ме квітня 2017-го року

Остання вистава відбулася 3 грудня 2017 року

тривалість – 55 хвилин без антракту

місце – мала сцена

Режисер та сценограф – Артем Вусик

Діють

Грегор Замза – Назар Павлик

Тінь Грегора – Дмитро Наумець

Сестра Грегора – Анна Єпатко; Інна Лиховид

Мати Грегора – Рита Гуркач; Галина-Марія Павлик

Батько Грегора – Володимир Пантєлєєв

“Перетворення” у постановці Артема Вусика – це пластична драма, побудована на психо-фізичній дії акторів. Вербальна складова у виставі відсутня. Натомість актори розмовляють з вами мовою своїх тіл. Тут пластика – алюзія душевних емоцій, які змінюються протягом усієї вистави. Метаморфози внутрішнього перетворення у тварин, членів сімейства Замзи стають на противагу внутрішнього НЕперетворення самого Грегора, який до кінця залишається Людиною в оболонці жука. Звідси виникає глибоке усвідомлення того, що всі довкола щомиті переживають такі ж метаморфози.

Прем`єра – 16 травня 2015 року