Прикордонні території (Borderlands) — ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після.
Німецько-український проект об’єднує три театри:
Державні: «Нова сцена» (м. Зенфтенберг, Німеччина), Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки (Україна) та незалежний Futur3 (м. Кьольн, Німеччина).
Це перша співпраця трьох партнерів, яка тривала 2 роки. Завдяки попередньому досвіду роботи в обох країнах, театр Futur3 виконує функцію медіатора не лише в цьому проекті, а й також між культурами України та Німеччини. Оскільки Україна для більшої частини німецького суспільства залишається все ще невідомою, а Німеччина для більшості українців, навіть після відміни віз на зовнішньому кордоні ЄС, залишається, як і раніше, віддаленим сусідом.
Метою проекту є вивчення впливу прикордонних відносин — суспільних, політичних або індивідуальних — на ідентичність суспільств, груп або осіб. Для досягнення цієї мети будуть створені три постановки, які в різних форматах будуть відображати конфлікти та загрози відкритого суспільства, і транслюватимуть необхідність постійно знаходити шляхи подолання конфліктів, стимулюватимуть міжкультурне спілкування в майбутньому.
Інтерактивний перформенс, що відбуватиметься паралельно у двох містах. Через листи і предмети буде складено повідомлення для передачі зі Львова у Зенфтенберг і навзаєм. Цей перформенс дозволить чітко побачити образ себе і свого міста очима іноземців і зрозуміти, як змінюються ці образи та їхнє значення, коли ми стаємо безпосередньо причетні до їхнього творення.
«Я хочу жити»
Музично-поетичний перформенс на основі біографії та віршів буковинської німецькомовної поетеси Зельми Меєрбаум-Айзінгер. Її життя, що закінчилось у 18 років в німецькому концентраційному таборі, залишило нам, поміж іншого, питання у контексті історичної відповідальності: ким були ми, та яку історію ми приймаємо як нашу.
«Війна, що змінила Рондо»
Інсценізація відомої української книги для дітей Романи Романишин та Андрія Лесіва. Фактичний досвід війни в Україні перекладено на універсальну мову картин. Молоді герої історії — друзі Зірка, Фабіан і Данко — шукають шлях з темряви. Вибір, який вони роблять, надихає і дає надію багатьом, але і ставить важкі питання: як жити зі слідами війни? Спільна робота над трьома постановками передбачає тісну співпрацю практично всіх підрозділів театрів: від драматургії до виробництва декорацій та реквізиту. Підсумками співпраці стануть не лише створені вистави, а й нові знання, навички, досвід.
Здається, герої п’єси «Ковзанка» можуть жити просто і легко, проте вони продовжують вишукувати незбагненного, концентрованого щастя, якого їм нібито бракує для гармонії. Гірке розчарування чекає того, хто, шукаючи льодовика, натрапляє на звичайну ковзанку.
Світлини: Тетяна Джафарова
Драматургиня — Лаура Сінтія Черняускайте
Перекладачка — Беатріче Белявців
Режисер — Дмитро Захоженко
Читають:
Фелікс — Андрій Кравчук
Лючя — Катерина Кудлач
Мама — Зоряна Дибовська
Тато — Сергій Литвиненко
Таня — Ісабель Меркулова
Парубок — Віталій Гордієнко
Жінка — Оксана Цимбаліст
Касирка — Анастасія Лісовська
Перформативне читання відбувалося в рамках проєкту «Книжка на сцені» Видавництва Анетти Антоненко
Режисерка — Світлана Ілюк Локейшн-менеджерка — Вікторія Солов’юк Художниця зі світла — Вікторія Романчук Операторська робота і монтаж — Владислав Білоненко та Ігор Гудзюк Звукорежисер — Володимир Помірко Художниця з костюму, грим — Ірина Полянська Реквізиторка — Марта Божик
Читає Василь Сидорко
Київ-Харків-Щастя-Новомосковськ-Димитров-Москва-Махачкала-Дербент-Калмикія. На перший погляд цей перелік виглядає як маршрут якогось збоченого туриста. Але це пунктирний шлях Санька — людини, яка не знає свого справжнього імені і шукає кращого життя. Сухі степи, вівці і кози, мішок на голові, рвана рана на боці, співробітники ФСБ, його супутники і свідки на цьому шляху. А ще Бог. Принаймні, Він був на перших двох блокпостах. На третьому — вже ні.
Прем’єра — 7 квітня 2020
«ЧАПАЄВ І ВАСИЛІСА»
Онлайн-читання п’єси Лєни Лягушонкової
Режисер — Дмитро Захоженко Художник — Олексій Хорошко Технічна підтримка — Вікторія Швидко, Марія Антоняк
Читають: Вася, Василіса, зірка ютьюбу — Софія Лешишак Мама — Зоряна Дибовська Тато — Дмитро Наумець Елєоноркова Шуба, історічка, за сумісництвом класнуха і троль — Оксана Цимбаліст Даніліще-Овочехраніліще, то любов — Андрій Кравчук Жукова — Катерина Кудлач Ведучий — Віталій Гордієнко Запрошена зірка — Василь Сидорко Слов’янський психолог — Сергій Литвиненко Чапаєв Василь Іванович, нечервоний герой — Микола Береза Учениці та учні 10-Б класу, учасники та учасниці ток-шоу, коментаторки та коментатори у соцмережах — Анастасія Лісовська та Ісабель Меркулова.
Вася — дівчина. Вона вчиться в 10-Б класі, веде відеблог і любить своїх котів. Фоловерів — мало, дупа — квадратна, здібностей — нема: ні до мов, ні до математики, ноги — як у давньоримського центуріона. Хотіла волосся у синій пофарбувати, поки вагалась — вся школа вже синя. Типові проблеми покоління Z. Аж тут нарешті почали складатись стосунки з однокласниками, симпатичний хлопець провів її додому — і на, маєш! Мережу розірвало відео, як неповнолітня станцювала на могилі у парку Слави. Сучасне мистецтво, яке всіх задовбало, акт вандалізму чи таємничий ритуал? Гормональна буря чи бунт проти системи? Одвічний конфлікт батьків та дітей чи банальне — «зажрались»? Чого хочуть наші діти? Стати дельфіном; бути японкою; щоб їх любили за кльові «сохраньонки»; знати, що таке «блюзнірство»; ніколи не чути прізвища «Чапаєв»; ваш варіант.
Прем’єра — 9 квітня 2020
«НАЗВИ НЕ ПАМ’ЯТАЮ»
Онлайн-читання п’єси Катерини Пенькової
Режисерка — Світлана Ілюк
Читають: Я — Зоряна Дибовська; Мама — Анастасія Лісовська; Ба — Катерина Кудлач; Мій чоловік, Митник-поляк, Заробітчанин, Лікарка, Мужик на ринку, Він — той, кого не можна називати — Дмитро Наумець.
Великий дім в Донецьку, заради якого вся родина, включно з 8-річною Нею, гарувала на ринку. Зразково-показова квартира бабусі, де нічого не можна було торкатись. Навіть штор — їх слід було поправляти кожного разу, як вийдеш на балкон і для цього була спеціальна золотава паличка з гачком. Орендована дача під Києвом, покрита цвіллю та пропахла сирістю. Кавалєрка на Троєщині, де часто відключають гарячу воду, тому бабусю доводиться купати в холодній. Місця пам’яті. Територія болю, огиди і принижень. Вона хоче це забути, але забуває лише слово «квасоля». Вона хоче відпочити. Їде в Затоку, Скадовськ, Іспанію, Данію, Польщу, Німеччину, Австрію, Італію, і навіть в Колумбію. Але ніде не може відпочити. Востаннє це вдалося в Криму, у 2013-му.
Прем’єра — 16 квітня 2020
«ПОКИДЬКИ»
Онлайн-читання п’єси Катерини Пенькової
Режисер — Дмитро Захоженко
Діють: Пластикова соломинка — Вікторія Потяго Повітряна кулька, вона ж пузир — Василь Сидорко Правий Оксфорд, він же лапоть — Василь Сидорко Пан черепаха, морський плазун, мудрий, за його словами старцюга — Олег Стефан Пацюк, дрібний гризун, шанувальник органічних продуктів — Василь Сидорко Сержант внутрішньої служби совкова (лопата), наглядач на сміттєзвалищі — Василь Сидорко Субсоломанте морок, ватажок Соломинських піратів — Василь Сидорко Перший пірат — Василь Сидорко Другий пірат — Василь Сидорко Натовп Соломинських піратів у великій сміттєвій плямі — Василь Сидорко Вчений — Дмитро Наумець
На що здатні Пластикова Соломинка, Кулька та Правий Черевик? Повірте, на більше, ніж здається на перший погляд. Не смійте навіть думати, що їхнє місце на смітнику. Вони — нові супергерої! Втеча з в’язниці, порятунок Пана Черепахи, одне одного та океану, подорож через пів-світу та зустріч з піратами — це далеко не всі пригоди цієї відчайдушної трійки. Але найважливіше, що їм вдається справді неймовірна річ — стати друзями.
Прем’єра — 23 квітня 2020 П’єса створена в рамках Лабораторії драматургії Національної спілки театральних діячів України
Читають: Воїн — Роман Кривдик Друг — Сергій Литвиненко Янголи-охоронці: Михаїл — Анна Єпатко Гавриїл — Анастасія Лісовська Рафаїл — Ісабель Меркулова Дружина воїна — Оксана Цимбаліст Син воїна, Директор ботанічного саду, Ведучі ранкових шоу, Люди, які дзвонять воїну, Суддя — Сергій Литвиненко Голос за кадром, Суддя — Віталій Грабар
Що ви знаєте про досягнення мети? Йдеться, не про планка-марафон чи обмеження екранного часу звісно ж. Ми хочемо розповісти про героя із по-справжньому грандіозними цілями. Він — Воїн. І він поділиться з вами безцінними лайфгаками для досягнення успіху. Кілька з них уже тут: Життя — це шлях. Воїн — це покликання. Курячі пупки — це найдешевший білок тваринного походження. Користуйтесь з розумом!
Ідея екскурсії — Андрій Матюнка Режисер — Дмитро Захоженко Авторка тексту — Оксана Литвиненко Сценографія і монтаж відео — Олексій Хорошко Оператори — Владислав Білоненко та Артур Темченко Художники зі світла — Вікторія Романчук та Артур Темченко Музичне оформлення та монтаж звуку — Володимир Помірко
Генерал — Сергій Литвиненко Голос Лесі — Софія Лешишак
Якщо ти думаєш, що в театрі можна побачити лише вистави чи перформативні читання, ти помиляєшся. Любиш таємничі історії? Мрієш потрапити за куліси? Ти просто скучив/-ла за театром Лесі? Вуаля! Одна знаменита панна проведе тебе лабіринтами театру, коридорами і кімнатами, сходинками, де ще не ступала нога жодного глядача і глядачки.
Але й твоя, на жаль, теж не ступить, бо мандрівка театром відбудеться онлайн.
Онлайн екскурсія «Театр Лесі і таємні кімнати» — це наш спосіб бути ближчими до тебе!
Читають:
Воїн- Роман Кривдик
Друг – Сергій Литвиненко
Янголи охоронці:
Михаїл – Анна Єпатко
Гавриїл – Анастасія Лісовська
Рафаїл – Ісабель Меркулова
Дружина воїна – Оксана Цимбаліст
Син воїна – Сергій Литвиненко
Директор ботанічного саду – Сергій Литвиненко
Ведучі ранкових шоу – Сергій Литвиненко
Люди, які дзвонять воїну – Сергій Литвиненко
Суддя – Сергій Литвиненко
Голос за кадром, Суддя – Віталій Грабар
Що ви знаєте про досягнення мети? Йдеться, не про планка-марафон чи обмеження екранного часу, звісно. Ми хочемо розповісти про героя з по-справжньому грандіозними цілями. Він – Воїн. І він поділиться з вами безцінними лайфхаками для досягнення успіху. Кілька з них, уже тут:
Життя – це шлях.
Воїн – це покликання.
Курячі пупки – це найдешевший білок тваринного походження
Користуйтесь з розумом!
“Перетворення” у постановці Артема Вусика – це пластична драма, побудована на психо-фізичній дії акторів. Вербальна складова у виставі відсутня. Натомість актори розмовляють з вами мовою своїх тіл. Тут пластика – алюзія душевних емоцій, які змінюються протягом усієї вистави. Метаморфози внутрішнього перетворення у тварин, членів сімейства Замзи стають на противагу внутрішнього НЕперетворення самого Грегора, який до кінця залишається Людиною в оболонці жука. Звідси виникає глибоке усвідомлення того, що всі довкола щомиті переживають такі ж метаморфози.
онлайн читання п’єси Катерини Пенькової
Режисерка – Світлана Ілюк
Читають:
Я – Зоряна Дибовська
Мама – Анастасія Лісовська
Ба – Катерина Кудлач
Мій чоловік, Митник-поляк, Заробітчанин, Лікарка, Мужик на ринку, Він – той, кого не можна називати – Дмитро Наумець
Великий дім в Донецьку, заради якого вся родина, включно з 8-річною Нею, гарувала на ринку.
Зразково-показова квартира бабусі, де нічого не можна було торкатись. Навіть штор – їх слід було поправляти кожного разу, як вийдеш на балкон і для цього була спеціальна золотого кольору паличка з гачком.
Орендована дача під Києвом, покрита цвіллю та пропахла сирістю.
Кавалєрка на Троєщині, де часто відключають гарячу воду і бабусю доводиться купати в холодній.
Місця пам’яті. Територія болю, огиди і принижень. Вона хоче це забути, але забуває лише слово “квасоля”. Вона хоче відпочити. Їде в Затоку, Скадовськ, Іспанію, Данію, Польщу, Німеччину, Австрію, Італію, і навіть в Колумбію.Але ніде не може відпочити. Востаннє це вдалося в Криму, у 2013-му.
Історії про мрії і тривоги від чотирьох випадкових жінок, котрі на мить вивільнились з лещат щоденної рутини. Історії про чоловіків, які зазвичай розповідають в день 8-го березня. Історії про своє тіло, які інколи розповідають, сидячи в салоні краси. Історії кар’єрного росту і карколомних падінь, які показують зворотний бік життя кожної з них — сексуальної красуні, милої домогосподарки, завзятої професіоналки та люблячої матері. Історії про те, як, насправді, складно чоловікам і жінкам жити поруч щасливо і поважати одне одного. Так, в цій п’єсі є чоловік і він помирає в кінці. Так, це — спойлер, але це очевидно від початку, без огляду на вашу стать.
Прем’єра — 7 березня 2020
Переклад та читання п’єси відбувалося в рамках проекту FIT театру Лесі та за підтримки Гете-Інституту в Україні.
Місце — мала сцена Тривалість — 2 години 30 хвилин з антрактом 18+
Драматургія — Андрій Бондаренко і Лєна Лягушонкова (за мотивами п’єси Вільяма Шекспіра) Режисерка — Роза Саркісян Сценограф — заслужений діяч мистецтв України Мар’ян Савіцький Художниця з костюмів — Діана Ходячих, Діана Янчук Художники з освітлення — Вікторія Романчук, Артур Темченко Звукорежисери — Володимир Помірко, Остап Шупер Асистентка драматургів — Катерина Сегет Асистент режисерки — Михайло Понзель Відеозйомка — Владислав Білоненко
Коли закінчується війна, постають питання: що робити з полоненими? Що робити зі зрадниками? Як засівати поля? Ти можеш подумати про це завтра. Це завтра ти зробиш щось вартісне, тебе поважатимуть і любитимуть, а на голові сяятиме золота корона. Завтра тебе покажуть по тєліку. Завтра справедливість переможе. Завтра ти зможеш грати на гітарі, бо мріяла про це з дитинства. Завтра ти станеш вільним. Завтра, завтра, завтра… А що робить тебе вільним? Втеча? Влада? Або — любов? Чи можна бути наполовину вільним? Наполовину королем? Наполовину другом? Завтра, завтра, завтра… Але завтра Бірнамський ліс піде на Дунсінан, а здоровенний кріль вискочить на дорогу і спитає: «Що таке — емансипація?» Або — тут і зараз. Коли три стрьомні жінки пропонують тобі щось, що ти, може, й заслужив, не спіши радіти.
Андрій Бондаренко — драматург, доктор філософії. Пише п’єси з 2012 р. Дебютний текст «Літній сум» був надрукований у скороченому вигляді у часописі «Українська культура» (#4, 2013). Зі своїми текстами неодноразово потрапляв у шорт-лісти українських драматургічних фестивалів — «Тиждень актуальної п’єси» та «Драма. UA». Захоплюється творчістю Платона та Лани Дель Рей. Зняв фільм «Ніч з Наталею» за своєю п’єсою «Інтерв’ю з другом». За словами друга-штукатура: фільм, п’єса і автор — лайно.
Лєна Лягушонкова закінчила істфак ЛНУ імені Т. Шевченка у Луганську та працювала вісім років у казино. Перше публічне читання п’єси Лєни Лягушонкової відбулося на фестивалі Тиждень актуальної п’єси у 2018 році. Тричі намагалася написати текст про Голокост і тричі відкидала цю ідею. Любить історію Давнього Риму, але пише про «тут і зараз». Страждає через власну недосконалість та любить котиків, бо вони — досконалі. Мріє створити текст вистави за коміксом. Впала в канал у Венеції.
Роза Саркісян — режисерка-постановниця Івано-Франківського національного драматичного театру імені І. Франка, кураторка. Вивчала соціологію в ХНУ імені В. Каразіна та режисуру драматичного театру в ХНУМ імені П. Котляревського. Учасниця численних міжнародних майстер-класів, лабораторій, освітніх програм. Режисерка близько двох десятків вистав в різних містах України. Найвідоміші з них: «Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду…» (спільно з Агнєшкою Блонською, драматурги — Йоанна Віховська, Дмитро Левицький), «Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи» (драматургиня — Йоанна Віховська за темами твору «За дверима» Ельфріде Єлінек), «Прихоз 4:48» за п’єсою Сари Кейн. Любить каву з молоком. Без цукру. Червона шапочка сучасного українського театру.
Місце — велика сцена Приблизна тривалість — 1 година 45 хвилин без антракту Мова — українська
Автори: Андре Ерлен і Штефан X. Крафт
Перекладачки з німецької: Ніна Захоженко, Наталка Сняданко
Перекладачка з англійської: Юлія Калиш
Ви чули коли-небудь про місто Зенфтенберг? Ні? Не хвилюйтесь, потренувавшись кілька разів, ви зможете правильно вимовити його назву.
Більше того, завдяки театру Лесі маєте шанс відкрити для себе це маленьке місто між Дрезденом і Берліном.
Його мешканці відправили вам посилку, наповнену відбитками їхнього життя в Брандербурзі — однієї з федеративних земель в Німеччині з великим вугільним басейном. Розкриваючи її, ви познайомитесь з молодою жінкою, яка поїхала із Зенфтенбергу аж до Австралії, щоби стати пекарем, а потім повернулась і відкрила найкращу пекарню в місті. Перед вами також постане старий чоловік, який колись очолював шахту, а тепер керує шахтарським хором, всі учасники якого мають понад 80 років. Вам навіть пощастить почути одну з їхніх улюблених пісень. Ви зустрінете двох дуже яскравих 10-річних хлопчиків, соціального працівника, молоду маму, місцеву вчительку і багатьох інших. Ви покуштуєте те, що люблять їсти мешканці Зенфтенбергу, і врешті-решт, сподіваємось, (в)пізнаєте частинку їхнього життя — сліди печалей і радостей людей з маленького міста за 1500 кілометрів від нас. І, можливо, географія перестане мати таке велике значення.
Прем’єра — 1 лютого 2020 року
«From Germany With Love» – перша частина українсько-німецького театрального проекту «Прикордонні території — ідентичність, різноманітність, суспільство: зараз, до та після».
Проект реалізовують троє партнерів: Театр Лесі Українки (м. Львів, UA),Театр Нова Сцена/Die Neue Bühne (м. Зенфтенберг, GE) та Незалежний театр Futur3 (м. Кельн, GE).
Метою співпраці є міжкультурне спілкування, обмін досвідом та налагодження нових форм комунікації через театральні копродукції.
Впродовж 2020-2021 років було створено ще дві копродукції.
Проект відбувається за підтримки Фонду Допельпас/Fond DoppelPass (GE)
Світлини: Тетяна Джафарова
Андре Ерлен — театральний діяч. Народився у 1974 році в Німеччині. Закінчив Kunstakademie Düsseldorf, клас живопису та теорії мистецтва професора Герхарда Мерца. В 1995-2001 рр. був членом Actors´ Studio Pulheim. Брав участь у Studio’s German-Polish, освітній програмі, яка передбачала співпрацю з Театральною школою Кракова і Театром Гардженіце та навчання в Єжи Штура, Кристофа Міклашевський та співачки Ольги Швайгер. У 2002 році починає створювати музичні і театральні перформанси з українською співачкою і композиторкою Мар’яною Садовською. З 2004 року — художній спів-керівник експериментального театру Futur3, член-засновник театральної мережі Freihandelszone (м. Кельн). З 2006 року — художній спів-керівник та куратор міжнародного театрального фестивалю танцю та театру GLOBALIZE:COLOGNE. Учасник багатьох мистецьких платформ в Європі та Азії. Отримав кілька нагород за акторську майстерність та режисуру. Проводив семінари для акторів на International workshop festival Tel Aviv Israel та у Принстонському університеті, США. З 2016 року працює викладачем акторської майстерності у Theaterakademie Köln. Штефан Х. Крафт — актор, режисер та викладач акторської майстерності. Народився 1966 року у Фрайбурзі. Навчався в Університеті Кельну. Пізніше студіював акторську майстерність та режисуру у Німеччині та Швейцарії. У 1992-2004рр — учасник швейцарської театральної компанії «Theater pour le moment», постановки якої відомі своїм експериментальним підходом до мови та руху. Гастролював в Німеччині, Франції, Великобританії, Польщі, Греції, Бельгії, Індонезії та Сінгапурі. З 1997 по 2003 рік був директором театральної частини Kulturhallen Dampfzentrale в Берні (Швейцарія). Співпрацює з великими театральними колективами Німеччини та Швейцарії та є одним із засновників театральної компанії Futur3 (Кельн) та Freihandelszone ensemble netzwerk (Кельн). Співкуратор міжнародних театральних фестивалів GLOBALIZE:COLOGNE and URBÄNG! Викладає акторську майстерність для дітей і для студентів у Drama School DER KELLER в Кельні.Окрім праці в театрі, любить проводити час з улюбленими людьми і сидіти на березі Північного моря.
